Професійні хвороби
Професі́йні хворо́би — захворювання, у розвитку яких переважну роль відіграють несприятливі умови праці — професійні шкідливості. Характер професійних хвороб визначається особливостями механізму дії шкідливих виробничих факторів та їх поєднань на організм людини, а також сила і тривалість дії. Класифікація професійних хвороб побудована за етіологічним принципом з урахуванням шкідливого виробничого фактора, який спричинив розвиток хвороби.
Історичні відомості[ред. | ред. код]
Відомості про дію шкідливих умов праці на здоров'я людини зустрічаються ще в єгипетських пам'ятках писемності, у працях давньогрецьких і римських вчених (Арістотеля, Гіппократа), а також середньовічних медиків — Георга Агріколи, Парацельса та інших. Про хвороби гірників написано, зокрема, у праці Георга Агріколи De Re Metallica (1556 рік).
Перший систематизований опис умов праці й окремих професійних хвороб здійснив професор Падуанського університету Бернардіно Рамацціні в книзі «Про хвороби ремісників» (1700 рік). Наукове узагальнення відомостей про вплив умов праці на здоров'я людини та фізичний розвиток працівників належить Ф. Ф. Ерісману (1877 рік).
Класифікація[ред. | ред. код]
Розрізняють професійні хвороби від шкідливої дії:
- фізичних факторів — професійна туговухість, вібраційна хвороба, променева хвороба, кесонна хвороба, висотна хвороба тощо
- хімічних речовин — гострі й хронічні отруєння
- виробничого пилу — пневмоконіоз, бронхіт тощо
- фізичного перенапруження і травматизації — неврити, бурсити та тощо
- біологічних факторів — інфекційні та паразитарні хвороби (які часто не виокремлюють та відносять до інфекційних).
Серед професійних хвороб відомі хвороби, у патогенезі яких провідну роль відіграє алергічний механізм. У виникненні професійних хвороб велику роль відіграє також зниження опірності організму.
Профілактика[ред. | ред. код]
Профілактика професійних хвороб полягає в систематичному поліпшенні умов праці та ліквідації шкідливо діючих факторів, зменшення їх дії до безпечного для здоров'я людини рівня тощо. З цією метою удосконалюють технологічні процеси, широко використовують санітарно-технічне обладнання, раціоналізують режим праці й відпочинку тощо. Вивченням патогенезу клінічних проявів і перебігу професійних хвороб, патогенетичним лікуванням, експертизою працездатності і реабілітацією захворілих займається професійна патологія (професійні хвороби) — клінічна дисципліна, яка відокремилась від загальної патології.
Література[ред. | ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Професійні хвороби : підручник / [В.А. Капустник, І.Ф. Костюк, Г.О. Бондаренко та ін.] ; за ред. В.А. Капустника, І.Ф. Костюк. – 5-е вид., випр. – Київ : Медицина, 2017. – 536 с. – ISBN 617-505-567-0.
- Професійні хвороби: Навч. посібник / Дейнега В. Г. - К: Вища школа, 1993. - 232 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Професійне захворювання [Архівовано 2 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
- Професійні хвороби [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.]
![]() |
Це незавершена стаття про хворобу, синдром або розлад. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|