Пасічник Леонід Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леонід Пасічник
рос. Леонид Иванович Пасечник
Леонід Пасічник
COA LPR oct 2014.svg «Глава» ЛНР
Нині на посаді
На посаді з 21 листопада 2018
Прем'єр-міністр Сергій Козлов
Попередник Ігор Плотницький
COA LPR Jun 2014.svg «Міністр державної безпеки» ЛНР
9 жовтня 2014 — 24 листопада 2017
Прем'єр-міністр Геннадій Ципкалов
Сергій Козлов
Попередник посада заснована
Наступник Анатолій Антонов
Security Service of Ukraine Emblem.svg Начальник Стахановського міжрайонного відділу СБУ
2010 — 2014
Президент Віктор Янукович
Народився 15 березня 1970(1970-03-15) (52 роки)
Ворошиловград, Українська РСР, СРСР
Відомий як політик, військовослужбовець
Країна Україна, Україна і Луганська область
Освіта Донецьке вище військово-політичне училище інженерних військ і військ зв'язку
Alma mater Донецьке вище військово-політичне училище інженерних військ і військ зв'язку імені генерала армії О. О. Єпішева
Політична партія Спокій Луганщиніd
Звання RAF A F6MajGen after2010h.png
«генерал-майор» ЛНР
Нагороди
медаль «За військову службу Україні» Орден Дружби (Південна Осетія)
главалнр.рф

Леонід Іванович Пасічник (нар. 15 березня 1970 року, Ворошиловград, Українська РСР) — колишній український військовий діяч, співробітник СБУ (1993-2013), полковник СБУ, український колабораціоніст з Росією. Ватажок, політичний та військовий діяч терористичного угруповання «Луганська народна республіка» з листопада 2017 року, другий після Ігоря Плотницького.

З 9 жовтня 2014 року очолював «міністерство держбезпеки ЛНР». Після переходу на сторону проросійських сил отримав «звання» генерал-майор[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Батько ― Іван Сергійович Пасічник, співробітник міліції, 26 років пропрацював в органах ОБХСС СРСР. 1975 року його сім'я переїхала жити до Магадану.

Закінчив Донецьке вище військово-політичне училище інженерних військ і військ зв'язку. З 1993 року — співробітник СБУ, мав звання підполковник. Був начальником підрозділу з боротьби з контрабандою головного відділу «К» Управління СБУ в Луганської області. Став відомий завдяки затриманню 15 серпня 2006 року великої партії контрабанди на КПП «Ізварине» (1,94 мільйони доларів США та 7,24 мільйони російських рублів).

2007 року нагороджений медаллю «За військову службу Україні».

У 2010—2014 роках — начальник Стаханівського міжрайонного відділу Служби безпеки України.

У грудні 2013 року, після початку Революції гідності, звільнився з СБУ у званні полковника. З початком Російсько-української війни перейшов на бік сепаратистів.

З 9 жовтня 2014 — «міністр державної безпеки» ЛНР.[2]

У жовтні 2015 року інший лідер терористів Плотницький відсторонив Пасічника від виконання обов'язків за ініційованого ним розслідування про махінації щодо «міністра палива, енергетики та вугільної промисловості» Дмитра Ляміна. Потім обох було поновлено на посадах. У березні 2016 року ЗМІ[які?] повідомляли, що між Пасічником і Плотницьким назрів серйозний конфлікт, пов'язаний з постачанням у «республіку» палива.

У серпні 2016 року Плотницький звинуватив «спецслужби» ЛНР у бездіяльності після замаху, коли його було важко поранено в результаті вибуху його автомобіля.

З 24 листопада 2017 року Пасічник виконував обов'язки «голови» ЛНР після виходу Плотницького у відставку. Заявив про дотримання угод, підписаних на перемовинах у Мінську.[3]

З листопада 2018 року Пасічник став «головою» ЛНР.

Кримінальні справи[ред. | ред. код]

Розшукується СБУ за статтею 109, частиною 1 ККУ — «за дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змову про вчинення таких дій». Фігурує у списках «Миротворця».

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]