Пора насилля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пора насилляPicto infobox cinema.png
Жанри Історичний фільм
Режисери Людмил Стайков
У головних
ролях
Iossif Surchadzhievd
Оператор Радослав Спасов
Композитор Георгі Генков
Тривалість 160 хвилин
Мова Болгарська
Країна Болгарія
Рік 1988
IMDb ID 0096403

Пора насилля — болгарський мистецький фільм-драма 1988 року режисера Людмила Стайкова за сценарієм Людмила Стайкова, Георгі Данаїлова, Михайла Кіркова і Радослава Спасова. Екранізація роману Антона Дончева "Година вибору".

Фільм складається з двох частин загальною тривалістю 288 хвилин. Він був продемонстрований у програмі «Особливий погляд» Каннського кінофестивалю 1988 року[1]. Фільм висувався від Болгарії на отримання премії «Оскар» у категорії "Кращий фільм іноземною мовою", але не увійшов у короткий список номінантів. У 2015 році екранізація визнана найкращим болгарським фільмом за останні 100 років[джерело?].

Зйомки[ред. | ред. код]

Фільм знімався у Смолянській області на півдні Болгарії з більшістю мусульманського населення. Багато акторів у фільмі є нащадками тих, хто у минулому переживав усі тяготи османського ярма.

Сюжет[ред. | ред. код]

1668 рік. Османська імперія давно панує у Південно-Східній Європі. Але священна війна за остаточне утвердження ісламу триває. У гори Родопи відправлені яничари під керуванням Караібрагіма. Їх, у минулому християнських хлопчиків, розлучали з батьками, виховували у крайній жорстокості і перетворювали у фанатично вірних вояків султана. Місцевий правитель Сулейман-ага впевнений, що віра не повинна нав'язуватись силою, тому місцеві жителі не поспішають відмовлятися від християнства, а самим Сулейманом не вдоволений паша. Караібрагім дає жителям 10 днів на роздуми.

У селі вдова Севда зізнається в коханні Манолу і просить одружитися з нею, але Манол відсилає сватів до юної Ялиці. Покинутий на варті під час весілля Горан чіпляється у лісі до Севди, в яку давно закоханий, і не помічає, як підійшли яничари. Караібрагім зриває весілля і віддає наказ зігнати чоловіків у в'язницю, а жінок віддає на наругу солдатам. Абдулах-венеціанець, що прийняв іслам, вражений жорстокістю яничар, рятує від розправи хлопчика Мірчо, сина Манола, ховаючи його у Гульфії — жінки Сулеймана. Гульфія бачить, що у венеціанця добре серце і показує таємний вихід з в'язниці.

Жителі, що залишилися в селі, рятуються втечею, але зганяють свою злість на Севді, яка, на їх думку, винна в тому, що Горан прогледів турецьке військо. Вона змушена йти своєю дорогою. До певного періоду старійшини села, зачинені у в'язниці, не відреклись від своєї віри, через що кожного наступного дня їх жорстоко катують. Їх не переконує навіть поява Севди в паранджі. Побачивши страту, вона зізнається Караібрагіму, що погодилась прийняти іслам тільки щоб врятувати одноплемінників, тому гине від жорстокої розправи. Манола приводять побачитися з Ялицею, котру Караібрагім не чіпав і наказав передати наказ підкоритися у обмін на свободу. Манол просить її втекти, стати жінкою Момчіла і народити сина.

Під час спроби вбити Караібрагіма, Горан гине, а його обличчя спотворює розпечене вугілля. Його тіло впізнає батько Дядо Галушко, щоб гори і люди пам'ятали ім'я Горана і його вчинок. Дядо Галушко також визнає у Караібрагімі свого сина Страхіла, викраденого з села яничарами багато років тому. Наляканий прибуттям яничара Карахасана з військом, що означає невдоволення Мухамеда-паші, Караібрагім вирішує продемонструвати свою непохитність і страчує батька, бо він відмовився змінити віру.

На черговому зібранні за проханням старійшин Манол заради порятунку Мірчо затіває бійку, у котрій всіх болгар вбивають. Мірчо приносить сумну звістку в село і жителі йдуть в печери, ховаючись від вогню та зброї яничар. Священик Алігорко розуміє, що єдиний спосіб для болгар вижити і зберегти свою мову і звичаї — це пожертвувати своєю вірою. Після проведеного обряду люди змогли повернутися в своє зруйноване село, але страх при виді яничар залишився.

Караібрагім виконав наказ паші і звертається до священика Алігорко з проханням передати Момчілу, що якщо він не з'явиться то Ялицю вивезуть, а її майбутнього сина виховають яничаром. Смертельно поранений Момчіл приймає непросте рішення. Невдовзі Мірчо приносить великий пакунок, у якому загорнута голова Момчіла, і вбиває Караібрагіма. На хлопчика нападають солдати, а Ялицю, яка все це бачила, венеціанець виводить таємним ходом із в'язниці. Всі околиці потрапляють під розправу і спалюються.

У ролях[ред. | ред. код]

  • Йосиф Сурчаджієв — Караібрагім
  • Русі Чанев — священик Алігорко
  • Іван Кристев — Манол
  • Валтер Тоскі — (венеціанець) Абдулах
  • Аня Пенчева — Севда
  • Василій Михайлов — Сулейман-ага
  • Костянтин Коцев — Дядо Галушко
  • Калина Стефанова — Ялиця, внучка Дядо Галушко
  • Ангел Іванов — Мірчо, молодший син Манола
  • Момчіл Карамітев — Момчіл, старший син Манола
  • Стойко Пеєв — Горан, син Дядо Галушко
  • Богоміл Симеонов — Ісмайл-бей
  • Джоко Росіч — Карахасан
  • Стефка Берова — Гульфія, жінка Сулеймана-аги

Примітки[ред. | ред. код]

  1. VREME RAZDELNO (en). Festival de Cannes. Процитовано 2019-04-15.