Давлетьяров Ренат Фаварісович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Давлетьяров Ренат Фаварісович
Ренат Фаварисович Давлетьяров
Зображення
Зображення
Дата народження 17 серпня 1961(1961-08-17) (62 роки)
Місце народження Астрахань, Російська РФСР, СРСР
Громадянство  СРСР
 Росія
Професія кінорежисер
кінопродюсер
сценарист
актор
Кар'єра 1985 — дотепер
IMDb ID 0205779
CMNS: Давлетьяров Ренат Фаварісович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Давлетьяров.

Ренат Фаварісович Давлетьяров (нар.. 17 серпня 1961, Астрахань, Російська РФСР, СРСР) — російський кінорежисер, кінопродюсер і сценарист. Президент Гільдії продюсерів Росії.

Внесений 24 травня 2018 року до переліку осіб, які створюють загрозу нацбезпеці України. Свідомо порушив державний кордон України з метою проникнення до анексованого Росією Криму. За участь в пропагандистських заходах Росії проти України, антиукраїнську пропаганду (зокрема зняв фільм "Донбас : окраїна" (рос. Донбасс : окраина) , а також заперечення російської агресії в травні 2017 року внесений до «чистилища» бази «Миротворець»[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 17 серпня 1961 року в Астрахані. Батько за національністю — татарин, мати — росіянка[2]. Батько Рената — Фаваріс Давлетьяров — останній в СРСР голова Комітету з нафти, пізніше один з керівників «Роснафти», президент ЗАТ «Концерну Нафтопродукт»[3][4].

Молодший брат — Борис Давлетьяров — банкір, екс-власник КБ «Міжнародний Банк Розвитку». Живе в Лондоні[5].

Ренат отримав вищу освіту за спеціальністю інженер-технолог.

Кар'єра[ред. | ред. код]

З 1985 по 1987 рік працював постановником декорацій на кіностудії «Мосфільм», в тому числі на знакових для радянського кінематографа картинах «Кур'єр» Карена Шахназарова і «Асса» Сергія Соловйова[6]. З 1987 по 1989 рік продовжив роботу на кіностудії, виконуючи функції заступника директора фільмів, а з 1989 року став директором картин.

З 1994 року керував кіностудією «Коло» кіноконцерну « Мосфільм». У 1995 році став виконавчим директором Московського міжнародного кінофестивалю (ММКФ) . З 1999 по 2006 рік — генеральний директор Московського міжнародного кінофестивалю[7][8]. З 1997 року очолює компанію «Інтерфест».

З 2001 по 2008 рік — продюсер Тижнів російського кіно в Нью-Йорку. З 2003 року — продюсер Тижнів російського кіно в Парижі. З 2005 — продюсер Тижнів російського кіно в Берліні. Очолював Міжнародний фестиваль продюсерського кіно «Кіно-Ялта». З 2007 по 2009 рік — генеральний продюсер Міжнародного фестивалю сучасного кіно «ЗАВТРА/2morrow».

З 2009 по 2015 рік — президент Гільдії продюсерів Росії, віце-президент Міжнародної асоціації продюсерських гільдій ФІАПФ від Європи.

З 2010 по 2012 рік — генеральний продюсер Міжнародного кінофестивалю «Два в одному / 2 in 1»[9].

У 2012 році був обраний членом Громадської палати Центрального федерального округу.

У 2011 році дебютував як режисер, знявши кінокомедію «Моя шалена родина!». У 2012 році вийшла на екрани детективна драма «Сталевий метелик». Наступний фільм Рената Давлетьярова «Одного разу», знятий за повістю Юрія Короткова «Американка», став фільмом відкриття XXII кінофестивалю «Вікно в Європу»[10].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Від першого шлюбу — син Артем. У 2014 році одружився на співачці і актрисі Євгенії Малахової[11]. У 2019 році пара розлучилася[12].

Фільмографія[ред. | ред. код]

Режисер[ред. | ред. код]

Сценарист[ред. | ред. код]

Продюсер[ред. | ред. код]

Директор[ред. | ред. код]

Заступник директора[ред. | ред. код]

Актор[ред. | ред. код]

  • 1989 — Катала — охоронець Фоми
  • 1992 — Міняйли — перший переслідувач
  • 1993 — Стрілець неприкаяний — Ренат
  • 2010 — Варення з сакури — Томокадзу-сан, японець — кризовий директор

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Давлетьяров Ренат Фаварисович / Давлет'яров Ренат Фаварисович / Davletyarov Renat Favarisovich. Архів оригіналу за 5 листопада 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
  2. ↑ Ренат Давлетьяров: кино легко снять нельзя…. Архів оригіналу за 12 травня 2014. Процитовано 9 вересня 2021.
  3. ↑ Новости Руспрес — Давлетьяров помнит о Литвиненко. Архів оригіналу за 1 листопада 2013. Процитовано 25 жовтня 2013.
  4. ↑ Ренат Давлетьяров, Люди за кадром: фото, биография, фильмография, новости — Вокруг ТВ. Архів оригіналу за 13 серпня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
  5. ↑ Новости Руспрес — Банкир Давлетьяров бежал за генералом Суходольским. Архів оригіналу за 3 листопада 2013. Процитовано 14 грудня 2013.
  6. ↑ Б.Барабанов. Асса. Книга перемен. — Амфора, 208.
  7. ↑ Birgit Beumers. Waves, Old and New, In Kazakh Cinema // Studies in Russian and Soviet Cinema. — 2010. — Vol. 4, iss. 2 (10 April). — P. 203–209. — ISSN 1750-3132. — DOI:10.1386/srsc.4.2.203. Архівовано з джерела 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
  8. ↑ [1] — British Film Institute, 2001. — С. 10. Архівовано з джерела 9 вересня 2021
  9. ↑ Регламент фестиваля «Два в одном / 2 in 1» [Архівовано 12 вересня 2019 у Wayback Machine.] 2inone.ru
  10. ↑ Сусанна Альперина (7 августа 2014). Старые фильмы о главном или Back in USSR. Российская газета. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 10 серпня 2014.
  11. ↑ Женя Малахова и Ренат Давлетьяров тайно поженились. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
  12. ↑ Женя Малахова и Ренат Давлетьяров расстались. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Давлетьяров_Ренат_Фаварісович&oldid=40177112