Попович Іван Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Попович
Попович Іван Дмитрович
Зображення
На концерті в м. Тернопіль 27 вересня 2012 року
Основна інформація
Дата народження 22 квітня 1949(1949-04-22) (71 рік)
Місце народження с. Осій, Іршавський район
Роки активності з 1973
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Професія музикант
Освіта Дрогобицький педінститут
Жанр Поп, фолк
Співпраця Дзідзьо, Рокаш
Нагороди Народний артист України
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Іван Дмитрович Попович (нар. 22 квітня 1949, с. Осій, Іршавський район, Закарпатська область) — український естрадний співак і композитор, педагог. Народний артист України.

Біографія[ред. | ред. код]

1967 — закінчив Хустське культурно-просвітнє училище за фахом «диригент хору».[джерело?] Після цього два роки вчився в Дрогобицькому педагогічному інституті. Перевівся[1] в 1970 на навчання до Львівської консерваторії.

1973 — став лауреатом Х Всесвітнього фестивалю молоді в Берліні.

Ще під час навчання в консерваторії почав співати в ансамблі «Арніка».

1976 — разом із Віктором Морозовим створив вокально-інструментальний ансамбль (ВІА) «Ровесник». Через рік ансамбль запросили до Львівської філармонії на місце «Ватри», і їхньою «візитівкою» стала пісня Поповича «Люба-Люба».

1979 — разом із Русланом Іщуком створив в Ужгороді новий ВІА «Закарпаття».

19821987 — працював у Київському державному мюзик-холі.

1987 — став солістом Театру естради. Саме на цей час припадає пік його популярності — з ефіру не зникали «Карпатське весілля», «Василина», «Розлук не буде», «Мене радує світ».

1990 — отримав почесне звання Народний артист України.

1999 — «за особистий внесок у розвиток української культури та вагомі творчі здобутки» нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

З 2005 р. — художній керівник Державної театрально-видовищної агенції.

Гастролював у Канаді, Індії, Бразилії, Італії, Греції, США тощо.

Дискографія[ред. | ред. код]

Альбоми[ред. | ред. код]

Відеокліпи[ред. | ред. код]

Рік Назва
1982 «Василина» (1 версія)
1987 «Василина» (2 версія)
«Скажи мені»
«Небо осені жде»
«Розступіться зелен-гори»
«Розлук не буде»
«Спалені мости»
2001 «Закарпаття моє»
2013 «Примиріться сини»
«Василина» (разом з Дзідзьо, ремікс)
2017 «Розлук не буде» (разом з Дзідзьо, ремікс)

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Рудаков М. Автографи майстрів. — К. : Міжнародний доброчиний фонд «Українська хата», 2005. — 128 с.: фотогр. — С. 71-72. — ISBN 966-7025-05-5.

Посилання[ред. | ред. код]