Проценко Степан Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Проценко Степан Андрійович
Народився 1880
Березівка, Долинський район, Україна
Помер 28 грудня 1954(1954-12-28)
Київ, СРСР
Підданство Російська імперія Російська імперія УРСР
Національність українець
Діяльність художник
Конфесія православний
Рід Проценки
Батько Андрій

Проценко Степан Андрійович (*1880, с. Керстичі (нині - Березівка), Братолюбівська вол., Олександрійський пов., Херсонська губ. - †28.12.1954, Київ) - український художник-портретист, реставратор монументального церковного живопису та ікон.

Життєпис[ред. | ред. код]

Згідно іншої версії народився в 1882 р.

На протязі 4-х років навчався в майстерні архітектора Я.В. Паученка м. Єлисаветград, де згодом відпрацьовував навчання 5 років.

В 1904 р. закінчив вечірні курси Єлисаветградського ремісничо-грамотного училища.

З 1906 р. в Києві вчився в художньому училищі, проживав на вул. Дорогожицькій в будинку генарала Федоровського. Під час навчання оформлював квартири заможних киян.

В 1914 р. був призваний в армію РІ в м. Одесу, де служив полковим художником. Після звільнення з військової служби за станом здоров'я він повернувся в Київ.

Через рік після смерті генерала Миколи Федоровича Федоровського в 1918 р. (людини, яка з першого дня Степана в Києві всіляко сприяла йому практично, як сину) виконав свою обіцянку не лишати його родину і одружився на вдові генерала, яка була ровесницею Степана. В ті важкі часи подружжя жило в тому ж будинку, але в 2-х кімнатах, виховувало дітей - доньку Євгенію (від першого шлюбу з генералом) і сина - Володимира (1923 р.н.), який загинув на фронті в 1941-му.

В Києві Проценко С.А. тривалий час працював реставратором художніх розписів церков та соборів, брав участь у діяльності аматорів сцени, малював театральні декорації, виконував комічні ролі у виставах. Постійно працював над реставрацією старих образів (ікон).

Писав портрети рідних, знайомих та незнайомих, цікавих для нього людей. Відомі майстерні портрети виконані С.А. Проценком - батька професора-офтальмолога Володимира Петровича Філатова, писаря Боківської волості Колоса 1918 року написання (переданий онуком до Музeю Історії Долинського району) тощо.

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Филатов В.П. Рассказ длиною в жизнь.../ Сост. Н. Коваленко. Одесса: Музейно-Выставочный Комплекс им. ак. В.П. Филатова. Одеса, 2011 - https://docplayer.ru/64797671-Duhovnyy-golod-chelovek-mozhet-utolit-tolko-cherez-dobrotvorchestvo-institut-glaznyh-bolezney-i-tkanevoy-terapii-im-ak-v-p.html
  • Інгульський Степ, науковий збірник. ІІІ випуск. Київ, 2018. С. 6.
  • О.О. Іванов. Велика перерва. Грозманівський хутір. Книга ІІ. Кривий Ріг, 2009. С. 15-16 - https://sites.google.com/site/librarydol/Home/znajomtes-nova-kniga-pro-nas-kraj-lise-v-elektronnomu-varianti
  • М. Колос. История возникновения с. Цибулевки. Рукопис. С. 7
  • І.С. Проценко. Хай воскресне його ім'я // газета Долинські Новини, м. Долинська № від 15.03.1995
  • Ю. Матіос. Їх єднало мистецтво // газета Наше місто і село, м. Кропивницький № 1 від 04.01.2018.
  • І. Байдашевський. Картина Проценка // газета 24 канал, м. Кропивницький № від 13.06.2018
  • В.Г. Маруценко. Подарунки Сердюка // газета Провінція, м. Долинська № від 06.06.2018
  • Інвентаризація Лук'янівського кладовища\Державний історико-меморіальний Лук"янівський заповідник\, Київ 1991-1992 р.р.