Перестюк Микола Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Микола Олексійович Перестюк
Перестюк Микола Олексійович
Перестюк Микола Олексійович
Народився 1 січня 1946(1946-01-01) (75 років)
с. Плоска Славутського району Хмельницької області
Місце проживання Київ
Діяльність математик
Alma mater КДУ ім. Т. Шевченка
Галузь нелінійна механіка
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Анатолій Самойленко
Аспіранти, докторанти S. I. Gurgulad[1], I. Karkinbaevd[1], V. P. Lisovskad[1], O. P. Ashirovd[1], O. V. Vyshenskad[1], I. P. Bondard[1], O. S. Chernikovad[1], F. A. Asrorovd[1], H. M. Gulovd[1], A. M. Rontod[1], A. P. Trofimenkod[1], S. P. Kopystyrad[1], S. I. Dudzyanyid[1], Natalia V. Skripnikd[1], Petro Feketad[1] і Oleksiy Kapustyand[1]
Нагороди
Заслужений діяч науки і техніки України — 2002 Державна премія України в галузі науки і техніки — 2011
Державна премія України в галузі освіти

Микола Олексійович Перестюк (1 січня 1946) — український учений-математик, доктор фізико-математичних наук (1986), професор (1987), академік НАН України (2009), академік АН ВШ України з 1993 р., Заслужений діяч науки і техніки України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в с. Плоска Славутського району Хмельницької обл. в селянській родині. У 1963 р. вступив на механіко-математичний факультет КДУ ім. Т. Шевченка.

Після закінчення навчання в університеті в 1968 р. вступає до аспірантури, а з 1969 р. розпочинає працювати на механіко-математичному факультеті: на посаді асистента, потім доцента (1974), професора (1986), завідувача кафедри інтегральних та диференціальних рівнянь (1988) і за сумісництвом — декана механіко-математичного факультету (1987—2003).

1972 р. — захистив кандидатську дисертацію,

1986 р. — захистив докторську дисертацію (наук. керівник академік А. М. Самойленко).

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Як учений продовжує традиції всесвітньо відомої Київської школи з нелінійної механіки Крилова — Боголюбова — Митропольського. Наукові інтереси охоплюють широке коло складних та актуальних задач теорії диференціальних рівнянь і нелінійної механіки, які відносяться до розробки нового напряму цієї теорії — диференціальних рівнянь з імпульсною дією, їх застосування до дослідження коливних процесів, які зазнають короткочасних (імпульсних) збурень. Вперше встановив ефективні критерії стійкості розв'язків диференціальних рівнянь з імпульсною дією як у фіксовані моменти часу, так і в моменти попадання зображуючої точки в задані множини розширеного фазового простору. Розробив алгоритми наближеного розв'язку достатньо широкого класу диференціальних рівнянь з імпульсною дією, довів аналоги глибоких теорем М. М. Боголюбова з обґрунтування методу усереднення на нескінченому часовому проміжку, встановив ознаки існування розв'язків, що відповідають розривним коливним режимам.

Уперше встановив ефективні критерії стійкості розв'язків диференціальних рівнянь, які зазнають імпульсного впливу, розробив алгоритми наближеного розв'язання широкого класу імпульсних диференціальних рівнянь, запропонував метод дослідження диференціальних властивостей розв'язків та інтегральних множин систем диференціальних рівнянь з імпульсною дією на поверхнях, сформулював та обґрунтував ознаки існування важливих типів одно- та багаточастотних розривних коливань у некласичних диференціальних системах.

Публікації[ред. | ред. код]

Творчий доробок Миколи Олексійовича складає понад 350 наукових та навчально-методичних праць, серед яких 6 монографій та 35 підручників і навчальних посібників.

Підготовка кадрів[ред. | ред. код]

Під його науковим керівництвом захищено 6 докторських та 25 кандидатських дисертацій.

Науково-організаційна діяльність[ред. | ред. код]

Голова комісії з математики науково-методичної ради МОН України.

Член семи редколегій наукових періодичних видань, в тому числі двох зарубіжних.

Голова спеціалізованої вченої ради із захисту докторських і кандидатських дисертацій при КНУ ім. Т. Шевченка.

Входить до складу:

  • комісії ДАК МОН України.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Почесний доктор Ужгородського національного університету (2006).

Почесний доктор Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (2010)

Заслужений діяч науки і техніки України (2002, 2011).

Соросівський професор.

Заслужений професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2010).

Лауреат премії НАН України імені М. М. Боголюбова за цикл праць «Асимптотичні методи нелінійної механіки та статистичної фізики» (2018)

Нагороди:

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Академія наук вищої школи України. 1992—2010. Довідник