Периферійний цикл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У цьому графі червоний трикутник, утворений вершинами 1, 2 і 5 є периферійним циклом — інші чотири ребра утворюють окремий міст. Однак, п'ятикутник 1-2-3-4-5 не є периферійним, оскільки два ребра, що залишилися, утворюють два окремих мости.

Перифері́йний цикл у неорієнто́ваному гра́фі — цикл, який не відокремлює будь-яку частину графа від будь-якої іншої. Периферійні цикли (або, як їх спочатку називали, периферійні многокутники, оскільки Татт назвав цикли «многокутниками»), першим вивчав Вільям Татт[1]. Вони відіграють важливу роль в описі планарних графів і в утворенні просторів циклів непланарних графів[2].

Визначення[ред. | ред. код]

Периферійний цикл у графі можна визначити формально одним із таких способів:

  • є периферійним циклом, якщо він є простим циклом у зв'язному графі з властивістю, за якої для будь-яких двох ребер і в , існує шлях у , який починається в , закінчується в і не має внутрішніх точок, що належать [3].
  • є периферійним циклом, якщо він є породженим циклом із властивістю, за якої підграф , утворений видаленням ребер і вершин циклу , зв'язний.[4]
  • Якщо є будь-яким підграфом графа , міст[5] графа є мінімальним підграфом графа , який не має спільних ребер з і має властивість, за якої всі його точки приєднання (вершини, суміжні ребрам, які належать і одночасно) належать [6]. Простий цикл є периферійним, якщо він має рівно один міст[7]

Легко бачити еквівалентність цих визначень: зв'язний підграф графа (разом із ребрами, що зв'язують його з ) або хорда циклу, яка порушує породження циклу, в будь-якому випадку має бути мостом, і має бути також клас еквівалентності бінарного відношення на ребрах, у якому два ребра пов'язані, якщо вони є кінцями шляху без внутрішніх вершин у [8]

Властивості[ред. | ред. код]

Периферійні цикли з'являються в теорії багатогранних графів, тобто, вершинно 3-зв'язних планарних графів. Для будь-якого планарного графа і будь-якого планарного вкладення межі вкладення, породжені циклами, мають бути периферійними циклами. У багатогранному графі всі грані є периферійними циклами і будь-який периферійний цикл є гранню[9]. Звідси випливає, що (до комбінаторної еквівалентності, вибору зовнішньої грані та орієнтації площини) будь-який багатогранний граф має унікальне планарне вкладення[10].

У планарних графах простір циклів утворений гранями, але в непланарних графах периферійні цикли відіграють аналогічну роль — для будь-якого вершинно 3-зв'язаного скінченного графа циклічний простір утворюють периферійні цикли[11]. Результат можна поширити на локально скінченні нескінченні графи[12]. Зокрема, звідси випливає, що 3-зв'язні графи гарантовано містять периферійні цикли. Існують 2-зв'язні графи, які не містять периферійних циклів (прикладом є повний двочастковий граф , в якому будь-який цикл має два мости), але, якщо 2-зв'язний граф має мінімальний степінь 3, то він містить принаймні один периферійний цикл[13].

Периферійні цикли в 3-зв'язних графах можна обчислити за лінійний час, їх використовують для розробки тестів планарності[14]. Їх також розширено до загальнішого поняття нерозділювальних вушних розкладів. У деяких алгоритмах для перевірки планарності графів корисно знайти цикл, який не є периферійним, з метою розбиття задачі на менші підзадачі. У двозв'язному графі з контурним рангом, меншим від 3, (такому як цикл або тета-граф), будь-який цикл є периферійним, але будь-який двозв'язний граф з контурним рангом 3 і більше має непериферійний цикл, який можна знайти за лінійний час[15].

Узагальнюючи хордальні графи, Сеймур і Вівер [16] визначили стиснутий граф як граф, у якому будь-який периферійний цикл є трикутником. Вони описали ці графи як суми за кліками хордальних графів і максимальних планарних графів[17].

Пов'язані поняття[ред. | ред. код]

Периферійні цикли називали також нерозділювальними циклами[3], але цей термін двозначний, оскільки він використовується ще для двох інших понять — для простих циклів, видалення яких робить решту графа незв'язною[18], і для циклів топологічного вкладення графа, таких, що вирізання вздовж циклу не робить незв'язною поверхню, в яку граф укладено[19].

У матроїдах, нерозділювальний цикл — це цикл матроїда (тобто, мінімальна залежна множина), за якої видалення[en] циклу залишає менший матроїд, який є зв'язним (тобто, який не можна розбити на пряму суму матроїдів)[20]. Він аналогічний периферійним циклам, але не тотожний навіть у графових матроїдах[en] (матроїди, в яких цикли є простими циклами графа). Наприклад, у повному двочастковому графі будь-який цикл є периферійним (він має лише один міст, шлях із двох ребер), але графовий матроїд, утворений цим мостом не зв'язний, так що ніякий цикл графового матроїда графа не є нерозділювальним.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Tutte, 1963.
  2. Tutte, 1963, с. 743–767.
  3. а б Di Battista, Eades, Tamassia, Tollis, 1998, с. 74–75.
  4. Це визначення використав Брун (Bruhn, 2004). Однак, Брун відрізняв випадок, що має ізольовані вершини, від незв'язності, викликаної видаленням циклу .
  5. Не плутати з мостом, іншим поняттям з такою ж назвою.
  6. Tutte, 1960, с. 304–320.
  7. Це визначення периферійних циклів спочатку використав Татт(Tutte, 1963). Сеймур і Вівер(Seymour, Weaver, 1984) використали таке саме визначення периферійного циклу, але з іншим визначенням моста, яке нагадує визначення породжених циклів для периферійних циклів.
  8. Див., наприклад, теорему 2.4 у статті Татта (Tutte, 1960), яка показує, що множини вершин мостів пов'язані шляхами, див. статтю Сеймур і Вівера (Seymour, Weaver, 1984) для визначення мостів за допомогою хорд і зв'язних компонент, а також статтю Ді Баттіста, Ідса, Тамассіа, Толліса(Di Battista, Eades, Tamassia, Tollis, 1998) для визначення мостів за допомогою класів еквівалентності бінарного відношення на ребрах.
  9. Tutte, 1963, с. Theorems 2.7 и 2.8.
  10. Див. зауваження після теореми 2.8 у статті Татта (Tutte, 1963). Як зауважив Татт, це було вже відомо Вітні (Whitney, 1932)
  11. Tutte, 1963, с. Theorem 2.5.
  12. Bruhn, 2004, с. 235–256.
  13. Thomassen, Toft, 1981, с. 199–224.
  14. Schmidt, 2014, с. 967—978.
  15. Di Battista, Eades, Tamassia, Tollis, 1998, с. 75–76 Lemma 3.4.
  16. Seymour, Weaver, 1984.
  17. Seymour, Weaver, 1984, с. 241–251.
  18. Див., наприклад, (Borse, Waphare, 2008)
  19. Див., наприклад (Cabello, Mohar, 2007)
  20. Maia, Lemos, Melo, 2007, с. 162–171.

Література[ред. | ред. код]

  • Tutte W. T. How to draw a graph // Proceedings of the London Mathematical Society. — 1963. — Т. 13. — С. 743–767. — (Third Series). — DOI:10.1112/plms/s3-13.1.743.
  • Giuseppe Di Battista, Peter Eades, Roberto Tamassia, Ioannis G. Tollis. Graph Drawing: Algorithms for the Visualization of Graphs. — Prentice Hall, 1998. — С. 74–75. — ISBN 978-0-13-301615-4.
  • Tutte W. T. Convex representations of graphs // Proceedings of the London Mathematical Society. — 1960. — Т. 10. — С. 304–320. — (Third Series). — DOI:10.1112/plms/s3-10.1.304.
  • Hassler Whitney[en]. Non-separable and planar graphs // Transactions of the American Mathematical Society. — 1932. — Т. 34, вип. 2. — С. 339–362. — DOI:10.2307/1989545.
  • Henning Bruhn. The cycle space of a 3-connected locally finite graph is generated by its finite and infinite peripheral circuits // Journal of Combinatorial Theory. — 2004. — Т. 92, вип. 2. — С. 235–256. — (Series B). — DOI:10.1016/j.jctb.2004.03.005.
  • Carsten Thomassen, Bjarne Toft. Non-separating induced cycles in graphs // Journal of Combinatorial Theory. — 1981. — Т. 31, вип. 2. — С. 199–224. — (Series B). — DOI:10.1016/S0095-8956(81)80025-1.
  • Jens M. Schmidt. The Mondshein Sequence // Proceedings of the 41st International Colloquium on Automata, Languages and Programming (ICALP'14). — 2014. — С. 967—978. — DOI:10.1007/978-3-662-43948-7_80.
  • Seymour P. D., Weaver R. W. A generalization of chordal graphs // Journal of Graph Theory. — 1984. — Т. 8, вип. 2. — С. 241–251. — DOI:10.1002/jgt.3190080206.
  • Borse Y. M., Waphare B. N. Vertex disjoint non-separating cycles in graphs // The Journal of the Indian Mathematical Society. — 2008. — Т. 75, вип. 1—4. — С. 75–92 (2009). — (New Series).
  • Sergio Cabello, Bojan Mohar. Finding shortest non-separating and non-contractible cycles for topologically embedded graphs // Discrete and Computational Geometry. — 2007. — Т. 37, вип. 2. — С. 213–235. — DOI:10.1007/s00454-006-1292-5.
  • Bráulio Maia Junior, Manoel Lemos, Tereza R. B. Melo. Non-separating circuits and cocircuits in matroids // Combinatorics, complexity, and chance. — Oxford : Oxford Univ. Press, 2007. — Т. 34. — С. 162–171. — (Oxford Lecture Ser. Math. Appl.) — DOI:10.1093/acprof:oso/9780198571278.003.0010.