Привороття (Брусилівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Привороття
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Брусилівський
Рада/громада Брусилівська селищна громада
Код КОАТУУ 1820983801
Основні дані
Засноване 1525
Населення 803
Площа 11,69 км²
Густота населення 68,69 осіб/км²
Поштовий індекс 12621
Телефонний код +380 4162
Географічні дані
Географічні координати 50°18′07″ пн. ш. 29°21′33″ сх. д. / 50.30194° пн. ш. 29.35917° сх. д. / 50.30194; 29.35917Координати: 50°18′07″ пн. ш. 29°21′33″ сх. д. / 50.30194° пн. ш. 29.35917° сх. д. / 50.30194; 29.35917
Середня висота
над рівнем моря
188 м
Місцева влада
Адреса ради 12620, Житомирська обл., Брусилівський р-н, с.Привороття, вул.Центральна,5 , тел. 2-62-35
Сільський голова Віктор Вікторович Шкуратівський
Карта
Привороття. Карта розташування: Україна
Привороття
Привороття
Привороття. Карта розташування: Житомирська область
Привороття
Привороття
Мапа

Приворо́ття (помилкова назва Приворіття) — село в Україні, у Брусилівському районі Житомирської області. Населення становить 803 особи.

Історія[ред. | ред. код]

За часів Київської Русі поблизу сучасного села Привороття могло розміщуватися й давньоруське поселення. На це вказує як стародавнє городище в недалеко розташованому від села в сторону Коростишева лісі, так і проходження сюдою «Старого шляху» — найдавнішої дороги з Києва на Волинь.

Вперше загдане 1525 року у польських документах, згадка стосується підтвердження правом володіння поселенням шляхтичами Лозами.

У 1690 році власником Привороття став дідич Корнина і Білок Стефан Проскура-Сущанський, але вже через чотири роки він із своєю сім'єю був змушений втікати від козаків фастівського полковника Семена Палія на Овруччину. Після повернення на Київщину Проскури продають свої Брусилівські володіння, в тому числі і Привороття волинським шляхтичам Ольшанським від яких у 1756 році вони переходять до знатного польського роду Чацьких.

Приблизно 1830 року в Приворотті на перетині основних шляхів було збудовано корчму. Першим корчмарем був єврей Шльома, після став Улас Омельчук.

На початку XIX ст. в Приворотті жителів обох статей було 238. Належало село Марії Потоцькій та брату її Лаврентію. Тут же числилося за ксьондзом Одинцем Соколовським 118 десятин землі та 12 ревізьких душ.

В подальшому село було продано Никифору Мацевичу.

«Приворот» описаний у щоденнику Т. Г. Шевченка у 1845–1846 роках, в час, коли він повертався з Волині до Києва.

Перше колективне господарство створене у 1921 році. Проте колгоспний рух був пов'язаний з селом Нові Озеряни, де знаходилася центральна садиба. У Приворотті була тільки бригада. На землях вирощували зернові культури, картоплю.

Жителі села пережили голодомор (1932–1933 рр.).

У роки німецько-радянської війни 168 односельчан воювали проти німецько-нацистських загарбників, 86 чоловік загинуло смертю хоробрих, 93 чоловіки нагороджено орденами і медалям.

На честь загиблих односельчан та воїнів-визволителів споруджено два пам'ятники.

Привороття окуповане 9 липня 1941 року. Визволене 19 листопада 1943 року. Вдруге окуповане 19 листопада 1943 року. Визволене 26 грудня 1943 року. Вигнано на каторжні роботи 20 чоловік, закатовано та розстріляно 9 чоловік, спалено та зруйновано 53 будівлі колгоспу та колгоспників.

Посилання[ред. | ред. код]