Пінакотека Амброзіана
| Пінакотека Амброзіана | |
|---|---|
| 45°27′50″ пн. ш. 9°11′09″ сх. д. / 45.46378° пн. ш. 9.185952° сх. д. | |
| Тип | художній музей (картини) |
| Тема | Пінакотека |
| Назва на честь | Амвросій Медіоланський |
| Статус спадщини | національна спадщина Італіїd[1] |
| Склад | Aula Leonardid |
| Частина від | Амброзіанська бібліотека |
| Країна | |
| Розташування | Мілан, Італія |
| Адреса | 20123[1][2] |
| Засновник | Федеріко Борромео |
| Засновано | 1618 |
| Відкрито | 1618 |
| Фонд | 400 документ[3] і 400 документ[4] |
| Відвідувачі | 77 103 осіб (2018)[5][3] 23 267 осіб (2020)[2] 116 099 осіб (2019)[6] 28 100 осіб (2021)[7] 88 972 осіб (2022)[8] |
| Директор | Marco Navonid[9] |
| Куратор | Veneranda Biblioteca Ambrosiana |
| Сайт | Офіційний сайт |
![]() | |
Пінакотека Амброзіана (італ. Pinacoteca Ambrosiana) — художній музей в Мілані, Італія, заснований 1618 року. Пінакотека названа на честь святого Амвросія Медіоланського, покровителя Мілану. Палаццо дель Амброзіана, названий на честь святого, вміщує і музей, і Амброзіанську бібліотеку, в управлінні якої є музей.
Історія музею починається з кардинала Федеріко Борромео (1564−1631), архієпископа Міланського, який в 1618 році передав Амброзіанській бібліотеці своє приватне зібрання з більш ніж 250 картин, скульптур та малюнків відомих ломбардійських, римських та венеціанських митців.[10] Відповідно до побажань кардинала колекція повинна була слугувати мистецькому навчанню молодих митців в художній школі «Accademia Ambrosiana», яку він відкрив через три роки.
Першим директором Академії та її мистецького зібрання став художник, скульптор та архітектор Джованні Баттіста Креспі ( 1573−1632), чиїми учнями були Даніеле Креспі (1597−1630), Джуліо Чезаре Прокаччіні (1574−1625), Пєр Франческо Маццукеллі (відомий як Il Morazzone; 1573−1626) та Карло Франческо Нуволоне (1609–1662).
Сьогодні зібрання музею експонується в 24 залах та включає роботи майстрів з XIV до початку XX ст. П'ять залів вміщують роботи з колекції кардинала Борромео.
Решта зібрання також складається переважно з донацій приватних колекціонерів; тут і єдиний, що зберігся, картон для «Афінської школи» Рафаеля, гіпсові зліпки Лаокоона та «П'єта» Мікеланджело з зібрання скульптора Леоне Леоні (1509−1590), а також картини Сандро Боттічеллі, Брамантіно, Франческо Аєц, Джандоменіко Т'єполо та Тіціан.
Найбільш популярними картинами пінакотеки є «Портрет музиканта» Леонардо да Вінчі та «Фруктовий кошик» Караваджо.
З історичної точки зору цікавим є зібрання робочих копій відомих картин, які були подаровані Федеріко Борромео з навчальною метою, наприклад сувій з копією Тайної вечері Леонардо да Вінчі.[11] Оригінал цієї роботи — всесвітньо відома фреска 1498 року в трапезній домініканського монастиря Санта Марія делле Ґраціє в Мілані вже з початку XVII ст. перебувала у поганому стані.
- З колекції
-
Леонардо да Вінчі. "Портрет музиканта", бл. 1485–1490
-
Караваджо. "Кошик із фруктами". 1599
-
Доменіко Гірландайо. "Поклоніння немовляті Христу", 1488
-
Амброджо де Предіс. "Дама з перловим намистом", бл. 1490
-
Сандро Боттічеллі. "Мадонна з немовлям Христом та трьома ангелами", бл. 1493
-
Джакомо Капротті. "Іоанн Хреститель", бл. 1510
- ↑ а б в dati.beniculturali.it — 2014.
- ↑ а б в Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2022.
- ↑ а б Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2020.
- ↑ ISTAT ISTAT 2015 survey on museums and similar institutions — 2017.
- ↑ https://www.regione.lombardia.it/wps/wcm/connect/f117cd24-bb07-4dbe-8d0d-ced27581ede6/Musei+riconosciuti_dati+visitatori+2018.pdf?MOD=AJPERES&CACHEID=ROOTWORKSPACE-f117cd24-bb07-4dbe-8d0d-ced27581ede6-n0vnPYH
- ↑ ISTAT Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2021.
- ↑ Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2023.
- ↑ Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2024.
- ↑ Klaus Irle: Der Ruhm der Bienen. Das Nachahmungsprinzip der italienischen Malerei von Raffael bis Rubens. Waxmann, Münster 1997, ISBN 3-89325-493-5. S. 139.
- ↑ Ursula Verena Fischer Pace: Die italienischen Zeichnungen. Band 1, Böhlau Verlag, Köln Weimar 2008, ISBN 978-3-412-20049-7. S. 63.

