Кравчук Петро Авксентійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кравчук Петро Авксентійович
Кравчук Петро Авксентійович.jpg
Народився 12 липня 1947(1947-07-12) (73 роки)
Гірки, Любешівський район, Волинська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність літератор, краєзнавець
Alma mater Krasnoyarsk State Technical Universityd
Мова творів українська, російська
Напрямок науково-популярна та краєзнавча література
Партія КПРС
Нагороди
Медаль «Ветеран праці»
Ювілейна медаль «20 років незалежності України»
Сайт: kravchuk.ucoz.com

CMNS: Кравчук Петро Авксентійович у Вікісховищі

Кравчук Петро Авксентійович (нар. 12 липня 1947, с. Гірки Любешівського району Волинської області) — український літератор, краєзнавець, автор науково-популярних та краєзнавчих книг[1].

Перша в житті світлина. Петро з батьками. Справа — хресна мама Лідія Кравчук (сестра батька). 1947 рік.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився Кравчук Петро Авксентійович 12 липня 1947 року в селі Гірки Любешівського району Волинської області.

Навчався в Гірківській восьмирічній школі, яку закінчив у 1962 році. Продовжував навчання у місцевій вечірній школі. Навчаючись у школі, організував збір народних пісень Волині, за що отримав подяку від Інституту етнографії й художнього промислу України та поета Максима Рильського.[джерело?]. Друкувався в республіканській піонерській газеті «Юный ленинец»[джерело?], районній газеті «Радянське Полісся»[джерело?] та журналі «Скынтея ленинистэ» (Кишинев, Молдова)[2]. Був делегатом Першого українського зльоту юних кореспондентів, який у березні 1962 року проходив у республіканському піонерському таборі «Молода гвардія» в Одесі.[джерело?]

У 1963 році вступив до Львівського електротехнікуму зв'язку, який закінчив 1967 року й отримав спеціальність технік-електрик провідного зв'язку і радіофікації.

У 1967—1969 роках служив у Радянській армії. В армії вступив до Красноярського політехнічного інституту на радіотехнічний факультет.

Після армії, з лютого по березень 1970 року, працював електромеханіком Камінь-Каширського районного вузла зв'язку. У березні 1970 року перейшов на роботу на Зарудчівський завод силікатної цегли: працював спершу інженер-механіком, а з травня 1971 року — начальником виробництва. У 1974 році перейшов у Любешівську ПМК-199, де працював інженер-енергетиком до 1976 року. З 1976 року — знову на силікатному заводі, де працював до 1989 року (з 1984 — директором заводу[джерело?].

Неодноразово обирався депутатом Зарудчівської сільської ради.[джерело?]

У 1989 році створив перший в Україні всесоюзний науково-технічний кооператив — Любешівський міжгалузевий кооперативний центр науково-технічної інформації «Ерудит»[3].[джерело?]

З ініціативи Петра Кравчука була організована експедиція та проведено перше інструментальне вимірювання 7 вересня 1990 р. найвищого в Євразії Тальникового водоспаду (482 м, Росія) та ще трьох великих каскадних водоспадів колишнього СРСР: Кінзелюкського в Саянах (328 м), Великого Арсланбоба в Киргизстані (234 м), Грандіозного в Саянах (172 м). Керував експедицією майстер спорту з туризму Борис Ілліч Бабицький[4].

Був членом ВЛКСМ, у 1972—1973 роках обирався секретарем первинної комсомольської організації Зарудчівського заводу силікатної цегли. Був членом КПРС з 1972 року. Тривалий період очолював первинні партійні організації Любешівської ПМК-199 та Зарудчівського заводу силікатної цегли. Вийшов із КПРС 15 квітня 1991 року.[джерело?]

У 2001 році вийшов на пенсію.

У 2009 році, під час святкування 525-річного ювілею від дати першої писемної згадки, присвоєно звання «Почесний громадянин селища Любешів»[5]

У 2013 році виростив найбільшого в Україні гарбуза вагою 120 кг 500 г[6][7][8][9][10]. А у 2016 році встановив інший український рекорд, зібравши з одного куща картоплі (сорту Слов'янка) найбільший урожай — 8 кг 120 г бульб.[11][12] У 2014 році з ініціативи Петра Кравчука та за підтримки газет «Рідне село» (Київ)[13], «Земля моя годувальниця» (Луганськ)[14], «Волинь» (Луцьк), «Віче-інформ» (Луцьк), Добрий господар (Львів) оголошено всеукраїнський щорічний конкурс з вирощування рекордних гарбузів.

Серед захоплень Петра Кравчука — фотографія та генеалогія. Фотографією захоплюється з дитинства. Його світлини опубліковані в книгах та газетах. Зокрема, газета «Віче» надрукувала серію «Вернісажів Петра Кравчука»: «Метелики»[15], «Гриби»[16], «Птахи»[17], «Лелеки»[18]. З дитинства захоплюється також і генеалогією. Йому судилося стати хранителем свого великого роду Кравчуків. Так, тепер у родовому дереві Кравчуків: 10 поколінь, понад 3200 людей[19]. Дослідив також ще майже десять інших родів.

Родина[ред. | ред. код]

Батьки: Оксентій Тодорович із дружиною Єфросинією Олексіївною

Батько — Оксентій Тодорович Кравчук (18 березня 1927, с. Гірки — 26 травня 1996), українець.

Мати — Єфросинія Олексіївна (1 липня 1923 — 12 грудня 1983), українка.

Брати: Віктор (1951—2017), Леонід (1957—2014).

Дружина — Ольга Степанівна Кравчук (н. 3.08.1950), українка.

Діти — Геннадій (н. 29.07.1972), Андрій (н. 10.09.1976).

Відзнаки[ред. | ред. код]

Творчість[ред. | ред. код]

Перші публікації Петра Кравчука в пресі з'явилися в республіканській піонерській газеті «Юный ленинец» та в районній «Радянське Полісся». Газета «Юный ленинец» за активну діяльність нагородила фотоапаратом «Смена-3» та путівкою на Перший всеукраїнський зліт юних кореспондентів, який у березні 1962 року проходив у республіканському піонерському таборі «Молода гвардія» в місті Одесі.

У його творчому доробку науково-популярні та краєзнавчі книги:

Петро Кравчук — автор понад 500 публікацій, а також численних фотографій. Друкувався щонайменше, як у 14 журналах і 36 газетах колишнього СРСР, України, Молдови та Білорусі. Деякі із них виходили мільйонними тиражами. Матеріали Петра Авксентійовича, а також розповіді про нього самого та його творчість, опубліковані, зокрема, у журналах «Вокруг света», «Наука и жизнь», «Студенческий меридиан», «География в школе», «Человек и природа», «Україна», «Географія та основи економіки в школі», «Рідна природа», «Перець» та газетах «Експрес», «Добрий господар», «Голос України», «Радянська Україна», «Волинь», Робітнича газета, «Президентський вісник», «Україна молода», Цікава газета на вихідні та інших. У багатьох із них («Україна», «Урядовий кур'єр», «Географія та основи економіки в школі», «Рідна природа», «Человек и природа», «Тваринництво України», «Нове життя» та ін.) мав свої багаторічні рубрики.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Географический калейдоскоп. — Киев.: Радянська школа, 1988. — 144 с. — ISBN 5-330-00384-9.
  • Рекорди Волині 1993. — Любешівська районна друкарня, 1994. — 64 с. — ISBN 5-7707-2014-1/4.
  • Рекорды природы. 1993. — Любешов, «Эрудит». Ковельская городская типография, 1993. — 216 с. , т. 60000.  — ISBN 5-7707-2044-1.
  • Рекорди Волині 1998. — Любешів, «Ерудит», — Волинська обласна друкарня, 1999. — 208 с. — ISBN 966-95453-0-7.
  • Книга рекордів Волині 2005. — Луцьк: Волинська обласна друкарня — Любешів: «Ерудит», 2005. 304 с. — ISBN 966-361-079-4.
  • Книга рекордів природи. — Луцьк: ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2011. — 336 с. — ISBN 978-966-361-542-1.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Волинський Гіннесс Петро Кравчук дослідив свій родовід до 9-го коліна. https://www.volyn.com.ua/. Процитовано 28 October 2020. 
  2. Кынтечеле нородулуй. Журн. «Скынтея ленинистэ» (Кишинев, Молдова), 1962, № 4, с. 22.
  3. Рішення Любешівської районної ради народних депутатів від 5.07.1989 р. № 105 "Про реєстрацію статуту кооперативу — Любешівського міжгалузевого кооперативного центру науково-технічної інформації «Ерудит»
  4. Про цю експедицію повідомляла також газета «Трибуна металлурга» (Днепропетровск) в матеріалі О. Михайлова «О петровцах пишут в книгах», 9 жовтня 1993 р.
  5. Волинянин Петро Кравчук дослідив свій родовід до 9-го коліна. https://www.volyn.com.ua/. Процитовано 28 October 2020. 
  6. У Любешові вирощено найбільшого в Україні гарбуза // Нове життя. — 2013. — 5 жовтня. — С. 8.
  7. У Любешові на Волині виріс найбільший в Україні гарбуз // Свобода. — Тернопіль, 2013. — 16 жовтня. — С. 3.
  8. Максимець, О. Не гарбуз — богатир! // Експрес. — 2013. — 17–24 жовтня. — С. 2.
  9. У Любешові виріс гігантський гарбуз // Добрий господар. — Львів, 2013. — № 21 (листопад).
  10. Федорова Н. Українські рекорди. Не підняти, не обійняти // Рідне село. — Київ, 2014. — 2014. — 15 січня. — С. 9.
  11. Петро Кравчук. «Нащадки» великих батьків. Газ. «Рідне село», 26 жовтня 2016 р., с. 9.
  12. Петро Кравчук. Щедрі врожаї від велетенської картоплини. Газ. «Добрий господар», № 27 грудень 2016, с. 5, наклад 300 000 прим.
  13. Петро Кравчук. Три гарбузи — три центнери! А головний рекорд ще попереду Газ. «Рідне село», 9 квітня 2014 р., с. 8
  14. Петро Кравчук. Мій рекордсмен. Газ. «Земля моя годувальниця», 26 березня 2014 р., с. 1, 3
  15. Газ. «Віче» 28 серпня 2008 р., с. 16.
  16. Газ. «Віче» 23 жовтня 2008 р., с. 16.
  17. Газ. «Віче», 8 липня 2010 р., с. 16.
  18. Газ. «Віче», 6–12 вересня 2012 р., с. 16.
  19. Зубчук К. «Волинський Гіннесс» дослідив свій родовід до 9-го коліна. Газ. «Волинь-нова», 19 січня 2017 р., с. 1, 13.
  20. Указ Президента України від 19 серпня 2011 року № 822/2011 « Про нагородження відзнакою Президента України – ювілейною медаллю "20 років незалежності України"»

Посилання[ред. | ред. код]