Пудов Олексій Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пудов Олексій Анатолійович
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержант
Пудов Олексій Анатолійович.jpg
Загальна інформація
Народження 2 липня 1984(1984-07-02)
УРСР, Чугуїв
Смерть 11 травня 2017(2017-05-11) (32 роки)
Україна Україна, Дніпро
(помер від поранень)
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
92 ОМБр.png
 92 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Олексі́й Анато́лійович Пу́дов (2 липня 1984(19840702), м. Чугуїв, Харківська область, Українська РСР — 11 травня 2017, м. Дніпро, Україна) — молодший сержант Збройних сил України, 92 ОМБр, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1984 року у місті Чугуєві на Харківщині. Закінчив Чугуївську середню школу № 6, займався спортом.

Під час російської збройної агресії проти України з 2016 року проходив військову службу за контрактом в Збройних Силах України.

Молодший сержант, командир гармати — командир відділення 1-го механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади, військова частина А0501, с. Клугино-Башкирівка, Харківська область. Брав участь в антитерористичній операції на сході України.

28 квітня 2017 року близько 5:00 противник здійснив обстріл позицій українських військових в районі міста Красногорівка Мар'їнського району Донецької області з боку окупованого смт Старомихайлівка, застосувавши міномети калібру 120 мм та 82 мм, зенітні установки ЗУ-23-2, гранатомети та стрілецьку зброю[1]. Внаслідок обстрілу загинув солдат Ігор Шапошник, ще четверо бійців дістали поранення[2]. Молодший сержант Олексій Пудов внаслідок влучення міни (за іншими даними, — танкового снаряду) зазнав мінно-вибухової травми, — численних ушкоджень внутрішніх органів і травматичної ампутації ноги. Перебував у шпиталі в м. Дніпро у вкрай важкому стані, переніс кілька операцій. Помер 11 травня 2017 року[3][4].

13 травня, після прощання у військовій частині, похований на кладовищі м. Чугуєва[5][6].

Залишилися мати Наталія Володимирівна Пудова, сестра, цивільна дружина та маленька донька.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 259/2017 від 2 вересня 2017 року, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[7].
  • 1 червня 2017 нагороджений Знаком народної пошани — орденом «За мужність і відвагу» (ВО «Країна»)[8][9].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]