Пет Мерфі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пет Мерфі
англ. Pat Murphy
Pat Murphy, at the Hugo Awards Ceremony 2017 at Worldcon in Helsinki.jpg
Народилася 9 березня 1955(1955-03-09) (64 роки)
Спокен, Вашингтон, США
Громадянство США
Діяльність письменниця
Мова творів англійська[1]
Напрямок фентезі, наукова фантастика
Нагороди
Сайт: brazenhussies.net/murphy/

Пет Мерфі у Вікісховищі?

Пет Мерфі (англ. Pat Murphy) — американська письменниця у жанрі наукової фантастики та фентезі.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 9 березня 1955 року в Спокені, Вашингтон, США. 1976 року отримала ступінь бакалавра з біології та природознавства в Каліфорнійському університеті (Санта-Круз), де також відвідувала заняття програми наукового письма.[2] Протягом більш ніж двадцяти років працювала у музеї науки та мистецтв «Експлораторіум» та видавала нехудожню науково-популярну літературу.[3]

1991 року Пет Мерфі та Карен Джой Фаулер заснували літературну нагороду — Меморіальну премію Джеймса Тіптрі-молодшого, яку вручають за «розширення та дослідження нашого розуміння гендеру» у науковій фантастиці та фентезі. Премію назвали на честь Еліс Шелдон, яка використовувала псевдонім Джеймс Тіптрі-молодший.[4] Ба більше, Пет разом із Лізою Голдстейн та Мішель Ресснер утворила товариство «The Brazen Hussies» (укр. Безсоромні зухвалі дівчиська), головною метою якого стала популяризації їхньої творчості та фантастики загалом.[5][6]

1999 року вийшла заміж за Девіда Райта, поліцейського в Сан-Франциско.[7] Володіє чорним поясом з бойового мистецтва кемпо.[8][9]

Кар'єра[ред. | ред. код]

Дебютувала як письменниця 1979 року, опублікувавши оповідання «Нічний птах у вікні». Перший же роман авторки — «Мисливиць у тіні» — побачив світ 1982 року та розповідав про подорож неандертальця у майбутнє. 1987 року вийшов роман «Впала жінка», яка принесла Пет Мерфі премію «Неб'юла». Книга розповідає про жінку-археолога Елізабет Батлер, яка може бачити привидів минулого.

1990 року світ побачила збірка короткої прози письменниці — «Точки відправлення», за яку авторка удостоїлася Меморіальної премії імені Філіпа К. Діка. До цієї збірки, зокрема, увійшли повісті «Закохана Рейчел» (розповідь про надзвичайно розумного шимпанзе жін. роду, якій вдається втекти з дослідницького інституту) та «Кістки» (історія про велета Чарлі Бріна[en]), які також стали лауреатами найпрестижніших літературних нагород — премії «Неб'юла» і «Локус» та Всесвітньої премії фентезі.

2007 року вийшов дитячий роман «Дикі дівчатка» про пригоди двох дівчаток-підлітків, Джоан та Сари. Книга принесла авторці премію Крістофера у категорії «Книжки для молоді».[10]

Бібліографія (вибране)[ред. | ред. код]

Романи[ред. | ред. код]

  • The Shadow Hunter (1982; частково переписаний та перевиданий 2002) — «Мисливиць у тіні»;
  • The Falling Woman (1986) — «Впала жінка»;
  • The City, Not Long After (1989) — «Місто, незабаром після»;
  • Nadya: The Wolf Chronicles (1996) — «Надя: Вовчі хроніки»;
  • There and Back Again (1999) — «Туди і звідти»;
  • Wild Angel (2001) — «Дикий янгол»
  • Adventures in Time and Space with Max Merriwell (2002) — «Пригоди у часі та просторі з Максом Меррівеллом»;
  • The Wild Girls (дитячий роман) (2007) — «Дикі дівчатка».

Коротка проза[ред. | ред. код]

Збірки[ред. | ред. код]

  • Points of Departure (1990) — «Точки відправлення»;
  • Women Up to No Good (2013) — «Жінки не до добра».

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]