Ройтбурд Олександр Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ройтбурд Олександр Анатолійович
Alexander Roitburd 001.jpg
Народження 1961(1961)
Одеса, УРСР
Громадянство СРСР СРСР Україна Україна
Навчання Південноукраїнський національний педагогічний університет імені Костянтина Ушинського
Діяльність митець[1], художник

Ройтбурд Олександр Анатолійович у Вікісховищі?
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Олекса́ндр Анатолійович Ро́йтбурд (* 1961, Одеса, Українська РСР) — український художник, директор Одеського художнього музею.

Біографія[ред. | ред. код]

З 1989 р. — був членом Національної спілки художників України, наразі не є таким. Представник південноукраїнської художньої школи, а також постмодернізму.

У 1983 р. закінчив художньо-графічний факультет Одеського педагогічного інституту.

З 1993 р. — співзасновник асоціації «Нове мистецтво» (Одеса). З 1993 по 1999 р. працював арт-директором, а з 1999 по 2001 р. — президентом цієї асоціації.

1997-1999 рр. — голова Правління Центру сучасного мистецтва Сороса (Одеса).

2001-2002 рр. — регіональний координатор фестивалю «Культурні герої» (Одеса).

З 2002 р. — директор Галереї Гельмана в Києві.

2014 підтримав Євромайдан в Одесі.

Наприкінці 2017 виграв конкурс на посаду директора Одеського художнього музею. Попри спротив депутатів облради, які не проголосували за його кандидатуру, 19 березня 2018 голова Одеської облдержадміністрації Максим Степанов підписав із ним контракт на 5 років[2].

« "Я такі баталії, які відбуваються після перемоги Ройтбурда на конкурсі, бачила лише під час одеських мерських виборів. Ройтбурд не вписується в рамки, він не зрозумілий, успішний і точно не буде залежати від влади так, як вона того прагне", »

Зоя Казанжи, одеська журналістка.[3]

Куратор виставок[ред. | ред. код]

Олександр Ройтбурд
  • Нові фігурації, 1991 р., Літературний музей, Одеса
  • Lux ex tenebris, 1994 р., Центр сучасного мистецтва «Тирс», Одеса
  • Вільна зона, 1994 р., Художній музей, Одеса
  • Виставковий триптих: Синдром Кандинського, 1995 р., Історико-краєзнавчий музей, Одеса; Кабінет доктора Франкенштейна, 1995 р., Дім учених, Одеса; Фантом — Опера, 1996 р., Мала сцена Театру опери та балету (Одеський національний академічний театр опери та балету), Одеса
  • Академія холоду, 1998 р., Художній музей, Одеса
  • Поза-графіком, 1998 р., Художній музей, Одеса
  • Looking око, 1998 р., галерея «Тирс», Одеса
  • Флеш-бек, 1998 р., галерея «Тирс», Одеса
  • Салон неприкаяних, 2002 р., Історико-краєзнавчий музей, Одеса
  • Юля нікуди не пішла, 2002 р., Музей західного та східного мистецтва
  • Ксенофілія, 2002 р., Галерея Гельмана, Києв (у співробітництві з О.Соловйовим)

Участь у виставках[ред. | ред. код]

Олександр Ройтбурд виступає на Євромайдані в листопаді 2013 року

Учасник більш ніж 100 виставок і мистецьких проектів, серед яких:

  • Postanaestesia, 1992 р., вілла Ф. Штука, Мюнхен; Грассі-музеум, Лейпціг
  • Янголи над Україною, 1993 р., Апостольська церква, Единбург
  • Степи Європи, 1993 р., Центр сучасного мистецтва «Уяздівський замок», Варшава
  • Configura 2,1995 р., Ерфурт, Німеччина
  • Сторони (спільно с О.Другановим та В. Рябченко), 1998 р., Карась Галерея, Київ
  • Майбутнє — зараз, 1999 р., Музей сучасного мистецтва, Загреб, Хорватія
  • Коли екрани стають тоншими, 1999 р., Пасаж де Ретц, Париж
  • ХХ художників України (кінець століття), 1999 р., Карась Галерея, Київ
  • 2000+, 2000 р., Любляна, Словенія
  • Open ends, 2000 р., МоМА, Нью-Йорк
  • Плато людства, 2001 р., 49-та Венеціанська Бієналє, Венеція
  • Screening, 2001 р., Галерея Спенсер Браунстоун, Нью-Йорк
  • Бренд «Українське», 2001 р., Галерея Центру сучасного мистецтва Сороса, Київ
  • Kunst und drogen, 2002 р., галерея Rebellminds, Берлін
  • Girls, Nymphettes, Girls, Nymphettes, 2002 р., галерея Rebellminds, Берлін
  • Меліорація, 2002 р., фестиваль сучасного мистецтва, Москва
  • Sтик, 2002 р., фестиваль радикального кіно, Будинок Ханжонкова, Москва
  • Упорно, 2009 р., Карась Галерея, Київ
  • Навчаємо поганому, 2010 р., Карась Галерея, Київ
  • «Мантру геть!», 2013-2014 р., виставка на Майдані.
  • Український пейзаж, 2014 р., До Дня незалежності України, Мистецький Арсенал, Київ

Персональні виставки[ред. | ред. код]

Олександр Ройтбурд (у центрі) і власники художньої галереї «Мистецька збірка» Максим і Юлія Волошини. Виставка «Обережно, пофарбовано!» (Київ)
  • Персональна виставка, 1985 р., Галерея М. Г. Жаркової, Москва
  • Персональна виставка, 1990 р., Галерея Гельмана, Москва
  • «Класики і сучасники», 1991–1992 рр., ЦСМ (Центр сучасного мистецтва), Москва
  • «Портрет…», 1993 р., Галерея «1.0», Москва
  • «…дами…», 1993 р., Галерея Гельмана, Москва
  • «…в білому», 1993 р., галерея «Школа» Центр сучасного мистецтва, Москва
  • «Оголена, що лежить», Персональний потрет, 1993–1994 рр., ЦСМ, Одеса
  • Персональна виставка, 1995 р., галерея «Бланк-Арт», Київ
  • «Всетидневният живот в Помпей», 1997 р., «Карась Галерея», Київ
  • Розп'ятий Будда, 2001 р., Музей історії Києва, Київ
  • «Живопис Олександра Ройтбурда», 2002 р., «Карась Галерея», Київ
  • Рай, 2005 р., «Карась Галерея», Київ
  • Танго, 2006 р., «Карась Галерея», Київ
  • Чоловічий/Жіночий початок, 2006 р., галерея «L-арт», Київ
  • Автопортрети, 2006 р., галерея «Цех», Київ
  • М'ясо, 2006 р., галерея «Цех», Київ
  • Амальгама, 2007 р., галерея «Колекція», Київ
  • Бал у Фолі-Бержер, 2008 р., галерея «NT-Art», Одеса
  • «2×3. Музейний формат», 2009 р., галерея «Колекція», Київ
  • Музейний формат, 2009 р., Національний музей російського мистецтва, Київ
  • Ройтбурд VS Караваджо, 2010 р., галерея «Колекція», Київ
  • Пристрасті по С(Z)урбарану, 2011 р., галерея «Колекція», Київ
  • Scrabble, 2011 р., галерея «М&Ю Гельман», Москва
  • «14.14.14» (Le Roi Soliel), 2011 р., галерея «ХудПромо», Одеса
  • «Якщо в крані немає води», 2011 р., PinchukArtCentre, Київ
  • Dymchuk Gallery – приватна галерея сучасного мистецтва
  • «Обережно, пофарбовано!», 2016 р., Книжковий арсенал, художня галерея «Мистецька збірка», Київ

Громадська позиція[ред. | ред. код]

У липні 2018 року підтримав відкритий лист українських діячів культури до ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[4]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Першу картину з серії «Прощавай, Караваджо!» у 2009 р. було продано на лондонському аукціоні «Філіпс де Пюрі енд Ко» («Phillips de Pury & Co») за 97 тис. доларів.

Роботи зберігаються:

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]