Прийма Федір Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Прийма Федір Якович
Народився 26 січня (8 лютого) 1909[1]
Ахтанізовська, Темрюцький відділd, Кубанська область, Російська імперія[1]
Помер 20 квітня 1993(1993-04-20)[2] (84 роки)
Санкт-Петербург, Росія
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg Російська СФРР
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia (1991–1993).svg Росія
Діяльність літературознавець
Alma mater Кубанський державний університет (1932)
Науковий ступінь доктор філологічних наук[d]
Знання мов російська[3]
Заклад Російська національна бібліотека
Учасник Виборзька операція
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани» медаль «За бойові заслуги» медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ленінська премія Заслужений діяч науки РРФСР Національна премія України імені Тараса Шевченка

Прийма Федір Якович (8 (21) лютого 1909, станиця Ахтанізовська, Таманський[джерело?] відділ, Кубанська область — 20 квітня 1993, Санкт-Петербург) — радянський і російський літературознавець. Доктор філологічних наук, заслужений діяч науки РРФСР, лауреат Ленінської (1964) і Шевченківської (1966) премій.

Народився в сім'ї козака Кубанського козачого війська. Навчався в станичної церковно-парафіяльній, потім радянській школі. З 1927 року — студент Краснодарського педагогічного технікуму, в 1929 вступив на суспільно-літературне відділення Краснодарського педагогічного інституту, який закінчив у 1932 році. Після чотирирічної роботи викладачем російської мови і літератури в 1936 вступив до аспірантури Ленінградського педагогічного інституту ім. О. І. Герцена. У 1938—1939 заарештований за доносом органами НКВД і перебував під слідством «за участь в змові проти К. Є. Ворошилова». За відсутністю доказів справу припинено, Ф. Я. Прийма відновлений в правах. У червні 1941 року захистив кандидатську дисертацію «Лев Толстой у французькій літературі XIX століття».

На початку липня 1941 пішов добровольцем на фронт. Служив рядовим, потім сержантом в артилерійській розвідці. Учасник прориву і зняття блокади Ленінграда, Виборзькій наступальній операції, звільнення Прибалтики і Східної Пруссії.

Демобілізований в листопаді 1945 року, повернувся в Ленінград. З 1945 по 1990 рік — співробітник Інституту російської літератури АН СРСР (ИРЛИ). У 1946—1951 роках працював в Державній публічній бібліотеці ім. М. Є. Салтикова-Щедріна головним бібліотекарем Відділу рукописів. У 1947 році присвоєно звання старшого наукового співробітника.

У 1961 році захистив докторську дисертацію «Шевченко і російська література XIX ст.». У Пушкінському Домі працював у Відділі нової російської літератури, в 1978—1986 роках завідував цим відділом. З 1965 по 1978 рік був заступником директора ИРЛИ, а в 1975—1977 виконував обов'язки директора. Член редколегії журналу «Російська література» (1958—1988) і один з активних учасників цього видання. Головний редактор серії «Бібліотека поета» з 1971 до 1984 рік, змінив на цій посаді В. М. Орлова.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]