Перейти до вмісту

Рене-Жюст Гаюї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Рене-Жюст Гаюї
фр. René Just Haüy
Народився28 лютого 1743(1743-02-28)[1][2][…]
Сен-Жуст-ан-Шоссе, Пікардія
Помер1 червня 1822(1822-06-01)[4] (79 років)
Париж, Франція
ПохованняПер-Лашез і Grave of Haüyd
Країна Франція[5]
Національністьфранцуз
Діяльністьмінералог, фізик, кристалограф
Alma materПаризький університет
Галузьгеологія, кристалографія
ЗакладНаціональний музей природознавства
Посадапрезидент
Вчене званняабат
Відомі учніGabriel Delafossed
Аспіранти, докторантиХристиян Самуель Вейс[6]
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Паризьке філоматичне товариствоd
Шведська королівська академія наук
Французька академія наук
Петербурзька академія наук
Прусська академія наук
Національна академія наук Італіїd
Нідерландська королівська академія наук
Брати, сестриВалентин Гаюї
Нагороди

іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (12 березня 1818)

Список 72 імен на Ейфелевій вежі

Рене-Жюст Гаюї (фр. René Just Haüy; 28 лютого 1743, Сен-Жуст-ан-Шоссе — 3 червня 1822, Париж) — французький мінералог і кристалограф. Іноземний почесний член Петербурзької академії наук (1806). Відкрив один з основних законів кристалографії (закон Аюї).

Біографія

[ред. | ред. код]

Рене-Жюст Гаюї народився в Сен-Жюст-ан-Шоссе 28 лютого 1743 року в провінції Іль-де-Франс (пізніше — департамент Уаза). Його батьками були Юст Аюї, бідний ткач полотна, і його дружина Магдлен Канделот.

Інтерес Аюї до служб і музики місцевої церкви привернув до нього увагу пріора сусіднього абатства премонстрантів. Через нього Аюї познайомили з колегою в Парижі та отримали стипендію в коледжі Наваррі. Зрештою Аюї став ашером, а в 1764 році був призначений регентом (магістром) четвертого класу.

Аюї також прогресував у своєму релігійному навчанні. Він прийняв постриг у 1762 році, прийняв сан у 1765 році і був призначений іподияконом у 1767 році, став дияконом у 1769 році та був висвячений на римо-католицького священика у 1770 році.

Після висвячення Аюї став регентом (вчителем) другого класу в коледжі Кардинала-Лемуана. Завдяки дружбі зі своїм духовним керівником, аббатом Ломондом, Аюї зацікавився спочатку ботанікою, а після лекції Луї-Жан-Марі Добентона — мінералогією.

Його брат Валентин Аюї був засновником першої школи для сліпих Institution des Jeunes Aveugles (Інститут для сліпої молоді) у Парижі.

Праці

[ред. | ред. код]
  • Essai d'une théorie sur la structure des crystaux (1784) BNF
  • Exposition raisonné de la théorie de l'électricité et du magnétisme, d'après les principes d'Æpinus (1787) BNF
  • De la structure considérée comme caractère distinctif des minéraux (1793)
  • Exposition abrégé de la théorie de la structure des cristaux (1793) BNF
  • Extrait d'un traité élémentaire de minéralogie (1797)
  • Traité de minéralogie (5 vols, 1801) BNF: Vol 1 Vol 2 Vol 3 Vol 4 Vol 5
  • Traité élémentaire de physique (2 vols 1803, 1806); Quatrième édition, 1855
  • Tableau comparatif des résultats de la cristallographie, et de l'analyse chimique relativement à la classification des minéraux (1809) BNF
  • Traité des pierres précieuses (1817) BNF
  • Traité de cristallographie (2 vols, 1822) Google Books
  • Гаюи Р. Ж. Структура кристаллов. Серия «Классики науки». М.-Л., 1962.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Вернадский В. И. Закон Гаюи и векториальное строение кристаллов.// Труды отд.физ. наук О-ва любит.естеств., 1904.Т.12.Вып.1. С.1-14.
  • Вульф Г. В. Аббат Ренэ Жюст Аюи. // Природа, 1922. № 8-9. С.89-96.
  • Шафрановский И. И. и Раскин Н. М. Р. Ж. Гаюи и его научные связи с русскими учеными.// Вопросы истории естествознания и техники.1957, вып.5. С. 165—168.
  • Шаскольская М. П., Шафрановский И. И. Рене Жюст Гаюи / Отв. ред. Г. Б. Бокий. М., 1981—153 с.
  • Christine Blondel, " Haüy et l'électricité : de la démonstration spectacle à la diffusion d'une science newtonienne ", dans Revue d'histoire des sciences, vol. 50, 1997, p. 265—282 [texte intégral]
  • Гаюи, Рене-Жюст // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. SNAC — 2010.
  3. Encyclopædia Britannica
  4. Персей — 2005.
  5. LIBRISКоролівська бібліотека Швеції, 2012.
  6. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.

Посилання

[ред. | ред. код]