Ревенко Борис Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борис Ревенко
Ім'я при народженні Ревенко Борис Павлович
Народився 25 квітня 1937(1937-04-25)
с. Журжинці, Лисянський район, Черкаська область, УРСР
Помер 4 червня 2015(2015-06-04) (78 років)
Луцьк, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність кінематографіст, краєзнавець

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ревенко.

Ревенко Борис Павлович (*25 квітня 1937, с. Журжинці Лисянського району Черкаської області — † 4 червня 2015, Луцьк, Волинська область) — український кіно- та відеооператор, фотограф, журналіст, режисер національної аматорської кіностудії «Волинь». Заслужений працівник культури України.

Біографія[ред. | ред. код]

Борис Павлович Ревенко народився 25 квітня 1937 р. в селі Журжинці Лисянського району на Черкащині, де і пройшли його дитячі та юнацькі роки[1]. Коли його мати померла в 1950 році, Бориса забрала на Рівненщину його тітка. В її родині Борис отримав свій перший фотоапарат[2].

У 1956 році закінчив Ростовський кінотехнікум. Працював наладчиком верстатів заводу «Россільмаш». У 1957—1960 роках служив у лавах Радянської Армії. Після демобілізації за комсомольською путівкою поїхав на Далекий Схід в місто Арсєньєв Приморського краю, де працював інженером на військовому заводі[1].

Від 1961 року протягом 13 років працював на посаді машиніста антарктичної китобійної флотилії «Советская Россия». У 1962 році організував там фото-кіноклуб «Антарктика». Займався журналістикою. Статті та нариси Бориса Ревенко виходили друком у всесоюзних газетах «Правда», «Комсомольская правда», «Водный транспорт» та в обласних виданнях «Красное знамя», «Дальневосточный комсомолец»[1]. Отримав позивний «Боп»[3].

З 1970 року по 1972 рік навчався на курсах режисерів-операторів аматорських кіностудій у м. Владивостоці[4].

У 1974 році перевівся на китобазу «Советская Украина», того ж року — очолив відділ аматорського фото-кіномистецтва обласного Будинку народної творчості у Луцьку[4]. В 1975 році очолив на посаді режисера народну аматорську кіностудію «Волинь»[5] (м. Луцьк), що мала звання Опорно-експериментальної студії Міністерства культури СРСР та ВЦРПС, де, серед іншого, до 1991 року провів 25 обласних конкурсів аматорських кінофільмів, 4 — всеукраїнських і 1 — всесоюзний[6].

У 1991 році Борис Ревенко задумав створити в студії музей. Спочатку працівники кіностудії залучали до збирання експонатів населення. 3200 фільмів було отримано з міського управління освіти, включаючи унікальні хроніки боїв на Волині[2]. Від 1999 року Борис Ревенко очолював Волинський осередок Національної спілки кінематографістів України. Музей кінематографії та фото відкрився в 2007 році. Частину колекції фото- й кінотехніки радянських часів Борис Павлович офіційно передав для експонування у Арт-кафе «Стоп-Кадр» (в «Адреналін Сіті»)[7].

Разом з аматорами студії, її працівниками (зокрема, з Валерієм Бєловим і Володимиром Махном) йому вдалося зібрати експонати для Музею історії кінематографу та фотомистецтва Волині, який у 2014 році одержав офіційний статус у складі Обласного науково-методичного центру Волині[8]. В 2017 році частину колекції було вкрадено[4], зокрема архіви краєзнавиці Ірини Левчанівської[3].

Помер 4 червня 2015 року в Луцьку[9].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У 2016 році учні Бориса Ревенка в кіностудії «Волинь» створили замальовку «Дует» (режисерка — Світлана Зозуля) — у пам'ять про Бориса Павловича та його колегу — режисера та сценариста Валерія Бєлова. Ця стрічка того ж року отримала спеціальний диплом XI Міжнародного фестивалю «Кінокімерія» (м. Херсон) за увічнення засобами кінематографії пам'яті майстрів аматорського кіно волинської школи[джерело?].

Пам'яті Бориса Ревенка було присвячено фестиваль короткометражного кіно «Ревенкові кінометри» 2017 року[10]. Тоді ж у Луцьку на фасаді будинку № 3 на проспекті Волі (у його підвалі — аматорська кіностудія «Волинь») відкрито меморіальну дошку Борису Павловичу Ревенку[11]. На тій же будівлі в 2023 році луцьким художником Юрієм Чайкою створено мурал, який зображає Бориса Ревенка з кінокамерою[12].

Мистецька спадщина[ред. | ред. код]

За творчою статистикою Бориса Ревенка, у кіностудії під його керівництвом створено близько трьохсот кінофільмів, п'ятдесят із яких стали лауреатами республіканських, всесоюзних і міжнародних конкурсів. Найуспішнішу фестивальну історію в різні роки мали такі стрічки[6]:

  • «Світло витязя» (режисер Й. Струцюк, оператор Б. Ревенко)
  • «В оселі чорного самітника» (режисер Й. Струцюк, оператор Б. Ревенко)
  • «На відстані пострілу» (режисер Й. Струцюк, оператор Б. Ревенко)
  • «Карпилівські вечорниці» (авторський фільм Б. Ревенка)
  • «Відроджена земля» (авторський фільм про визволення болгарського народу від турецького іга, знімався в Болгарії)
  • «Чарівник із Луцька» (авторський фільм про творчість та долю скульптора Станіслава Сарцевича)
  • «Щедрий вечір на Поліссі» (режисер В. Герасимлюк, оператор Б. Ревенко),
  • «На Купала я давала личко цілувати» (режисер В. Герасимлюк, оператор Б. Ревенко),
  • «Йордан п'є воду із криниці лісової» (режисер В. Герасимлюк, оператор Б. Ревенко),
  • «Мистецьке прагнення душі, як Богом дана необхідність».
  • «Щоб хліб родив» (режисер В. Бєлов, оператор Б. Ревенко)
  • «Писанка мальована, з любов'ю подарована» (режисер В. Бєлов, оператор Б. Ревенко)
  • «Скарб сердець» (режисер О. Юрченко, оператор Б. Ревенко)
  • «Пісенна звитяга Челбаської» (режисер В. Бєлов, оператор Б. Ревенко; фільм знятий на Кубані)
  • «Цілитель воленьки, або рецепти мужності патріота» (режисер В. Герасимлюк, оператор Б. Ревенко).
  • «Стебло із усмішкою сонця» (автори Р. Вронська, В. Герасимлюк, Б. Ревенко).
  • «Ранок з Тіффані» (режисерка С. Федонюк, оператор В. Махно).
  • «Рожеві квіти» (режисерка С. Зозуля, оператор П. Лісівненко («Барбос Продакшн»).

Бібліографія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Жемчужина украинского кинематографа - Борис Ревенко - lutsk-trend.in.ua (ru-RU) . 6 грудня 2022. Процитовано 27 липня 2023.
  2. ↑ а б МЕЛЬНИК, Валерій (25 квітня 2012). Кіносекрети колишнього китобоя. Урядовий Кур’єр. Процитовано 27 липня 2023.
  3. ↑ а б Недокрадені раритети Ревенка. НЕекскурсія кіностудією «Волинь». Перший канал соціальних новин. 23 жовтня 2018. Процитовано 27 липня 2023.
  4. ↑ а б в Літвицька, Лариса (26 квітня 2021). Борис Ревенко: понад 40 років присвятив розвитку аматорського кінематографа на Волині. Суспільне. Процитовано 27.07.2023.
  5. ↑ Кравчук П. А. Книга рекордів Волині. — Луцьк : Волинська обласна друкарня ; Любешів : Ерудит, 2005. — 304 с. — ISBN 966-361-079-4. Перша аматорська кіностудія, с. 200—201.
  6. ↑ а б Ревенкові кінометри. Луцька міська рада. 24.04.2017. Процитовано 27.07.2023.
  7. ↑ В «Адреналін Сіті» відкрилося перше у Луцьку арт-кафе «Стоп-Кадр». Фото. luchesk.com.ua. Процитовано 27 липня 2023.
  8. ↑ Національна спілка кінематографістів України. www.ukrkino.com.ua. Процитовано 27 липня 2023.
  9. ↑ Помер заслужений працівник культури України Борис Ревенко. ВолиньPost (англ.). Процитовано 27 липня 2023.
  10. ↑ «Ревенкові кілометри». day.kyiv.ua (укр.). Процитовано 27 липня 2023.
  11. ↑ Марина Лугова. Залишив глядачам свої «кінометри». Газ. «Волинь», 27 квітня 2017 р., с. 18.
  12. ↑ У Луцьку з’явився мурал із відомим кінорежисером Борисом Ревенком. Волинські новини. 27 липня 2023. Процитовано 27 липня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ревенко_Борис_Павлович&oldid=42236609