Координати: 46°29′31″ пн. ш. 30°43′37″ сх. д. / 46.492056° пн. ш. 30.726861° сх. д. / 46.492056; 30.726861

Провулок Олександра Ройтбурда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Провулок Олександра Ройтбурда
Одеса
Провулок на перетині із вул. Софіївською
Провулок на перетині із вул. Софіївською
Провулок на перетині із вул. Софіївською
МісцевістьІсторичний центр Одеси
РайонПриморський район
Назва на честьОлександр Ройтбурд
Колишні назви
Ляпунових, Ляпунова
Загальні відомості
Координати початку46°29′34″ пн. ш. 30°43′42″ сх. д. / 46.492861° пн. ш. 30.728222° сх. д. / 46.492861; 30.728222
Координати46°29′31″ пн. ш. 30°43′37″ сх. д. / 46.492056° пн. ш. 30.726861° сх. д. / 46.492056; 30.726861
Координати кінця46°29′28″ пн. ш. 30°43′32″ сх. д. / 46.491222° пн. ш. 30.725417° сх. д. / 46.491222; 30.725417
Транспорт
Рухдвобічний
Покриттяасфальт
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapr2460059
Мапа
Мапа
CMNS: Провулок Олександра Ройтбурда у Вікісховищі

Провулок Олександра Ройтбурда — коротка (285 м) вулиця в історичній частині Одеси, від Софіївської вулиці до вулиці Пастера.

Історія

[ред. | ред. код]

Провулок утворився шляхом створення проїзду по ділянці Караводіна з боку Софиївської вулиці. Проїзд не був наскрізним, тобто знаходився у межах ділянки Кароводіна, південним кінцем провулок упирався у ділянку з будівлею відділення міської лікарні. У 1890-х роках на ділянках проданих Караводіним іншим лицям з'явилися житлові будинки, деякі з них мали 3-4 поверхи. Нумерація відрізнялася, від той, що існує з початку ХХ ст. — адже будинку з сучасним номером 9 розташована таблиця з надписом «будинок № 10 М. І. Шварцштейна». У 1900 році розглядалось питання взяття містом на баланс даного провулку[1]. Стара лікарняна будівля, яка заважала з'єднання провулку з вулицею Пастера, була знесена в 1902 році, а у 1904 році був закінчений благоустрій, який відбувався під керівництвом архітектора Д. Вайсера[2] (були влаштовані тротуари, мостові і навіть газове освітлення — чавунний кронштейн газового ліхтаря зберігся на фасаді б. № 7 (Шайкевич)) була безоплатно передана місту.

Офіційно провулок був переданий на баланс міста в 1904 році.

Багаторазово змінював свою назву, адже тривалий час провулок був у приватній власності. З 1876 року він згадується у якості Софіївського провулку, по прилеглій вулиці Софіївській. Потім, на нетривалий час одночасно використовувались різні назви: Новий, Малий, Караводіна, Скульптурний, з 1904 — знову Софіївський.

В одному з будинків на початку вулиці була організована радіо-телеграфна майстерня, перетворена в 1919 році в радіозавод, на якому співпрацювали майбутні академіки Л. Мандельштам і Н. Д. Папалексі[3].

З 1938 по 1959 рік провулок носить назву Бібліотечний, (з перервою, що почалася в 1941 році, в період румунської окупації, і по 1947 рік: провулок — Софіївський).

Сучасну назву отримав 1959 році в честь видатного математика О. М. Ляпунова (1857—1918), свої останні роки жив по сусідству — в б. 10 по Софіївській вулиці.

Пам'ятки

[ред. | ред. код]
Провулок Ройтбурда, 3
  • Будинок № 1 — Будинок Л. А. Караводіна (кінець XIX століття)
  • Будинок № 2 — Прибутковий будинок С. Швендер (1890, архітектор Мазира)
  • Будинок № 3 — Будинок скульптора Едуардса (1893, проєкт інженера Чіховіча)
  • Будинок № 4 — Будинок лікаря-хірурга А. В. Чаушанского. Перед війною жив поет Орест Номікос[4]
  • Будинок № 5 — Будинок Ф. Бергау
  • Будинок № 6 — Будинок П. Фейрера
  • Будинок № 7 — Прибутковий будинок Г. Шайкевича
  • Будинок № 8 — Будинок І. Ськроцкого
  • Будинок № 9 — Прибутковий будинок Шварцштейна (кінець XIX століття, архітектор М. Толвінський)
  • Будинок № 12 — Прибутковий будинок П. Н. Козінца

Відомі мешканці

[ред. | ред. код]
Софіївська, б. 8 / Ройтбурда, б. 1

Найбільшим землевласником на вулиці був відставний корнет Л. Караводін[5].

В кінці червня 1885 в Одесу приїхав Михайло Врубель, він відновив знайомство з Б. Едуардсом, разом з яким колись відвідував школу малювання. Едуардс разом з К. Костанді намагався в той період реформувати Одеську художню школу і вирішив залучити до цієї роботи і Врубеля. Він поселив живописця у власному будинку (пров. Ляпунова, 1) і благав залишитися в Одесі назавжди [6].

В б. 1 з 1898 по 1941 рік жив композитор П. Молчанов. В цьому ж будинку пройшли дитячі-юнацькі роки майбутнього Героя Радянського Союзу Георгія Шило.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Домитеева, В. М. Врубель. — М.: Молодая Гвардия, 2014. — 480 с. — (Жизнь замечательных людей, вып. 1458). — ISBN 978-5-235-03676-5.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ДАОО, ф. 16, оп. 76, д. 531
  2. «Одесские Новости», № 6418 від 12.09.1904
  3. В 1919 році ці майстерні були реорганізовані у перший в Росії Одеський державний радіотелеграфний завод (ОРТЗ, Софіївська, 8). Архів оригіналу за 11 листопада 2017. Процитовано 2 травня 2021.
  4. Орест Александрович Номикос (1912—1985)
  5. Одесса, Переулок Ляпунова, 1. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 2 травня 2021.
  6. Домитеева, 2014, с. 151—153.

Посилання

[ред. | ред. код]