Биків (Житомирський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Биків
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Житомирський район
Громада Брусилівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA18040050020060126
Облікова картка с. Биків
с. Биків (до 2016 р.) 
Основні дані
Засноване 1732
Населення 278
Площа 11,9 км²
Густота населення 23,36 осіб/км²
Поштовий індекс 12648[1]
Географічні дані
Географічні координати 50°10′42″ пн. ш. 29°17′47″ сх. д. / 50.17833° пн. ш. 29.29639° сх. д. / 50.17833; 29.29639Координати: 50°10′42″ пн. ш. 29°17′47″ сх. д. / 50.17833° пн. ш. 29.29639° сх. д. / 50.17833; 29.29639
Середня висота
над рівнем моря
193 м
Водойми р. Здвиж
Найближча залізнична станція Скочище
Відстань до
залізничної станції
9 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Митрополита Іларіона, 50, смт Брусилів, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12601
Карта
Биків. Карта розташування: Україна
Биків
Биків
Биків. Карта розташування: Житомирська область
Биків
Биків
Мапа

Би́ків — село в Україні, у Брусилівській селищній територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Населення становить 278 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Довжина з півночі на південь — 1,8 км, зі сходу на захід — 1 км, розташоване за 35 км на південний захід від районного центру, за 9 км від залізничної станції Скочище. Через село Биків протікає річка Здвиж. На околиці села виявлені городище та могильник часів Київської Русі.

Село поділяється на дві частини: Старий Биків та Новий Биків. Новий Биків був побудований в середині 90-х років XX століття, під час відселення жителів з постраждалих районів Житомирської та Київської областей після аварії на ЧАЕС. У Биків переселили 78 родин, для них побудовано 78 будинків. За роки незалежності України у селі введено в дію приміщення загальноосвітньої школи I—III ступенів, дитячий садок, фельдшерсько-акушерський пункт, водопровід. Вулиці села асфальтовані, житло газифіковане[2].

Населення[ред. | ред. код]

У 1864 році в селі нараховувалося 233 особи, з них: православних — 218, римокатоликів — 15[3], у 1900 році — 368 осіб, з них: чоловіків — 195, жінок — 173; дворів — 56[4].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 137 осіб, станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 278 осіб[5].

Історія[ред. | ред. код]

До 1647 року Яким Єрлич — український шляхтич, хроніст, автор польськомовного «Літописця, або Хронічки різних справ і подій» — тримав Биків у заставі від свого зятя Яреми Тиші-Биковського. Після смерті Яреми його син Адам силою відібрав в Єрлича маєтність, примусивши їх залишити Биківський двір[6].

Село засноване 1732 року[7]. Перша писемна згадка датується 1775 роком, назва походить від прізвища пана — Биков[2]. Биків, разом з селом Озера та сільцем Западня, здавна належав до Ходорківського маєтку, котрий було розпродано в різні руки через борги власника Свидзинського. У 1746 році дзвін Биківської церкви перенесено до Болячева, церкву закрито в 1786 році.

В середині 19 століття — сільце Бикова за 4 версти північно-західніше від с. Озера, в Грубському лісі; землі — 384 десятин, є церковно-приходська школа. Належить нащадкам Краснодубського. Від поселення до Грубського тягнеться стародавній вал[3].

У 1880 році — невелике село, за 9 верст від Ходоркова, входило до православної парафії в Озерах, землі — 834 десятини, яка належала багатьом власникам. Волосне правління перебувало в с. Соболівці, поліційне — в містечку Паволоч[8].

В 1900 році — власницьке сільце Ходорківської волості Сквирського повіту Київської губернії; відстань до повітового центру, м. Сквира, становила 58 верст, до волосного центру, міст. Ходорків, де розміщувалися також поштово-телеграфна та поштова земська станція — 8 верст, до найближчої залізничої станції, Попільня — 28 верст. Основним заняттям мешканців було рільництво, крім цього, селяни підробляли на бурякоцукрових плантаціях. Землі — 791 десятина: поміщикам належало 555 дес., селянам — 236 дес. Маєток належав спілці міщан та селян Бикова, господарство велося за трипільною системою[ru][4].

У 1923 році включене до складу новоствореної Биківської сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Ходорківського району Бердичівської округи; адміністративний центр ради. В складі сільської ради входило до Корнинського (27.03.1925 р., 17.02.1935 р.) та Попільнянського (5.02.1931 р.) районів. 11 серпня 1954 року Биківську сільську раду ліквідовано, село передане до складу Озерської сільської ради Корнинського району. В складі сільської ради входило до Попільнянського (28.11.1957 р.), Брусилівського (20.03.1959 р., 4.05.1990 р.) та Коростишівського (30.12.1962 р.)районів[9].

28 липня 2016 року село увійшло до складу новоствореної Брусилівської селищної територіальної громади Брусилівського району Житомирської області[10]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Житомирського району Житомирської області[11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України. Архів оригіналу за 18 листопада 2019. Процитовано 11 лютого 2020. 
  2. а б с. Биків. http://www.brusilov.org.ua/. Архів оригіналу за 9 березня 2014. Процитовано 16 травня 2011. 
  3. а б Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся (російська). Л. Похилевич. К.: Типографія Печерської Лаври, 1864. с. 226-227. Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 24 грудня 2021. 
  4. а б Список населених місць Київської губернії. http://history.org.ua/ (російська). Видання Київського губернського статистичного комітету. Київ, типографія Іванової, 1900. с. 1390. Архів оригіналу за 28 серпня 2017. Процитовано 24 грудня 2021. 
  5. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 25 грудня 2021. 
  6. Тесленко І. Єрлич Яким (Ян, у чернецтві — Йоахим) Олізарович [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
  7. Облікова картка. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 24 грудня 2021. 
  8. Bykowa // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 505. (пол.)
  9. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки.. http://www.archive.zt.gov.ua/ (українська). Упор. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Житомир, видавництво «Волинь». 2007. с. 99, 201, 550. Архів оригіналу за 12 липня 2017. Процитовано 25 грудня 2021. 
  10. Картка постанови. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021. 
  11. Про утворення та ліквідацію районів. http://www.golos.com.ua/. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 25 грудня 2021. 

Посилання[ред. | ред. код]