Пир'єв Іван Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пир'єв Іван Олександрович
Народився4 (17) листопада 1901[4]
Камінь-на-Обі, Барнаульський повітd, Томська губернія, Російська імперія[1]
Помер7 лютого 1968(1968-02-07)[1][2][3] (66 років)
Москва, РРФСР, СРСР[1]
ПохованняНоводівичий цвинтар
Країна Російська імперія
 Російська СФРР
 СРСР
Діяльністькінорежисер, сценарист, актор, політик
Галузькінорежисураd[5], кіносценаристикаd[5], акторське мистецтво[5] і соціальна активність[d][5]
Знання мовросійська
ЗакладВищі курси сценаристів і режисерівd
ЧленствоСК СРСР
Роки активності1921 — 1968
Жанркомедія і драма
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
ПартіяКПРС
У шлюбі зAda Wójcikd, Ладиніна Марина Олексіївна і Стриженова Ліонелла Іванівна
ДітиAndrey Ladynind
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
народний артист СРСР заслужений діяч мистецтв РРФСР
Grand Officer of the Order of the White Lion
Сталінська премія
Георгіївський хрест
IMDbID 0701576

Пир'єв Іван Олександрович (17 листопада 1901 Камінь, Барнаульський повіт, Томська губернія,  — 7 лютого 1968, Москва) — радянський кінорежисер. Народний артист СРСР (1948). Лауреат Державної премії СРСР (1941, 1942, 1943, 1946, 1948, 1951).

З життєпису

[ред. | ред. код]

Народився 17 листопада 1901 р. у місті Камінь Алтайського краю (Росія). Закінчив Державні експериментальні театральні майстерні (1923). Працював у кіно з 1925 р.

Поставив на Київській кінофабриці фільми: «Багата наречена» (1938) і «Трактористи» (1939), а на «Мосфільмі» — «Свинарка і чабан» (1941), «Секретар райкому» (1942), «В шість годин вечора після війни» (1944), «Сказання про землю Сибірську» (1948), «Кубанські козаки» (1950) та ін.

Нагороджений двома орденами Леніна, чотирма орденами Трудового Червоного Прапора, двома орденами Георгіївського хреста III і IV ст., орденом Білого Лева II ст., медалями.

Першою дружиною Івана Олександровича була знаменита радянська актриса Ладиніна Марина Олексіївна. Їх спільний син Ладинін Андрій Іванович став також кінорежисером.

Третьою дружиною (1962-1968) була Стриженова Ліонелла Іванівна - радянська і російська акторка, уродженка м.Одеса.

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  1. 1929 — Стороння жінка
  2. 1930 — Державний чиновник
  3. 1933 — Конвеєр смерті
  4. 1936 — Партійний квиток
  5. 1937 — Багата наречена
  6. 1939 — Трактористи
  7. 1940 — Кохана дівчина
  8. 1941 — Свинарка і пастух
  9. 1942 — Секретар райкому
  10. 1944 — О 6 годині вечора після війни
  11. 1948 — Сказання про землю Сибірську
  12. 1949 — Кубанські козаки
  13. 1951 — Ми за мир
  14. 1954 — Випробування вірності
  15. 1958 — Ідіот
  16. 1959 — Білі ночі
  17. 1960 — Цілком серйозно
  18. 1962 — Наш спільний друг
  19. 1964 — Світло далекої зірки
  20. 1968 — Брати Карамазови

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Пырьев Иван Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б Filmportal.de — 2005.
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #121662853 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ а б в г Czech National Authority Database

Література

[ред. | ред. код]
  • Кино и время. Вьш. 3-й. Режиссеры советского художественного кино. М., 1963. — С.223—225;
  • Сценаристи советского художественного кино. М., 1972. — С.292—293;
  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.340—341;
  • Митці України. К., 1992. — С.458;
  • Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.474;
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.622.
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пир%27єв_Іван_Олександрович&oldid=38204877