Кравчук Петро Авксентійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кравчук Петро Авксентійович
Кравчук Петро Авксентійович.jpg
Дата народження 12 липня 1947(1947-07-12) (69 років)
Місце народження УРСР, Волинська область, Любешівський район, с. Гірки
Національність українець
Громадянство Україна Україна
Мова творів українська, російська
Рід діяльності літератор, краєзнавець
Напрямок науково-популярна та краєзнавча література
Нагороди
Ювілейна медаль «20 років незалежності України»
Медаль «Ветеран праці»
kravchuk.ucoz.com

Кравчук Петро Авксентійович (*12 липня 1947, с. Гірки Любешівського району Волинської області) — український літератор, краєзнавець, автор науково-популярних та краєзнавчих книг.

Біографія[ред.ред. код]

Народився Кравчук Петро Авксентійович 12 липня 1947 року в селі Гірки Любешівського району Волинської області в українській православній родині хліборобів.

Навчався в Гірківській восьмирічній школі, яку закінчив у 1962 році. Продовжував навчання у місцевій вечірній школі.

Навчаючись у школі, організував збір народних пісень Волині, за що отримав подяку від Інституту етнографії й художнього промислу України та поета Максима Рильського. Друкувався в республіканській піонерській газеті «Юный ленинец» та в районній газеті «Радянське Полісся». Був делегатом Першого українського зльоту юних кореспондентів, який у березні 1962 року проходив у республіканському піонерському таборі «Молода гвардія» в Одесі.

У 1963 році вступив до Львівського електротехнікуму зв'язку, а в 1967 році закінчив його й отримав спеціальність технік-електрик провідного зв'язку і радіофікації.

У 1967–1969 роках служив у Радянській армії. В армії вступив до Красноярського політехнічного інституту на радіотехнічний факультет.

Після армії, з лютого по березень 1970 року, працював електромеханіком Камінь-Каширського районного вузла зв'язку.

У березні 1970 року перейшов на роботу на Зарудчівський завод силікатної цегли. Працював спершу інженер-механіком, а з травня 1971 року — начальником виробництва. У 1974 році перейшов у Любешівську ПМК-199, де працював інженер-енергетиком до 1976 року. З 1976 року знову на силікатному заводі, де й працював до 1989 року (з 1984 — директором заводу).

Неодноразово обирався депутатом Зарудчівської сільської ради.

У 1989 році створив перший в Україні всесоюзний науково-технічний кооператив — Любешівський міжгалузевий кооперативний центр науково-технічної інформації «Ерудит».

Був членом ВЛКСМ, у 1972–1973 роках обирався секретарем первинної комсомольської організації Зарудчівського заводу силікатної цегли.

Був членом КПРС з 1972 року. Тривалий період очолював первинні партійні організації Любешівської ПМК-199 та Зарудчівського заводу силікатної цегли. Вийшов із КПРС 15 квітня 1991 року, ще до сумнозвісного ГКЧП.

У 2001 році вийшов на пенсію.

У 2009 році, під час святкування 525-річного ювілею від дати першої писемної згадки, присвоєно звання Почесний громадянин селища Любешів (першому серед мешканців селища).

Любить доглядати за садом і городом. У 2013 році виростив найбільшого в Україні гарбуза вагою 120 кг 500 г.[1][2][3][4][5][6][7][8]

Сімейний стан[ред.ред. код]

Батько — Авксентій Федорович Кравчук, українець, народився 18 березня 1927 року в селі Гірки, помер 26 травня 1996 року.

Мати — Єфросинія Олексіївна (дівоче прізвище Літвинчук), українка, народилася 1 липня 1923 року, померла 12 грудня 1983 року.

Дружина — Ольга Степанівна (дівоче прізвище Шумакович), українка, народилася 3 серпня 1950 року в селищі Любешів. Нині на пенсії.

Діти — Геннадій (н. 29.07.1972 р.) і Андрій (н. 10.09.1976 р.).

Має братів: Віктора (н. 25 липня 1951 р.) і Леоніда (1957–2014).

Відзнаки[ред.ред. код]

Творчість[ред.ред. код]

  • У 1988 році в республіканському видавництві «Радянська школа» (м. Київ) вийшла 130-тисячним тиражем науково-популярна книга рос. «Географический калейдоскоп».
  • У 1993 році вийшла друга книга — «Рекорды природы». Наступного року книга вийшла додатковим тиражем.
  • Заснував і видає «Книгу рекордів Волині». Перший і другий випуски, під назвою «Рекорди Волині», побачили світ у 1994 і 1999 роках, третій — у 2005 році.
  • У 2011 році побачила світ «Книга рекордів природи».
  • Заснував національну «Книгу рекордів України». Планував регулярний її випуск.
  • Автор численних публікацій у всесоюзних та всеукраїнських журналах і газетах, місцевій пресі. У багатьох журналах і газетах («Україна», «Урядовий кур'єр», «Географія та основи економіки в школі», «Рідна природа», «Человек и природа», «Тваринництво України», «Нове життя» та ін.) мав свої багаторічні рубрики.

<

Книги Петра Кравчука


Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Любешівщина. Історико-краєзнавчий нарис. Упорядник П. Бущик. -Луцьк, Надстир'я 1996, 127 с. ISBN 966-517-075-9.
  • Бишевич П. К., Журавлюк І. С., Клубук П. А. Любешівщина: з глибин століть — у майбуття. Історико-краєзнавчий нарис. -Луцьк, Надстир'я, 2004. ISBN 966-517-468-1.
  • Бущик П. Г. Ми від роду — українці. Історико-краєзнавчі нариси. — Луцьк, Вісник і К, 2004, 334 с. ISBN 966-8273-20-6.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. У Любешові вирощено найбільшого в Україні гарбуза. Газ. «Нове життя», 5 жовтня 2013 р., с. 8.
  2. Як виростити здорованів. Газ. «Голос України», 8 жовтня 2013 р.
  3. У Любешові виріс найбільший в Україні гарбуз. Газ. «Волинь», 10 жовтня 2013 р., с. 12.
  4. У Любешові на Волині виріс найбільший в Україні гарбуз. Газ. «Свобода», 16 жовтня 2013 р., с. 3.
  5. Олеся Максимець. Не гарбуз – богатир! Газ. «Експрес», 17–24 жовтня 2013 р., с. 2.
  6. Петро Кравчук. Гарбузовий рекорд України. Газ. «Земля моя годувальниця» (Луганськ) 30 жовтня 2013 р.
  7. У Любешові виріс гігантський гарбуз. Газ. «Добрий господар» (Львів) № 21, листопад 2013 р.
  8. Наталія Федорова. Українські рекорди. Не підняти, не обійняти. Газ. «Рідне село» (Київ), 15 січня 2014 р., с. 9.
  9. Указ Президента України від 19 серпня 2011 року № 822/2011 « Про нагородження відзнакою Президента України – ювілейною медаллю "20 років незалежності України"»