Ціаніди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
The cyanide ion, CN.
From the top:
1. Valence-bond structure
2. Space-filling model
3. Electrostatic potential surface
4. 'Carbon lone pair' HOMO

Ціані́ди (ціанисті метали) — солі синильної кислоти. У практичному відношенні особливо важливі ціаніди лужних металів — калію, натрію, що одержуються різними способами, наприклад прожарюванням суміші коксу і поташу в атмосфері азоту. Найбільше значення має ціанід калію, або ціанистий калій.

Ціанистий калій KCN — безбарвна кристалічна речовина, легко розчинна у воді. Ціанистий калій так само отруйний, як і сама синильна кислота. На повітрі під дією двоокису вуглецю він досить швидко розкладається, виділяючи синильну кислоту і перетворюючись на поташ:

2KCN + Н2O + СО2 = К2CO3 + 2HCN

Як сіль дуже слабкої кислоти, ціаністий калій у воді в сильному ступені зазнає гідролізу:

CN + Н2О = HCN + OH

Тому розчин його має лужну реакцію і сильно пахне синильною кислотою. Аналогічні властивості має і ціанід натрію. Ціаніди калію і натрію володіють здатністю розчиняти у присутності кисню повітря срібло і золото. На цьому засновано їх застосування для вилучення вказаних металів з руд, крім того, вони використовуються в органічному синтезі, при гальванічному золоченні і срібленні, у фотографії тощо.

Література[ред.ред. код]


Реторта Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.