Постметодика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Постметодика
PM100-1.jpg
Обкладинка ювілейного 100-го числа журналу
Тематика філософія освіти, педагогічні технології, менеджмент освіти, ретрометодика
Періодичність виходу раз на два місяці
Скорочена назва ПМ
Мова українська, російська
Адреса редакції

вул. Соборності, 64-ж,
м. Полтава,

36029, Україна
Головний редактор Сергій Федорович Клепко
Засновник
  • Управління освіти Полтавської обласної держадміністрації
  • Полтавський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників
  • Видавець
  • Департамент освіти і науки Полтавської облдержадміністрації
  • Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені М.В.Остроградського
  • Країна видання (Україна Україна)
    Рік заснування 1993
    Обсяг 9,6 ум. друк. арк.
    Наклад 300 примірників
    Початкова ціна 23 грн.
    (за передплатою,
    станом на 2013 р.)
    Передплатний індекс (Укрпошта) 98670
    ISSN 1815-3194

    Веб-сторінка: poippo.pl.ua/pm/postmetod.htmll

    Постмето́дика — сучасний український науково-методичний педагогічний журнал, спільне видання Департаменту освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації та Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М. В. Остроградського. Видається з березня 1993 року в Полтаві. Був першим обласним педагогічним журналом. Має статус всеукраїнського часопису.

    Постановою Президії ВАК України від 31.05.2011 р. № 1-05/5 журнал унесено у перелік наукових видань, у яких можуть публікуватися основні результати дисертаційних робіт з педагогічних наук.

    Із 2014 року не розповсюджується за передплатою і має намір виходити тільки в електронному вигляді.

    Спрямованість видання[ред. | ред. код]

    Девіз журналу: «Ціль на вершину — попадеш на середину» (Г. Сковорода). Як зазначено в самому журналі, він «призначений усім, хто виховує і вчить, вчиться чи любить освіту або просто цікавиться проблемами української національної школи».

    Стратегія видання — на основі плюралізму педагогічних ідей та концепцій відшукувати суть чужого досвіду, передавати його своїм читачам у тісному поєднанні з усіма фактами життя Полтавщини, з її місцевими й національними традиціями.

    «Постметодика» прагне далі розвивати методики полтавських педагогів Г. Сковороди, Я. Козельського, І. Котляревського, М. Остроградського, В. Короленка, П. Юркевича, А. Макаренка, Г. Ващенка, О. Астряба, В. Сухомлинського, бажає виразити те, що знаходиться за методикою й акумулювати в собі новий досвід хоча й однієї, але надзвичайно важливої верстви нашого суспільства — батьків і педагогів.

    Журнал протистоїть уявленням про сучасну педагогіку як мішанину різнорідних елементів у шкільній навчальній програмі — економіки та еротики, електроніки та східної містики, латини та біоенергетики, астрономії та астрології тощо.

    Історія[ред. | ред. код]

    Журнал виник у непростий час становлення України як незалежної держави. Дефіцит паперу в ті роки та постійний ріст цін на поліграфічні послуги несприятливо позначалися як на тиражі, так і на періодичності видання. У перший рік існування журналу вийшли лише три числа. Наступного 1994 року світ побачили всього два номери. У 1995 році вийшли вже чотири, але останній був здвоєний (3-й і 4-й одним випуском). З 1996-го журнал став щоквартальником. І тільки з 2000 року видання стає двомісячником.

    Особливості[ред. | ред. код]

    Особливістю журналу є його манера викладу матеріалу, де змішуються жанри і стилі мовлення, з іронією підкреслюється нестабільність і умовність усіх методичних систем і педагогічних технологій. Водночас було б помилкою розцінювати його як журнал антиметодики, бо неможливо відкинути методику як розділ педагогіки. Це, радше, журнал, який відмовляється від методик, що нівелюють особистість та орієнтовані на так званого «середнього» учня.

    Журнал не лише констатує розлад концептуальних структур, що визначали методику недалекого минулого, але і вбачає в цьому шанс нового: різноманітність конкретних педагогічних технологій, конкуренцію різних парадигм педагогічної творчості. Журнал виходить з усвідомлення, що освітня галузь опинилася в тій точці історії педагогіки, коли в ній стали можливими докорінні зміни, про які заявлено в Державній національній програмі «Освіта» («Україна XXI століття»).

    Посилання[ред. | ред. код]