Перманганатометрія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пермангана́тометрі́я — титриметричний метод кількісного аналізу, заснований на застосуванні розчинів перманганатів (наприклад, перманганату калію) для визначення вмісту сполук, що мають відновні властивості. Для визначення вмісту окисників використовується зворотнє визначення: перманганатами відтитровують надлишок заздалегідь відомої кількості оксалатної кислоти, що не окиснився до діоксиду вуглецю.

Визначення[ред. | ред. код]

Залежно від pH середовища, перманганат-іони мають різні продукти відновлення. Визначення проводиться у кислому, нейтральному та слабколужному середовищах:

  • у сильнокислому середовищі відбувається відновлення до Mn2+:
; E0 = 1,51 В
  • у слабкокислому та нейтральному середовищах утворюється малорозчинний оксид MnO2 бурого кольору:
; E0 = 1,69 В
  • у слабколужному середовищі:
; E0 = 0,60 B
  • у сильнолужному середовищі йони відновлюються до йонів , що супроводжується зміною забарвлення розчину з фіолетового на світло-зелене:
; E0 = 0,54 В[1]

Умови[ред. | ред. код]

Розчини перманганату калію

Необхідний показник кислотності середовища створюється додаванням сульфатної кислоти. Інші сильні кислоти практично не використовуються: нітратна кислота може додатково окиснювати досліджувану сполуку, що негативно впливає на точність резульnатів, а хлоридна кислота окиснювається перманганатом:

Витрати перманганату на окиснення хлорид-іонів спричинюють завищення результатів.

Здебільшого реакцію проводять у сильнокислотному середовищі, що дозволяє не використовувати у визначенні додаткових індикаторів: при взаємодії з окиснюваними речовинами MnO4--іон відновлюється до безбарвного Mn2+, а наступна після точки рівноваги крапля перманганату забарвлюватиме розчин у рожевий колір. Для більшої точності встановлення кінцевої точки титрування застосовуються також потенціометричний та амперометричний методи.

Застосування[ред. | ред. код]

Перманганатометрією можна визначати вміст у розчинах відновники: пероксид водню, нітрити, солі Fe2+:

Цим методом також визначають арсеніти, йодиди, броміди, фосфіти у кислому середовищі; сульфіди, сульфіти, ціаніди, деякі органічні сполуки у слабколужному середовищі.

Вміст кальцію у воді або медичних препаратах визначається титруванням залишковою кількості оксалатної кислоти, котра додавалася у відомому надлишку для зв'язування іонів кальцію у малорозчинний оксалат кальцію:

Аналогічним чином проводиться визначення деяких окисників за допомогою зворотнього титрування: до досліджуваного розчину додається у надлишку відома кількість оксалатної кислоти (рідше солі Мора), а її залишок після окиснення титрується розчином перманганату.

Стандартизація розчину[ред. | ред. код]

Концентрацію розчинів перманганатів встановлюють за титруванням розчину оксалатної кислоти, приготованого з точної наважки ретельно просушеної речовини, у присутності сульфатної кислоти.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Д.Д. Луцевич, А.С. Мороз, О.В. Грибальська (2009). Аналітична хімія (укр.) . Медицина. с. 416. ISBN 978-966-10-0035-2.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Болотов В. В., Свєчнікова О. М., Колісник С. В., Жукова Т. В. та ін. Аналітична хімія / За ред. В. В. Болотова. — Х. : Вид-во НФаУ, 2004. — С. 282-283. — ISBN 966-615-219-3.
  • Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / В. И. Спицын. — М. : «Мир», 1972. — Т. 2. — 871 с. (рос.)
  • Химический энциклопедический словарь / И. Л. Кнунянц. — М. : Сов. энциклопедия, 1983. — 792 с. (рос.)