Проценко Степан Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Проценко Степан Андрійович
Народився 1880(1880)
с. Крестичі
Помер 28.12.1954
Київ
Підданство Російська імперія Російська імперія УРСР
Національність українець
Діяльність художник
Конфесія православний
Рід Проценки
Батько Андрій

Проценко Степан Андрійович (*1880, с. Керстичі (нині - Березівка), Братолюбівська вол., Олександрійський пов., Херсонська губ. - †28.12.1954, Київ) - український художник-портретист, реставратор монументального церковного живопису та ікон.

Передача картини Проценка Долинському музею

Життєпис[ред. | ред. код]

Згідно іншої версії народився в 1882 р.

На протязі 4-х років навчався в майстерні архітектора Я.В. Паученка м. Єлисаветград, де згодом відпрацьовував навчання 5 років.

В 1904 р. закінчив вечірні курси Єлисаветградського ремісничо-грамотного училища.

З 1906 р. в Києві вчився в художній школі, проживав на вул. Дорогожицькій в будинку генарала Федоровського. Під час навчання оформлював квартири заможних киян.

В 1914 р. був призваний в армію РІ в м. Одесу, де служив полковим художником. Після звільнення з військової служби за станом здоров'я він повернувся в Київ.

Через рік після смерті генерала Миколи Федоровича Федоровського в 1918 р. (людини, яка з першого дня Степана в Києві всіляко сприяла йому практично, як сину) виконав свою обіцянку не лишати його родину і одружився на вдові генерала, яка була ровесницею Степана. В ті важкі часи подружжя жило в тому ж будинку, але в 2-х кімнатах, виховувало дітей - доньку Євгенію (від першого шлюбу з генералом) і сина - Володимира (1923 р.н.), який загинув на фронті в 1941-му.

В Києві Проценко С.А. тривалий час працював реставратором художніх розписів церков та соборів, брав участь у діяльності аматорів сцени, малював театральні декорації, виконував комічні ролі у виставах. Постійно працював над реставрацією старих образів (ікон).

Писав портрети рідних, знайомих та незнайомих, цікавих для нього людей. Відомі майстерні портрети виконані С.А. Проценком - батька професора-офтальмолога Володимира Петровича Філатова, писаря Боківської волості Колоса 1918 року написання (переданий онуком до Музeю Історії Долинського району) тощо.

С.А. Проценко. Портрет жінки, поч. ХХ ст.

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Филатов В.П. Рассказ длиною в жизнь.../ Сост. Н. Коваленко. Одесса: Музейно-Выставочный Комплекс им. ак. В.П. Филатова. Одеса, 2011 - https://docplayer.ru/64797671-Duhovnyy-golod-chelovek-mozhet-utolit-tolko-cherez-dobrotvorchestvo-institut-glaznyh-bolezney-i-tkanevoy-terapii-im-ak-v-p.html
  • Інгульський Степ, науковий збірник. ІІІ випуск. Київ, 2018. С. 6.
  • О.О. Іванов. Велика перерва. Грозманівський хутір. Книга ІІ. Кривий Ріг, 2009. С. 15-16 - https://sites.google.com/site/librarydol/Home/znajomtes-nova-kniga-pro-nas-kraj-lise-v-elektronnomu-varianti
  • М. Колос. История возникновения с. Цибулевки. Рукопис. С. 7
  • І.С. Проценко. Хай воскресне його ім'я // газета Долинські Новини, м. Долинська № від 15.03.1995
  • Ю. Матіос. Їх єднало мистецтво // газета Наше місто і село, м. Кропивницький № 1 від 04.01.2018.
  • І. Байдашевський. Картина Проценка // газета 24 канал, м. Кропивницький № від 13.06.2018
  • В.Г. Маруценко. Подарунки Сердюка // газета Провінція, м. Долинська № від 06.06.2018
  • Інвентаризація Лук'янівського кладовища\Державний історико-меморіальний Лук"янівський заповідник\, Київ 1991-1992 р.р.