Сіландія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Князівство Сіландія
Principality of Sealand

Прапор Емблема
Гімн: «E Mare Libertas» (автор Basil Simonenko)
Розташування Сіландія
Розташування Сіландія
Столиця
(та найбільше місто) 		Сіленд
Офіційні мови англійська
Форма правління конституційна монархія
Площа
 - Загалом 0, 004 км²
Населення
 - оцінка 2019  27
 - Густота 6750/км²
Часовий пояс UTC+0
Домен {{{інтернет_домен}}}
Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Сіландія

Князівство Сіландія (або Принципат Сіландія) — самопроголошена віртуальна офіційно невизнана держава, розташована на колишній військово-морській платформі Форт-Роуз, що використовувалася під час другої світової війни за 10 кілометрів від узбережжя Суффолку, що на сході Великої Британії, за координатами (51° 53'40 "N, 1° 28'57"E). Сіландію було проголошено суверенним князівством 2 вересня 1967 року колишнім майором британської армії Педді Джоном Нільским, а сам Джон став князем новопроголошеної держави.

Історія[ред. | ред. код]

У 1943 році, під час Другої світової війни Великою Британією було зведено платформу Форт-Роуз, одну з платформ Маунсела,[1] передовсім проти німецьких бомбардувальників для прикриття життєво важливих морських шляхів. Платформа складається із плавучої понтонної структури, з надбудованими двома порожнистими вежами, на яких у свою чергу, розташована палуба. Вона була відбуксована та встановлена на піщаній мілині, у міжнародних водах, за межами тримильної зони територіальних вод Сполученого Королівства.[1] Під час війни, гарнізон форту становив 150—300 персоналу військово-морських сил[2] які перебували тут аж до 1956 року[1].

Починаючи з 1969 року, запроваджені паспорти та поштові марки Сіландії.

25 вересня 1975 року було прийнято конституцію князівства, власні прапор, герб і гімн, а також створено уряд і відповідні урядові структури. Відтоді Сіландія стала конституційною монархією. Конституцію написав німецький правник Александер Ахенбах, який і став першим головою уряду Сіландії.

23 червня 2006 на платформі сталася сильна пожежа.

Напочатку 2007 року в електронних ЗМІ з'явилася інформація про придбання 10 січня 2007 Сіландії ученим-політологом із Казахстану Даніяром Ашимбаєвим. Щоправда пізніше виявилося, що ця інформація не відповідає дійсності та є звичайнісіньким жартом.

Державний устрій та символіка[ред. | ред. код]

Сіландія є конституційною монархією, князівством. Князь — Джон Нільский (Бейтс), княгиня — Джоан Сіландська (Нильска), спадкоємець — княжич Майкл Сіландський (Бейтс).

Сіландія була заснована на тому принципі, що будь-яка група людей, не вдоволених жорстокістю законів та обмеженнями існуючих національних держав, може проголосити незалежність у будь-якому місці, яке не знаходиться під юрисдикцією іншої суверенної одиниці. На момент проголошення платформа «Раф Тауер» перебувала під юрисдикцією міжнародних вод. Завдяки цьому народилося національне гасло Сіландії E Mare Libertas, тобто «З моря — свобода».

Прапором Сіландії є червоно-біло-чорний триколор. Червоний колір — символ королівської влади, білий — чистоти, чорний — піратський

Економіка[ред. | ред. код]

Сіландія проголосила себе зоною вільної торгівлі, тут немає митних зборів та обмежень щодо грального бізнесу.

Проблема визнання[ред. | ред. код]

Незалежні спостерігачі відносять Сіландію радше до так званих мікронацій, аніж до категорії невизнаних держав[3]. Хоча її й було згадано як найменшу державу світу,[4] та Сіландію досі офіційно не визнано жодною із суверенних країн світу. Щоправда Рой Бейтс стверджує про де-факто визнання князівства Німеччиною, позаяк вона скерувала дипломата до Сіландії, а також Великою Британією, оскільки англійський суд постановив, що не має юрисдикції щодо Сіландії. Однак ці дії не є визнанням Сіландії цими державами де-юре.


Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Zumerchik, John (2008). Seas and Waterways of the World: An Encyclopedia of History, Uses, and Issues. ABC-CLIO Ltd. с. 563. ISBN 978-1-85109-711-1.
  2. ↑ Project Redsand information on offshore defences. Project Redsand. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 13 листопада 2007.[неавторитетне джерело]
  3. ↑ John Ryan, George Dunford & Simon Sellars (2006). Micronations. Lonely Planet. с. 8–13. ISBN 1-74104-730-7.
  4. ↑ JOURNEYS – THE SPIRIT OF DISCOVERY: Simon Sellars braves wind and waves to visit the unlikely North Sea nation of Sealand. The Australian. Архів оригіналу за 5 грудня 2008. Процитовано 10 листопада 2007.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сіландія&oldid=42056785