Пасічник Леонід Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леонід Пасічник
рос. Леонид Иванович Пасечник
Леонід Пасічник

COA LPR oct 2014.png Виконувач обов'язків глави самопроголошеної Луганської Народної Республіки
Нині на посаді
На посаді з25 листопада 2017
Прем'єр-міністр  Сергій Козлов
ПопередникІгор Плотницький

COA LPR Jun 2014.svg Міністр державної безпеки Луганської Народної Республіки
Час на посаді:
9 жовтня 2014 — 27 листопада 2017
Прем'єр-міністр  Геннадій Ципкалов
Сергій Козлов
Попередникпосада заснована
НаступникАнатолій Антонов

Security Service of Ukraine Emblem.svg Начальник Стахановського міжрайонного відділу СБУ
Час на посаді:
2010 — 2014
ПрезидентВіктор Янукович
Прем'єр-міністр  Микола Азаров

Народився15 березня 1970(1970-03-15) (48 років)
Луганськ, Українська РСР
ОсвітаДонецьке вище військово-політичне училище інженерних військ і військ зв'язку
ЗванняRAF A F6MajGen after2010h.png
Генерал-майор ЛНР
Нагороди
Медаль «За військову службу Україні»

Леонід Іванович Пасічник (нар. 15 березня 1970 року, Луганськ, Українська РСР) — військовик, діяч органів державної безпеки, проросійський сепаратист. З 25 листопада 2017 року тимчасово виконує обов'язки глави Луганської народної республіки, яка визнана в Україні терористичною організацією. Перед цим, з 9 жовтня 2014 року, очолював міністерство державної безпеки ЛНР. З 1993 по 2013 роки працював в СБУ, залишив службу маючи військове звання полковник. Після переходу на сторону сепаратистів отримав звання генерал-майор[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Батько ― Іван Сергійович Пасічник, співробітник міліції, 26 років пропрацював в органах ОБХСС СРСР. 1975-го його сім'я переїхала жити до Магадану.

Закінчив Донецьке вище військово-політичне училище інженерних військ і військ зв'язку.

З 1993 року — співробітник СБУ, мав звання підполковник.

Був начальником підрозділу по боротьбі з контрабандою головного відділу «К» Управління СБУ в Луганської області. Став відомий завдяки затриманню 15 серпня 2006 року великої партії контрабанди на КПП «Ізварине» (1,94 млн $ та 7,243 млн рос. рублів).

2007 — отримав медаль «За військову службу Україні».

2010—2014 — начальник Стаханівського міжрайонного відділу СБУ України.

У грудні 2013 року, після початку Революції гідності, звільнився з СБУ у званні полковника. З початком Російсько-української війни перейшов на бік сепаратистів.

З 9 жовтня 2014 — «міністр державної безпеки» ЛНР.[2]

2015 — між Пасічником та Теслярським почалося протистояння.

У жовтні 2015 року інший лідер терористів Плотницький відсторонив Пасічника від виконання обов'язків за ініційованого ним розслідування про махінації щодо «міністра палива, енергетики та вугільної промисловості» Дмитра Ляміна. Потім обох було поновлено на посадах. У березні 2016 року ЗМІ повідомляли, що між Пасічником і Теслярським назрів серйозний конфлікт, пов'язаний з поставками в республіку палива.

У серпні 2016 року Плотницький звинуватив «спецслужби» ЛНР у бездіяльності після замаху на нього, коли він був важко поранений в результаті підриву його автомобіля.

24 листопада 2017 року — виконувач обов'язків «голови» ЛНР після виходу Плотницького у відставку. Заявив про прихильність угод, підписаних на переговорах у Мінську.[3]

Кримінальні справи[ред. | ред. код]

Розшукується СБУ за ст. 109, ч. 1 ККУ — «за дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій». Фігурує у списках «Миротворця».

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]