92-га окрема механізована бригада (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
92-га окрема механізована бригада
(2000—дотепер)
6-та механізована дивізія
(1999—2000)
92 ОМБр.png
Нарукавний знак бригади
На службі 1999 — дотепер
Країна  Україна
Вид Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Тип БЗ МВ.svg Механізовані війська
У складі Оперативне командування «Схід» ОК «Схід»
Базування  Харківська область,
Клугино-Башкирівка
Війни/битви

Війна на сході України

Командування
Поточний
командувач
підполковник
Володимир Кокорєв

Commons-logo.svg 92-га окрема механізована бригада (Україна) у Вікісховищі

92-га окрема механізована бригада (92 ОМБр, в/ч А0501) — формування механізованих військ у складі Збройних сил України. Дислокується у с. Клугино-Башкирівка, Харківська область.

Бригада була створена у 2000 році на базі 6-ї дивізії Національної гвардії України.

Історія[ред. | ред. код]

У грудні 1999 року 6-ту дивізію Національної гвардії України було передано до Збройних сил України та перейменовано на 6-ту механізовану дивізію (МД). У подальшому 6 МД було переформовано у 92-гу окрему механізовану бригаду.

Указом Президента України від 30 жовтня 2000 за № 1173 за 92 ОМБр було збережено раніше присвоєні почесні найменування та державні нагороди. Бригада стала називатися «92 окрема механізована Ропшинська орденів Жовтневої Революції та Червоного Прапора бригада». В 2007 році командування бригади клопотало перед Верховним Головнокомандувачем про те, щоб бригаді було присвоєно ще одне ім'я — «Чугуївська».[1]

2011 року відбулося скорочення штату бригади. Пізніше саму бригаду було вирішено ліквідувати до 2015 року, а на її базі залишити лише складську зону.

У квітні 2012 зенітний ракетно-артилерійський дивізіон 92 ОМБр готувався забезпечувати безпеку проведення футбольних матчів Євро-2012 в Донецьку.[1]

Станом на 2013 рік 104 солдати з бригади брали участь в місіях ООН з підтримання миру в Лівані, Ліберії, Сьєрра-Леоне, колишньої Югославії.[1]

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

В середині березня 2014 року підрозділи бригади вирушили в район російсько-українського кордону Харківської області. На той час Росія вже вторглася до Криму, і здійснювала військові маневри неподалік українського кордону.[2][3]

Прапор, що був закріплений на антені одного з Т-64БВ 92-ї бригади часу прориву оточення під Іловайськом.

Бої за Іловайськ[ред. | ред. код]

Довгий час бригада була одним з останніх резервів ЗСУ і зберігалася для оборони Харківського напрямку від можливого російського вторгнення. Криза українських сил в зоні АТО змусила, зрештою, задіяти і її. Бойова група 92-ї окремої механізованої бригади була висунута з Чугуєва в район АТО 23 серпня 2014 року.[4]

27 серпня 2014 року відбулася спроба силами 92 ОМБр прорвати зовні російське кільце оточення під Іловайськом і деблокувати українські підрозділи.[5][6] Посилена ротно-тактична група 92 ОМБр, що мала 276 бійців, 4 танки, три САУ та більше десятка БМП, прибула у Комсомольське з Харківської області за наказом командування АТО. Планувалося, що РТГр бригади зустріне загін 42 БТрО в районі с. Колоски і разом вийдуть на допомогу оточеним українським формуванням. РТГр рухалася звивистим маршрутом і під вечір 27-го числа зупинилася на грунтовій дорозі Новозарівка-Войкове. Протягом ночі техніка колони була майже вся знищена артилерійськими обстрілами з мінометів, систем залпового вогню та ствольної артилерії. Станом на 28 серпня загинуло 10 чоловік — Руслан Батраченко, Сергій Бризгайло, Юрій Безщотний, Антон Бутирін, Андрій Деребченко, Олександр Карасик, Олександр Карпенко, Василь Лепетюха, Ігор Романцов, Сергій Чорний та Володимир Усенко. Екіпаж САУ Артема Звоненка формально вважається зниклим безвісти після її вибуху. Техніка колони була частково знищена, а решта була захоплена російськими силами.[7]

Докладніше: Бої за Іловайськ

Бої на Луганщині[ред. | ред. код]

22 вересня від отриманих раніше поранень помер солдат 92-ї бригади Безбатько Віталій Олександрович.

У подальшому бійці 92-ї бригади брали участь у боях під Станицею Луганською, Щастям і Бахмуткою. 14 жовтня від серцевого нападу біля міста Щастя помер солдат Шаповалов Олександр Григорович. 14 листопада 2014-го вбитий співслужбовцями біля села Бударки (Вовчанський район Харківської області, де підрозділ ніс службу з охорони державного кордону з Росією) солдат Станіслав Прохоров.

15 грудня 2014 року поблизу с. Лобачеве Новоайдарського району відбувся бій з диверсійно-розвідувальною групою проросійських бойовиків. 3 групи розвідників 92-ї бригади загальною кількістю 20 чоловік вистежили ДРГ противника чисельністю у 9 чоловік і в результаті бою знищили 3-х бойовиків і взяли полоненими двох.[8] 18 грудня біля міста Щастя підірвався на «розтяжці» солдат Микола Демиденко. 2 березня під щастям загинув солдат 92-ї бригади Баришполець Євген Володимирович[9]. 5 квітня 2015-го під Щастям загинув старший солдат Олексій Федорченко. 1 червня 2015 року помер від поранень, яких зазнав під Щастям, солдат Андрій Рудницький.

Бої під Дебальцевим[ред. | ред. код]

27 січня 2015 року танки бригади стали на опорних пунктах «Валера», «Серьога» і «Льоха» на східних рубежах дебальцівського виступу. Вже 28 числа відбувся бій, в якому танкісти підбили колону техніки супротивника — 3 танки і вантажівки. У бою загорівся танк Василя Божка, який вдалося загасити.[10]

12 лютого підрозділ бригади з єдиним танком, командиром якого був Василь Божок, відправили в район Логвиного. Надійшла інформація, що з Вуглегірська висунулися 5 танків проросійських сил. У бою танк 92-ї бригади зміг підбити 3 танки супротивника, після чого був змушений відійти.[10]

Бої біля Станиці Луганської[ред. | ред. код]

16 травня 2015 року поблизу м. Щастя на Луганщині військовими 92-ї окремої механізованої бригади були захоплені в полон військовослужбовці 3-ї окремої бригади спецпризначення ГРУ РФ Олександр Александров і Євген Єрофєєв.[11] Під час бою загинув український військовик, молодший сержант Вадим Пугачов. 29 травня 2015 року Президент України Петро Порошенко нагородив учасників затримання російських спецпризначенців.[12]

23 березня 2016 року Державний концерн «Укроборонпром» передав 92 окремій механізованій бригаді 16 бронетранспортерів БТР-4 та 18 вітчизняних 120-мм мінометів М120-15 «Молот».[13]

24 січня 2018 року з полону терористів був звільнений старший солдат Роман Савков[14].

16 березня 2018 року один з підрозділів бригади виконав успішне практичне випробування нових БТР-4Е з подолання водних перешкод на 235-му міжвидовому центрі підготовки частин та підрозділів ОК «Південь» Сухопутних військ ЗС України Широкий лан, що на Миколаївщині.[15]

Структура[ред. | ред. код]

  • управління (штаб бригади)
  • 1-й механізований батальйон БТР-4
  • 2-й механізований батальйон БТР-70
  • 3-й механізований батальйон БТР-70
  • танковий батальйон Т-64БВ
  • бригадна артилерійська група:
    • батарея управління та артилерійської розвідки
    • самохідно-артилерійський дивізіон 2С1 «Гвоздика»
    • самохідно-артилерійський дивізіон 2С3 «Акація»
    • реактивний артилерійський дивізіон БМ-21 «Град»
    • 92 ОМБр (ПТАДн).png протитанковий артилерійський дивізіон МТ-12 «Рапіра»
  • зенітний ракетно-артилерійський дивізіон
  • рота снайперів
  • розвідувальна рота
  • вузол зв'язку
  • рота радіоелектронної боротьби
  • радіолокаційна рота
  • група інженерного забезпечення
  • рота РХБ захисту
  • батальйон матеріально-технічного забезпечення
  • ремонтно-відновлювальний батальйон
  • медична рота
  • комендантський взвод

Також бригаді підпорядковано 22-й окремий мотопіхотний батальйон[16].

Традиції[ред. | ред. код]

З 18 листопада 2015 року, в рамках загальновійськової реформи, офіційна повна назва бригади «92 окрема механізована бригада»[17].

Командири[ред. | ред. код]

Інциденти[ред. | ред. код]

Прізвище комбрига Віктора Ніколюка згадувалося в контексті історії з убивством волонтера, згідно слів Анатолія Матіоса[19] співробітника СБУ, Андрія «Ендрю» Галущенка і співробітника Державної фіскальної служби Дмитра Жарука, під час розстрілу під Щастям 2 вересня 2015 року, які займалися викриттям шляхів контрабанди у зоні АТО. Однією з версій ситуації було перекриття наркотрафіку[20]. 11 грудня 2015 року в Башкирівці правоохоронці провели обшук у квартирі Ніколюка, тоді як той знаходився зі своєю бригадою на виконанні бойового завдання в місті Щастя. Ніколюк відкинув звинувачення та у відповідь подав до суду позов на військову прокуратуру[21]. За його словами, бригаді навмисно псують репутацію, щоб зіпсувати відносини армії з патріотами і знизити рівень взаємодопомоги. Жодних грунтовних доказів супроти Ніколюка прокуратура так і не навела.

Пізніше, 12 лютого 2016 року Краматорський міський суд заарештував демобілізованого старшину окремої розвідроти 92-ї ОМБр Олександра Свідра за підозрою в розстрілі мобільної групи в сірій зоні під Щастям. 14 лютого було заарештовано ще одного розвідника бригади Павла Долженка.[1] У березні того ж року було вчинено напад на квартиру Кирила Вереса[22].

Втрати[ред. | ред. код]

За даними Української правди, 48 воїнів бригади загинуло станом на грудень 2017 року.[23]

Станом на січень 2018 року, за даними Книги Пам'яті, бригада втратила 75 чоловік загиблими.[24]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Легендарні частини ЗСУ: 92-а механізована бригада. www.depo.ua (en). Процитовано 2018-08-29. 
  2. ГАЛАУР, Володимир (2015-12-16). Танкова дуель Василя Божка. Урядовий Кур’єр. Процитовано 2018-09-18. 
  3. Учения России на границе с Украиной вызвали опасения США. BBC News Русская служба (ru). Процитовано 2018-09-18. 
  4. http://bmpd.livejournal.com/979201.html Харьковская 92-я механизированная бригада все-таки доехала до АТО]
  5. Задіяна тактична група при спробі прориву кільця та деблокування оточеного українського угруповування.
  6. Цензор.НЕТ. Трагічний марш: як 92-га бригада та 42-й батальон намагалися деблокувати Іловайськ 27-28 серпня 2014. Цензор.НЕТ (ru-RU). Процитовано 2018-11-05. 
  7. Серпень 2014. Іловайськ. Частина ІІІ. Спроба деблокади «Іловайського котла», 27 – 28 серпня - Суспільство - Український тиждень, Тиждень.ua. tyzhden.ua. Процитовано 2016-09-24. 
  8. Цензор.НЕТ. Не благодарите, это наша работа. Охота за русскими диверсантами. (ru-RU). Процитовано 2016-09-24. 
  9. Баришполець Євген Володимирович
  10. а б Дебальцівський плацдарм. Невідомі подробиці операції та переговорів у Мінську. Українська правда. Процитовано 2017-03-16. 
  11. Цензор.НЕТ. КАК ВЗЯЛИ В ПЛЕН РОССИЙСКИХ СПЕЦНАЗОВЦЕВ 16 МАЯ ПОД СЧАСТЬЕМ (ru-RU). Процитовано 2016-09-26. 
  12. Порошенко нагородив військових, які впіймали під Щастям російських ГРУшників - Новини - Український тиждень, Тиждень.ua. tyzhden.ua. Процитовано 2016-09-26. 
  13. ДК «Укроборонпром» передав Збройним Силам бронетранспортери БТР-4 та міномети «Молот». www.ukrmilitary.com. Процитовано 2018-03-31. 
  14. З полону бойовиків звільнили бійця 92-ої бригади Романа Савкова
  15. На полігоні Широкий лан військовослужбовці однієї з бригад долали водні перешкоди на новітніх БТР-4Е. http://www.mil.gov.ua/. Міністерство оборони України. 2018-03-16. Процитовано 16 березня 2018. 
  16. Окремі мотопіхотні батальйони (на травень 2016)
  17. «ПЕРЕЛІК військових частин, установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, вузлів урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів Державної прикордонної служби України та підрозділів Державної спеціальної служби транспорту, вищих військових навчальних закладів та організацій, які зберігатимуть надалі раніше присвоєні почесні найменування та найменування яких уточнюються»
  18. Командиром 92-й омбр вместо Николюка назначен Кокорев(рос.)
  19. Матіос про розстріл мобільної групи під Щастям
  20. «Країна забула про війну» — Георгій Тука
  21. Розстріл групи «Ендрю»: 92-га бригада ЗСУ під підозрою
  22. Я защищаю свою страну, а моя страна не может защитить мою семью
  23. В одній з найвідоміших військових частин виник конфлікт між офіцерами. Українська правда. Процитовано 2018-01-25. 
  24. Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 2018-01-25. 

Посилання[ред. | ред. код]