Перестюк Микола Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Олексійович Перестюк
Перестюк Микола Олексійович.jpg
Перестюк Микола Олексійович
Народився 1 січня 1946(1946-01-01) (72 роки)
с. Плоска Славутського району Хмельницької області
Місце проживання Київ
Діяльність математик
Відомий завдяки нелінійна механіка
Alma mater КДУ ім. Т. Шевченка
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Анатолій Самойленко
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Нагороди
Заслужений діяч науки і техніки України — 2002
Державна премія України в галузі освіти

Микола Олексійович Перестюк (*1 січня 1946) — український учений-математик, доктор фізико-математичних наук (1986), професор (1987), академік НАН України (2009), академік АН ВШ України з 1993 р., заслужений діяч науки і техніки України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в с. Плоска Славутського району Хмельницької обл. в селянській родині. У 1963 р. вступив на механіко-математичний факультет КДУ ім. Т. Шевченка. Після закінчення навчання в університеті в 1968 р. вступає до аспірантури, а з 1969 р. розпочинає працювати на механіко-математичному факультеті: на посаді асистента, потім доцента (1974), професора (1986), завідувача кафедри інтегральних та диференціальних рівнянь (1988) і за сумісництвом — декана механіко-математичного факультету (1987—2003). 1972 року захистив кандидатську, а 1986 р. — докторську дисертацію (наук. керівник академік А. М. Самойленко).

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Як учений продовжує традиції всесвітньо відомої Київської школи з нелінійної механіки Крилова-Боголюбова-Митропольського. Наукові інтереси охоплюють широке коло складних та актуальних задач теорії диференціальних рівнянь і нелінійної механіки, які відносяться до розробки нового напряму цієї теорії — диференціальних рівнянь з імпульсною дією, їх застосування до дослідження коливних процесів, які зазнають короткочасних (імпульсних) збурень. Вперше встановив ефективні критерії стійкості розв'язків диференціальних рівнянь з імпульсною дією як у фіксовані моменти часу, так і в моменти попадання зображуючої точки в задані множини розширеного фазового простору. Розробив алгоритми наближеного розв'язку достатньо широкого класу диференціальних рівнянь з імпульсною дією, довів аналоги глибоких теорем М. М. Боголюбова з обґрунтування методу усереднення на нескінченому часовому проміжку, встановив ознаки існування розв'язків, що відповідають розривним коливним режимам.

Уперше встановив ефективні критерії стійкості розв'язків диференціальних рівнянь, які зазнають імпульсного впливу, розробив алгоритми наближеного розв'язання широкого класу імпульсних диференціальних рівнянь, запропонував метод дослідження диференціальних властивостей розв’язків та інтегральних множин систем диференціальних рівнянь з імпульсною дією на поверхнях, сформулював та обґрунтував ознаки існування важливих типів одно- та багаточастотних розривних коливань у некласичних диференціальних системах.

Творчий доробок Миколи Олексійовича складає понад 350 наукових та навчально-методичних праць, серед яких 6 монографій та 35 підручників і навчальних посібників. Під його науковим керівництвом захищено 6 докторських та 25 кандидатських дисертацій.

Член семи редколегій наукових періодичних видань, в тому числі двох зарубіжних, голова спеціалізованої вченої ради із захисту докторських і кандидатських дисертацій при КНУ ім. Т. Шевченка. Входить до складу бюро Відділення математики НАН України, комісії ДАК МОН України, є головою комісії з математики науково-методичної ради МОН України.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Почесний доктор Ужгородського національного університету (2006).

Почесний доктор Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (2010)

Заслужений діяч науки і техніки України (2002, 2011).

Соросівський професор.

Заслужений професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2010).

Нагороди:

  • премія ім. М. М. Крилова НАН України (1998).
  • Заслужений діяч науки і техніки України (2002)
  • Нагорода Ярослава Мудрого АН ВШ України (2005)
  • відзнака НАН України «За наукові досягнення» (2009)
  • пам'ятна медаль ім. М.М. Боголюбова «За високий рівень наукових результатів у галузі математичної науки» (2009),
  • Державна премія України в галузі науки і техніки (2011)[1]
  • Державна премія України в галузі освіти (2012)[2]
  • Лауреат премії НАН України імені М. М. Боголюбова за цикл праць "Асимптотичні методи нелінійної механіки та статистичної фізики" (2018)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Академія наук вищої школи України. 1992—2010. Довідник

Примітки[ред. | ред. код]