Привороття (Житомирський район)

село Привороття
Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Житомирський район
Громада	Брусилівська селищна громада
Основні дані
Засноване	1525
Населення	803
Площа	11,69 км²
Густота населення	68,69 осіб/км²
Поштовий індекс	12621
Телефонний код	+380 4162
Географічні дані
Географічні координати	50°18′07″ пн. ш. 29°21′33″ сх. д. / 50.30194° пн. ш. 29.35917° сх. д.Координати: 50°18′07″ пн. ш. 29°21′33″ сх. д. / 50.30194° пн. ш. 29.35917° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	188 м
Місцева влада
Адреса ради	12620, Житомирська обл., Брусилівський р-н, с. Привороття, вул. Центральна, 5
Сільський голова	Віктор Вікторович Шкуратівський
Карта
	Привороття
	Привороття
Мапа
	Привороття у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Привороття.

Приворо́ття (помилкова назва Приворіття) — село в Україні, у Житомирському районі Житомирської області. Входить до складу Брусилівської селищної громади. Населення становить 803 особи.

Історія[ред. | ред. код]

За часів Київської Русі поблизу сучасного села Привороття могло розміщуватися й давньоруське поселення. На це вказує як стародавнє городище в недалеко розташованому від села в сторону Коростишева лісі, так і проходження сюдою «Старого шляху» — найдавнішої дороги з Києва на Волинь.

Вперше загдане 1525 року у польських документах, згадка стосується підтвердження правом володіння поселенням шляхтичами Лозами.

У 1690 році власником Привороття став дідич Корнина і Білок Стефан Проскура-Сущанський, але вже через чотири роки він із своєю сім'єю був змушений втікати від козаків фастівського полковника Семена Палія на Овруччину. Після повернення на Київщину Проскури продають свої Брусилівські володіння, у тому числі і Привороття волинським шляхтичам Ольшанським від яких у 1756 році вони переходять до знатного польського роду Чацьких.

Приблизно 1830 року в Приворотті на перетині основних шляхів було збудовано корчму. Першим корчмарем був єврей Шльома, після став Улас Омельчук.

На початку XIX ст. в Приворотті жителів обох статей було 238. Належало село Марії Потоцькій та брату її Лаврентію. Тут же числилося за ксьондзом Одинцем Соколовським 118 десятин землі та 12 ревізьких душ.

В подальшому село було продано Никифору Мацевичу.

«Приворот» описаний у щоденнику Т. Г. Шевченка у 1845—1846 роках, у час, коли він повертався з Волині до Києва.

Перше колективне господарство створене у 1921 році. Проте колгоспний рух був пов'язаний з селом Нові Озеряни, де знаходилася центральна садиба. У Приворотті була тільки бригада. На землях вирощували зернові культури, картоплю.

Жителі села пережили голодомор (1932—1933 рр.).

У роки німецько-радянської війни 168 односельчан воювали проти німецько-нацистських загарбників, 86 чоловік загинуло смертю хоробрих, 93 чоловіки нагороджено орденами і медалям.

На честь загиблих односельчан та воїнів-визволителів споруджено два пам'ятники.

Привороття окуповане 9 липня 1941 року. Визволене 19 листопада 1943 року. Вдруге окуповане 19 листопада 1943 року. Визволене 26 грудня 1943 року. Вигнано на каторжні роботи 20 чоловік, закатовано та розстріляно 9 чоловік, спалено та зруйновано 53 будівлі колгоспу та колгоспників.