Пилипонка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Пилипонка
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Брусилівський
Рада/громада Брусилівська селищна громада
Код КОАТУУ 1820984303
Основні дані
Перша згадка 1785
Населення 266 (2006)
Площа 9,026 км²
Густота населення 29.470 осіб/км²
Поштовий індекс 12623
Телефонний код +380 +380-4162
Географічні дані
Географічні координати 50°16′36″ пн. ш. 29°20′44″ сх. д. / 50.27667° пн. ш. 29.34556° сх. д. / 50.27667; 29.34556Координати: 50°16′36″ пн. ш. 29°20′44″ сх. д. / 50.27667° пн. ш. 29.34556° сх. д. / 50.27667; 29.34556
Місцева влада
Адреса ради с. Романівка, вул. Центральна, 28
Карта
Пилипонка. Карта розташування: Україна
Пилипонка
Пилипонка
Пилипонка. Карта розташування: Житомирська область
Пилипонка
Пилипонка
Мапа

Пили́понка — село Брусилівського району Житомирської області.

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване за 19 км до заходу від районного центра, за 40 км від залізничної станції Скочище і за 11 км від автошляху Київ-Чоп.

Площа населеного пункту 89 га.

Через село тече річка Болотний.

Історія[ред. | ред. код]

Вперше згадане 1785 року. Назва походить від втікачів з Росії старовірів-пилипонів, що оселилися у цих місцях у 18 столітті. Вважається, що село було засноване ще у 1760-х роках.

Село за 5 верст на схід від Вільні біля болота. Жителів обох статей 192. Село належить до Коростишівського маєтностей. За викупною угодою 1863 року селяни викупили у власників 257 десятин землі за 8280 рублів.

В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане більшовицькими загарбниками.

В 1932-1933 селяни пережили сталінський геноцид.

В ході Другої світової війни 11 липня 1941 року Пилипонка окупована німцями. 11 листопада 1943 року село захоплює Червона Армія. 20 листопада 1943 року село відвойовують німці. 25 грудня 1943 року село знову відвойовують війська СРСР. За час німецького урядування з села було вивезено на каторжні роботи 39 чоловік, закатовано та розстріляно 6 чоловік.

Під час Німецько-радянської війни 80 жителів села воювали на боці СРСР, 61 з них було нагороджено радянськими орденами і медалями, 48 чоловік загинуло.

На честь загиблих вояків Червоної Армії радянською владою у 1957 році було встановлено пам'ятник.

З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.

В селі є загальноосвітня школа, дитячий садок, сілький клуб, фельдшерсько-акушерський пункт, два магазини.

За роки незалежності України, відповідно Чорнобильської програми, для переселенців побудовані 65 житлових будинків, заасфальтовано дорогу, є водопровід, природний газ.

Джерела[ред. | ред. код]

Мапи[ред. | ред. код]