Попович Денис Григорович
| Попович Денис Григорович | |||
|---|---|---|---|
 Солдат | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
28 червня 1979 с. Морозівка, Баришівський район, Київська область, УРСР | ||
| Смерть |
22 січня 2015 (35 років) Донецьк, Україна | ||
| Громадянство |
 Україна | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 2014—2015 | ||
| Приналежність |
Україна | ||
| Вид ЗС |
 Повітряні сили | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Дени́с Григо́рович Попо́вич (28 червня 1979, с. Морозівка, Баришівський район, Київська область, Українська РСР — 22 січня 2015, Донецьк, Україна) — солдат Збройних сил України, учасник війни на сході України (40-ва бригада тактичної авіації; зведений загін ПС ЗСУ «Дика качка»), позивний «Денді». Один із «кіборгів».
З життєпису[ред. | ред. код]
Загинув під час виконання бойового завдання в районі аеропорту Донецька. 22 січня 2015-го по 10-й ранку до ДАП рушила колона техніки терористів — батальйонно-тактична група «1-ї слов'янської бригади» ДНР, підкріплена 10-ма танками Т-72 та протитанковою батареєю МТ-12 — рухалися з українськими розпізнавальними тактичними знаками. На спостережному пункті «Зеніту» знаходився боєць Ігор Ємельянов, котрий розпізнав підступний хід. Полковник Олександр Турінський «Граф» дав наказ вести вогонь зі всіх стволів, протягом 10 годин щільного вогню перша колона терористів була відкинута, по тому відійшла і друга колона. Вранці вояки зібрали поранених терористів на полі бою, котрі своїм виявилися непотрібними, годували їх з тієї ж каструлі, із котрої й самі харчувалися, згодом передали поранених СБУ. Було взято в полон 7 терористів, захоплено 2 БТР-80, 4 МТ−12 (одна одиниця в справному стані, була встановлена на позиції «Зеніт» та вела обстріл промзони Спартака). Окрім Дениса в тому бою на сусідньому посту загинув майор Василь Петренко (позивний «Моцарт»).
По смерті залишились батьки, дружина та двоє синів 4 і 7 років[1].
Місце поховання: с. Морозівка, Баришівський район, Київська область.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2].
- Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 22 січня[3][4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Священник назвав загиблого «кіборга» братовбивцею і вигнав сім'ю з храму
- ↑ Указ Президента України від 15 травня 2015 року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 9 лютого 2022.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 22 січня на YouTube
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Солдати (Україна)
- Народились 28 червня
- Народились 1979
- Померли 22 січня
- Померли 2015
- Військовослужбовці 40-ї бригади тактичної авіації
- Українські військовики Повітряних сил
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Нагороджені знаком «За оборону Донецького аеропорту»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Морозівки (Баришівський район)
- Померли в Донецьку
- Поховані в Баришівському районі