Проценко Степан Андрійович
 | Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. (листопад 2018) |
| Проценко Степан Андрійович | |
|---|---|
| Народився |
1880 Березівка, Березівська волость (Олександрійський повіт), Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія |
| Помер |
28 грудня 1954 Київ, Українська РСР, СРСР |
| Підданство |
 Російська імперія→ УРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | художник |
| Конфесія | православний |
| Рід | Проценки |
| Батько | Андрій Кирилович |
| Мати | Оксана Григорівна Карабут |
Проценко Степан Андрійович (*24.03.1884, с. Керстичі (нині — Березівка), Братолюбівська вол., Олександрійський пов., Херсонська губ. — †28.12.1954, Київ) — український художник-портретист, реставратор монументального церковного живопису та ікон.
Життєпис[ред. | ред. код]
Протягом 4-х років навчався в майстерні архітектора Я. В. Паученка м. Єлисаветград, де згодом відпрацьовував навчання 5 років.
В 1902 р. закінчив вечірні курси Єлисаветградського ремісничо-грамотного училища.
З 1903 по 1905 р.р. вчився в Київському художньому училищі, проживав на вул. Дорогожицькій в будинку генарала Федоровського. Під час навчання оформлював квартири заможних киян.
В 1914 р. був призваний в армію РІ в м. Одесу, де служив полковим художником. Після звільнення з військової служби за станом здоров'я він повернувся в Київ.
Через рік після смерті генерала Миколи Федоровича Федоровського в 1918 р. (людини, яка з першого дня Степана в Києві всіляко сприяла йому) виконав свою обіцянку не лишати його родину і одружився з вдовою генерала, яка була ровесницею Степана. В ті важкі часи подружжя жило в тому ж будинку, тільки в 2-х кімнатах, виховувало дітей — доньку Євгенію (від першого шлюбу з генералом) і сина — Володимира (1923 р.н.), який загинув на фронті в 1941-му.
В Києві Проценко С. А. тривалий час працював реставратором художніх розписів церков та соборів, брав участь у діяльності аматорів сцени, малював театральні декорації, виконував комічні ролі у виставах. Постійно працював над реставрацією старих образів (ікон).
Писав портрети. Відомі майстерно виконані портрети С. А. Проценка — батька професора-офтальмолога Володимира Петровича Філатова, писаря Боківської волості Колоса 1925 року написання (переданий онуком до Музею Історії Долинського району) та ін.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Филатов В. П. Рассказ длиною в жизнь…/ Сост. Н. Коваленко. Одесса: Музейно-Выставочный Комплекс им. ак. В. П. Филатова. Одеса, 2011 — https://docplayer.ru/64797671-Duhovnyy-golod-chelovek-mozhet-utolit-tolko-cherez-dobrotvorchestvo-institut-glaznyh-bolezney-i-tkanevoy-terapii-im-ak-v-p.html [Архівовано 1 листопада 2018 у Wayback Machine.]
- Інгульський Степ, науковий збірник. ІІІ випуск. Київ, 2018. С. 6.
- О. О. Іванов. Велика перерва. Грозманівський хутір. Книга ІІ. Кривий Ріг, 2009. С. 15-16 — https://sites.google.com/site/librarydol/Home/znajomtes-nova-kniga-pro-nas-kraj-lise-v-elektronnomu-varianti [Архівовано 13 квітня 2019 у Wayback Machine.]
- М. Колос. История возникновения с. Цибулевки. Рукопис. С. 7
- І. С. Проценко. Хай воскресне його ім'я // газета Долинські Новини, м. Долинська № від 15.03.1995
- Ю. Матіос. Їх єднало мистецтво // газета Наше місто і село, м. Кропивницький № 1 від 04.01.2018.
- І. Байдашевський. Картина Проценка // газета 24 канал, м. Кропивницький № від 13.06.2018
- В. Г. Маруценко. Подарунки Сердюка // газета Провінція, м. Долинська № від 06.06.2018
- Інвентаризація Лук'янівського кладовища\Державний історико-меморіальний Лук"янівський заповідник\, Київ 1991—1992 р.р.
