Разумков Олександр Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Разумков Олександр Васильович
Народився 17 квітня 1959(1959-04-17)
Бердичів, Житомирська область, УРСР
Помер 29 жовтня 1999(1999-10-29) (40 років)
Київ, Україна
Поховання
Діяльність політик
Alma mater Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Разумков Олександр Васильович.jpg
Надгробок Олександра Разумкова на Байковому кладовищі

Олекса́ндр Васи́льович Разумко́в (17 квітня 1959, Бердичів, Житомирська область, Українська РСР — 29 жовтня 1999, Київ, Україна) — український політик, заступник секретаря Ради національної безпеки та оборони України (1997–1999).

Біографія[ред. | ред. код]

Після закінчення школи із золотою медаллю з другої спроби вступив на факультет міжнародних відносин та права Київського державного університету. У перерві працював слюсарем-інструментальником на бердичівському машинобудівному заводі «Комсомолець» (згодом — ВАТ «Беверс»).

Після закінчення 1981 року університету О. Разумков працював у Дніпропетровському обласному комітеті ЛКСМУ та ЦК ЛКСМУ, де обіймав посаду завідувача ідеологічного відділу (1985–1990). Започаткував низку ініціатив, спрямованих на реформування ідеологічної роботи ЦК ЛКСМУ, зокрема контакти з неформальними групами молоді.

У 1990–1994 рр. завідував секретаріатом комісії Верховної Ради України у справах молоді.

У 1994–1995 рр. був першим помічником Президента України Леоніда Кучми, керівником групи помічників і референтів Президента. Ініціював запрошення на роботу в Адміністрацію Президента Володимира Литвина[1].
Подав у відставку наприкінці грудня 1995 року через конфлікт із Головою Адміністрації Президента України Дмитром Табачником.

З 1995 по 1997 рр. працював головою ради експертів неурядової аналітичної організації — Українського центру економічних і політичних досліджень.

У лютому 1996 року увійшов до членів політвиконкому та політради новоствореної Народно-Демократичної партії (НДП), яку очолив Анатолій Матвієнко.

З 1997 р. О. Разумков обіймав посаду заступника секретаря РНБО України, керував українською частиною стратегічної групи з питань українсько-російських відносин, очолював Український центр економічних і політичних досліджень.

Помер 29 жовтня 1999 року в м. Києві після важкої невиліковної хвороби. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Родина[ред. | ред. код]

Перша дружина — народна артистка України, актриса Київського національного театру російської драми ім. Лесі Українки Наталя Кудря. Подружжя виховувало двох синів — Дмитра та Гліба.

Друга дружина — журналістка, співзасновниця і головний редактор тижневика «Дзеркало тижня. Україна» Юлія Мостова.

Нагороди[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У жовтні 2000 року ім'ям Олександра Разумкова названий Український центр економічних і політичних досліджень. 2001 року в Бердичеві на стіні біля центрального входу до Будинку дитячої творчості (нині Центр позашкільної освіти імені Олександра Разумкова) відкрито меморіальну дошку на честь Олександра Разумкова з присвятним написом та барельєфом.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Іващенко О. М. Пам'ятки і пам'ятні місця історії та культури на Бердичівщині. Випуск 5. — Житомир: Полісся, 2005. — 176 с.
  • Пантеон бердичівських імен (нариси та портрети) // Упорядник М. Пасічник. — Бердичів : Бердичіврегіонвидав, 2004.
  • Пашківский Ф. Е. Олександр Разумков — аналітик незалежної України першого десятиліття; штрихи до політичної біографії // Бердичівщина: поступ у третє тисячоліття: Науковий збірник «Велика Волинь» — Т. 22. — Житомир; Бердичів: М. А. К., 2001.

Посилання[ред. | ред. код]