Рауль Ріверо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рауль Ріверо
ісп. Raúl Rivero
Raúl Rivero en La Habana en 1998.jpg
Ім'я при народженні ісп. Raúl Ramón Rivero Castañeda
Народився 23 листопада 1945(1945-11-23)[1][2]
Морон[d], Сьєго-де-Авіла, Куба
Помер 6 листопада 2021(2021-11-06)[3] (75 років)
Маямі, Флорида, США[3]
·злоякісна пухлина[3]
Країна Flag of Cuba.svg Куба
Діяльність журналіст, поет, письменник
Мова творів іспанська[4]
Нагороди

CMNS: Рауль Ріверо у Вікісховищі

Рауль Ріверо Кастаньєда (нар. 23 листопада 1945, Морон, Сьєго-де-Авіла, Куба6 листопада 2021, Маямі, Флорида, США) — кубинський поет, журналіст, дисидент, лауреат Міжнародної журналістської премії Колумбійського університету імені Марії Мурс (1999) та Всесвітньої премії за свободу преси ЮНЕСКО/Гильермо Кано[5][6].

Життєпис[ред. | ред. код]

Рауль Ріверо народився в 1945 році в Мороні, Сьєго-де-Авіла, у центральній Кубі.

У молодості він був послідовником Фіделя Кастро та підтримував Кубинську революцію. Був серед першого покоління журналістів, які закінчили навчання у післяреволюційни період.

З 1973—1976 рр. — головний кореспондент офіційної кубинської преси в Москві[7]. Він також обіймав посаду голови прорежимної Національної спілки письменників і художників (ЮНЕАК). Тоді він був відомий як «Поет революції» і асоціювався з ключовими діячами культури комуністичної Куби.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

1989 року вийшов із Національної спілки письменників та художників. 2 червня 1991 році він підписав так званий «лист 10 інтелектуалів», петицію із закликом до звільнення політичних в'язнів та проведення демократичних виборів. З того часу Ріверо перестали сприйняти у кубинському суспільстві. У 1995 році він заснував Cuba Press і активізувався в кубинському незалежному журналістському русі, публікуючи свої твори в газетах у США та інших країнах[6].

Рауль Ріверо 1999 року був удостоєний Міжнародної журналістської премії Колумбійського університету імені Марії Мурс. Наступного року він був названий одним із 50 Героїв свободи світової преси Міжнародним інститутом преси[8].

Під час втручання кубинського уряду у «Чорну весну» 2003 року проти дисидентів, Рауль Ріверо звинувачувався у тому, що:

« діяв проти кубинської незалежності та намагався розділити кубинську територіальну єдність», а також писав «проти уряду», організовуючи «підривні збори» у себе вдома, та співпрацював з американським дипломатом Джеймсом Кейсоном.[9] «

Рауль Ріверо був засуджений до двадцяти років позбавлення волі. Він провів свої перші 11 місяців у карцері для чоловіків без вікон і жодного контакту із зовнішнім світом. Пізніше арешт та ув'язнення Ріверо аргументував та підтримував кубинський письменник і міністр культури Абель Пріето, який стверджував, що він:

« не був заарештований за свої погляди, а за отримання фінансування США за співпрацю з країною, яка осадила наш острів.[9] «

Під час допитів у в'язницях, а також публічно, Рауль Ріверо стверджував, що всі отримані кошти складалися з гонорарів за його статті, сплачені видавництвами ЗМІ, а не урядами чи політичними організаціями. Його розповідь про життя та ставлення з боку кубинського уряду наведено в його книзі «Доказ контакту»[10].

У листопаді 2004 року він був звільнений після міжнародного тиску на кубинський уряд і згодом переїхав до Іспанії, а також був нагороджений Всесвітньою премією за свободу преси ЮНЕСКО/ Гільєрмо Кано[11].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Babelio — 2007.
  2. Munzinger Personen
  3. а б в Muere en Miami a los 75 años el periodista y disidente cubano Raúl Rivero
  4. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. Радіо Свобода. Міжнародної премії ЮНЕСКО «За свободу преси» удостоєний кубинський поет і журналіст Рауль Ріверо. Архів оригіналу за 26 червня 2020. Процитовано 24 червня 2020. 
  6. а б Words without Borders. Contributor. Raúl Rivero. Архів оригіналу за 26 червня 2020. Процитовано 24 червня 2020. 
  7. Новости ООН. Кубинский политзаключенный, известный журналист Рауль Риверо удостоен Международной премии ЮНЕСКО «За свободу слова». Архів оригіналу за 26 червня 2020. Процитовано 24 червня 2020. 
  8. World Press Freedom Heroes: Symbols of courage in global journalism. International Press Institute. 2012. Архів оригіналу за 16 січня 2012. Процитовано 26 січня 2012. 
  9. а б The Christian Science Monitor. As Castro fades, a crop of new Cuban leaders
  10. Proof of Contact: An Account of life in Cuba by Raul Rivero (2004) ISBN 0974247316
  11. ЮНЕСКО. Коммуникация и информация. Темы. Свобода печати. Всемирная премия за вклад в дело свободы печати. Лауреаты прошлых лет. Архів оригіналу за 26 червня 2020. Процитовано 24 червня 2020. 

Джерела[ред. | ред. код]