Неандерталець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Homo neanderthalensis
Череп неандертальця
Череп неандертальця
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Плацентарні (Eutheria)
Ряд: Примати (Primates)
Підряд: Сухоносі (Haplorrhini)
Парворяд: вузьконосі (Catarrhini)
Надродина: Людиноподібні (Hominoidea)
Родина: Гомініди (Hominidae)
Рід: Люди (Homo)
Вид: Людина неандертальська
Біноміальна назва
Homo neanderthalensis
Розповсюдження неандертальця
Розповсюдження неандертальця
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Homo neanderthalensis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Homo neanderthalensis
EOL logo.svg EOL: 4454114
Fossilworks: 83087

Неандерталець, людина неандертальська (Homo neanderthalensis) — викопний вид людини верхнього плейстоцену, що населяв Європу й західну Азію у 230 000-27 000 роках до н. е. Ймовірно, еволюційні наступники пітекантропів. Вважається, що вони не були еволюційними попередниками сучасних людей, але певний час жили поряд з людиною розумною і між цими двома видами могло відбуватися схрещування. Названі за долиною Неандерталь у Німеччині, де вперше було знайдено і описано їхні решки.

Місце в історії

Неандертальці жили в епоху мустьє. Людина середнього палеоліту в Європі — це палеоантроп, якого раніше ототожнювали з неандертальцем. Але антропологічні дослідження останніх років показали, що до палеоантропів відносяться не тільки неандертальці, але й інші, розвиненіші, витонченіші, територіально особливі. Усередині групи палеоантропів є певні антропологічні розходження, які з'являються дуже рано. Палеоантропологічні знахідки часу рисс-вюрмського інтергляціала ще не диференційовані, а знахідки раннього Вюрма — уже спеціалізовані. Саме наприкінці останнього інтергляціала й на початку Вюрма почався, процес — спочатку дуже повільний — розвитку Homo sapiens і виділення расових груп та антропологічних типів.

Опис

Репродукція неандертальця в музеї Космокайша, Барселона.

Більшість кістяків, пов'язаних з мустьєрськими знахідками, описуються як належні неандертальцям. Неандертальці були низькорослі або середнього зросту люди (в середньому зріст був 165 сантиметрів), сильні, масивної статури, з великими головами. Неандертальці були добре пристосовані до холоду. Немає ніяких відомостей про колір їхньої шкіри або волосся. Об'єм мозку в неандертальців не менший, а більший ніж у сучасної людини (об'єм мозку на 10% більший ніж у середньої сучасної людини). В структурі мозку слабко виражені лобові частки мозку. Згідно з дослідженнями інституту еволюційної антропології Макса Планка (Лейпциг) менший ніж в сучасної людини розвиток лобних та скроневих частин мозку неандертальців міг бути причиною слабшого розвитку в них соціальних навичок та мови [1]. Форма черепа подовжена, зі специфічним виступом на потилиці. Загальні риси неандертальця як типу є відсутність підборідного виступу, надочні дуги, що виступають, низький сплющений череп, потиличний виступ. Поява цих «неандертальських» рис у Європі, можливо, вказуває на схрещування популяцій на всьому континенті, що приводило до того, що мутації або генетично сприятливі адаптації переносилися й зростали.

Але не всі розходження між неандертальцями мали генетичний, стадіальний характер. Частина з них носила расовий характер. Серед європейських неандертальців виділяється група Шапель, або «класичні неандертальці», з масивним кістяком, дуже великим головним мозком і рядом ознак морфологічної спеціалізації. Інша група — Ерингсдорф — менш спеціалізована, з більш високим зводом черепа, менш розвиненим надочним валиком, прогресивнішою будовою мозку. Ця група зближається з палестинськими палеоантропами, але поступається їм у близькості до сучасної людини — кроманьйонця.

У період зникнення неандертальців (їхні залишки у печерах датуються 38000-27000 роками до н.е.) знайдено дуже багато померлих дітей, що вказує на раптовий ріст дитячої смертності або на зміну умовсередовища, що мало катастрофічні наслідки — зникнення цілої нації дорослих і дітей.

Жили від 300 до, за останніми даними, 24 тис. років тому (в період великих кліматичних коливань).

Об'єм мозку — 1100—1700 см³.

Череп великий, з масивними надбровними валиками, обличчя прогнатичне (лицева частина черепа сильно виступає вперед), з масивною щелепою.

Одним із перших доказів існування неандертальців були знайдені у Неандерталі (Німеччина) фрагменти скелету істоти, подібної до людини, але кремезнішої статури та з масивними надбровними валиками. Була це, без сумніву, істота людиноподібна, але так відмінна від сучасної людини, що її було визнано за первісну людину.

Неандертальці займалися збиральництвом і мисливством. Мешкали вони невеликими кровноспорідненими спільнотами з 2-4 сімей, у яких існував чіткий статевий і віковий розподіл праці: чоловіки полювали, жінки вели домашнє господарство, берегли вогнище, доглядали дітей.

Неандертальці вже ховали своїх померлих. В ґроті Ля-Шапель-о-Сен (La Chapelle-aux-Saints, Франція) знайшли неглибоке поховання зі скелетом в ембріональній позиції, вкритим червоною вохрою. Поруч із тілом були залишені знаряддя, квіти, яйця і м'ясо, що свідчить про початок віри в загробне життя й про існування реліґійно-маґічної практики.

Відомі численні антропологічні стоянки неандертальців у Європі, Азії та Африці.

Культура європейської гілки неандертальців в археології відома як мустьєрська.

Незважаючи на виразний еволюційний прогрес неандертальців, досі не встановлений їх зв'язок із людиною розумною.

Одна з гіпотез щодо зникнення неандертальців стверджує, що вони не витримали конкуренції з боку людини розумної.

Культура

Художня реконструкція неандертальської общини

Головний мозок неандертальців відрізнявся від мозку сучасних людей, він дозволяв мати культуру, однак більш примітивну, ніж у людини розумної. Неандертальцям був властивий сильніший підсвідомий контроль за емоціями і пам'яттю, але, разом з тим, слабший свідомий їх контроль[2]. Як наслідок у абстрактному мисленні вони значно поступалися Homo Sapiens[3].

Як з'ясувалося за дослідженням решток неандертальців з території Ізраїля, неандертальці анатомічно були здатні говорити. Однак не існує підстав впевнено заявляти про наявність у них мови[4][5]. Неандертальці вміли виготовляти й використовувати інструменти та зброю, таку як камінні рубила і списи. Але, очевидно, у них не було метальної зброї. Також вони знали як підтримувати вогнища вогнища. Найдревніший відомий музичний інструмент — кістяна флейта з 4 отворами — належить неандертальцям[6].

Неандертальці займалися збиранням і полюванням. Жили в невеликих родових общинах, щоскладалися з двох-чотирьох родин, у яких існував чіткий розділ роботи за віковою й статевою ознаками. Надобщинних утворень не існувало і контакти одних общин з іншими могли відбуватися тільки для пошуку статевих партнерів. Ненадертальці турбувалися про хворих і скалічених, принаймні по кілька років, якщо мали вдосталь їжі[3].

Вони, хоча невідомо чи всі, ховали своїх померлих. Знахідки у місцях життя неандертальців відокремлених і добре збережених черепів дають підстави вважати, що поховання було двоетапним: спочатку померлого ховали, а коли труп розкладався, діставали з могили череп. Деякі з неандертальців практикували канібалізм, що могло відбуватися як через голод, так і в ході обрядів. Хоча існують знахідки насічок на ненадертальських знаряддях і покривання померлих вохрою, лишається під питанням чи може це свідчити про наявність релігії, чи їх призначення було чисто утилітарним. Так, вохрою вони могли покривати себе за життя з гігієнічною метою[3].

У часи співіснування з кроманьйонцями, неандертальці перейняли від них виготовлення складніших знарядь, прикрас, використання символів. Контакти з людьми нового типу дали поштовх до розвитку власного мистецтва, зокрема прикрас. Однак неандертальці більше наслідували зразки їхньої культури, а не створювали нові, що стало однією з підстав їх витіснення людьми сучасного типу[6].

Спорідненність із сучасною людиною

Поселення неандертальців. На півночі льодовик.

Загалом «класичні» європейські неандертальці (зовнішньо відмінні від сучасної людини) зникли, а неандертальці Західної Азії мало в чому відрізняються від кроманьйонця Західної Азії, і мають невеликі відмінності відносно інших кроманьйонців, що, як вважається, поширилися із Західної Азії приблизно 40 тисяч років тому.

Відповідно до найпопулярнішої точки зору неандертальці вимерли, не витримавши конкуренції зі сучасною людиною. Вдалося розпізнати невелику частину ДНК неандертальця, відмінної від ДНК сучасної людини. Це не ставить остаточну крапку в дослідженнях, оскільки дані того ж аналізу показали, що в людей, ДНК яких брали участь у порівнянні, було стільки ж відмінностей між собою, як і у неандертальця та середньостатистичної сучасної людини.

Згідно з іншою точкою зору багато тисячоліть тому мінливість у популяціях людей була значно вищою ніж зараз. Знайдено кістяки, що мають змішані риси неандертальця та сучасної людини. Їх ще недостатньо для того, щоб робити якісь висновки. Існує також припущення, що неандертальці могли змішуватися з людиною розумною. Тільки подальші дослідження дозволять відповісти на всі питання.

Існують підтвердження, що неандертальці змішувалися з людиною розумною[7][8].

Американські та німецькі палеогенетики з'ясували, що частота народження неандертальських алелей в хромосомах 1004 сучасних людей із різних континентів знижена у функціонально важливих ділянках геному і в Х-хромосомі, а також у генах, що працюють в насінниках. Це означає, що багато неандертальських генів, що потрапили до генофонду сапієнсів в результаті гібридизації, виявилися шкідливими для наших предків і поступово відбраковуються добором у наступні епохи [9].

Неандертальці на теренах сучасної України

На території України неандертальці розселилися приблизно у проміжку 120-40 тис. років до н. е., а у проміжку 40-10 тис. років до н. е. (пізній палеоліт) їх змінили кроманьйонці.

На теренах України відомі дві знахідки кісток неандертальців: печера Киїк-Коба (Крим, 1929) і ґрот Прийма-1 (Львівська область, 2004)[10] [11][12].

Крім того, в Чернівецькій області відоме поселення неандертальців Молодова -1.

Німецькі археологи на чолі з Торстеном Утмайєром з Університету ім. Фрідріха Олександра в Ерлангені та Нюрнберзі (ФРН) дійшли висновку, що остання стоянка неандертальців могла знаходитися в Криму. Про це сказано в матеріалі австрійського видання Der Standard[13].

Саме тут, говорить керівник розкопок Утмайєр, відразу в декількох місцях були знайдені винятково пізні сліди перебування неандертальця: типові саме для цього виду гомінідів знаряддя праці, сліди вогнищ і кістки вбитих тварин. Радіовуглецевий аналіз, застосований для визначення віку решток, показав, що ці сліди “у середньому на 10 тисяч років молодші за всі інші відомі на сьогоднішній день стоянки предка нинішньої людини на всьому ареалі її поширення від Іберійського півострова до Сибіру”.

Крім того, йдеться далі, на одній і тій же глибині були знайдені знаряддя праці як неандертальців, так і сучасної людини, що дозволяє зробити висновок, що обидва види знаходилися на півострові або з дуже невеликим часовим інтервалом, або взагалі проживали одночасно.

"Якщо раніше вважалося, що неандертальці та предки сучасних людей змішалися на Близькому Сході приблизно 60 тисяч років тому, то в Криму це могло статися набагато пізніше, – вважає учений. – А це унікальна для всієї Європи подія".

Влітку 2013 року вчені з німецького університету продовжать свої розкопки в Криму. Одним з пріоритетів роботи є встановлення приблизних часових рамок періоду, в який неандертальці могли безпосередньо співіснувати з сучасною людиною.

Походження та порівняння з іншими видами

Перші залишки неандертальця були знайдені в 1856 році в печері в долині Неандерталь, біля міста Дюссельдорф в Німеччині (звідки й назва). Основна маса залишків неандертальців та їхніх попередників «пренеандертальців» (приблизно 200 індивідів) виявлена в Європі, головним чином у Франції, і належить до періоду 70-35 тисяч років тому (максимально до 100—150 тисяч років тому, можливо, навіть раніше). На початку останнього зледеніння частина неандертальців мігрувала на південь (Західна Азія, Північна Африка).

Черепи неандертальця (праворуч) і сучасної людини

Проведений вченими з Національної лабораторії імені Лоуренса в Берклі (Каліфорнія, США) під керівництвом Джеймса Нунена (James Noonan) аналіз ДНК неандертальців і порівняння їхнього генотипу з генотипом сучасних людей дозволив зробити висновок про те, що ця гілка на еволюційному дереві людиноподібних «відхилилася» від гілки сучасних людей близько 400 тис. років тому, ще до появи власне «неандертальців». ДНК неандертальців має більше спільного із ДНК шимпанзе ніж з ДНК сучасної людини.

Вважається, що перші неандертальці з'явилися близько 350 тис. років тому. Деякі роботи свідчать про те, що в сучасних людей і неандертальців до того часу був спільний предок. Однак пізніших та тісніших зв'язків між цими гомінідами не виявлено.

Виявлені глибокі генетичні розходження, можливо, і забезпечили еволюційну перевагу кроманьйонців, предків сучасних людей, над неандертальцями. Ця перевага могла проявитися як у вигляді кращого пристосування до умов навколишнього середовища, так і у тому, що один вид знищив інший у процесі безпосередніх сутичок.

Примітки

  1. Описаны отличия между мозгом человека разумного и неандертальца
  2. Особенности мозга Homo neanderthalensis. antropogenez.ru (ru-RU). Процитовано 2017-06-28. 
  3. а б в Вишняцкий, Л.Б. (2010). Неандертальцы: история несостоявшегося человечества (рос.). СПб: Нестор-История. с. 178–206. 
  4. Arensburg B, Tillier AM, Vandermeersch B, Duday H, Schepartz LA, Rak Y (April 1989). "A Middle Palaeolithic human hyoid bone". Nature. 338 (6218): 758–60. Bibcode:1989Natur.338..758A. PMID 2716823. doi:10.1038/338758a0.
  5. D’Anastasio, Ruggero; Wroe, Stephen; Tuniz, Claudio; Mancini, Lucia; Cesana, Deneb T.; Dreossi, Diego; Ravichandiran, Mayoorendra; Attard, Marie та ін. (2013-12-18). Micro-Biomechanics of the Kebara 2 Hyoid and Its Implications for Speech in Neanderthals. PLOS ONE 8 (12). с. e82261. ISSN 1932-6203. PMC PMC3867335. PMID 24367509. doi:10.1371/journal.pone.0082261. Процитовано 2017-06-27. 
  6. а б Mithen, Steven (2011-12-30). The Singing Neanderthals: The Origins of Music, Language, Mind and Body (en). Orion. ISBN 9781780222585. 
  7. Callaway, Ewen (2016). Evidence mounts for interbreeding bonanza in ancient human species. Nature. ISSN 1476-4687. doi:10.1038/nature.2016.19394. 
  8. Gibbons, Ann (2016). Rich sexual past between modern humans and Neandertals revealed. Science. ISSN 0036-8075. doi:10.1126/science.aaf4207. 
  9. Марков А. Между сапиенсами и неандертальцами существовала частичная репродуктивная изоляция
  10. Поступ, 30.12.2004
  11. Україна молода, №2, 6.01.2005
  12. Під Львовом мешкали неандертальці // День, №2, 12.01.2005
  13. У Криму неандертальці перетиналися з сучасною людиною // Сайт "Освіта"

Див. також

Ресурси Інтернету