Репресивна психіатрія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Репреси́вна психіатрі́я (також каральна психіатрія) — форма боротьби з політичними супротивниками, ізоляція та ув'язнення дисидентів. Випадки використання репресивної психіатрії мали місце в багатьох країнах (включаючи розвинені демократії), але найбільшу популярність здобуло використання репресивної психіатрії в СРСР.

Методи репресивної психіатрії[ред.ред. код]

До методів репресивної психіатрії відносять:

  • позбавлення дієздатності або прав на підставі помилкового діагнозу;
  • встановлення примусового медичного спостереження;
  • госпіталізація психічно здорових (або не здорових, але таких, що не вимагають госпіталізації) людей, тобто використання клінік як місць покарання;
  • застосування до здорових людей медичних процедур, зокрема хворобливих, небезпечних або таких, що калічать (починаючи від призначення психотропних ліків і кінчаючи електрошоком головного мозку);
  • свідоме нанесення шкоди фізичному і психічному здоров'ю («зведення з розуму»).

Історичні приклади[ред.ред. код]

За часів Наполеона III госпіталізація в психіатричних лікарнях використовувалася як міра придушення руху сен-симоністів. Понад 40 прихильників А. Сен-Симона були примусово поміщені в лікарні під приводом того, що їх політичні погляди є ознакою ненормальності. Проте ця практика не набула поширення, оскільки незабаром з'ясувалося, що лікарі часто співчували поглядам «пацієнтів», а в деяких випадках самі переходили в сен-симонізм. Не зважаючи на це, не менше як 6 сен-симоністів були звільнені з лікарень тільки після падіння Імперії в 1871 р.

СРСР[ред.ред. код]

Першою жертвою радянської репресивної психиатрії стала революціонерка-терористка, лідер партії лівих есерів Марія Спіридонова, ув'язнена в психіатричній лікарні за наказом Дзержинського у 1921 р.

Комісія Міністерства охорони здоров’я України під час перевірки психіатричної лікарні із суворим наглядом у м. Дніпрі знайшла архів медичних карток часів радянської "каральної психіатрії".

З 1968 по 1991 роки в психіатричній лікарні Дніпропетровська на примусовому лікуванні перебували дисиденти за сфабрикованим діагнозом «млява шизофренія». Зокрема там були віднайдені історії хвороби відомих українських дисидентів Анатолія Лупиноса та Леоніда Плюща, а також листи від їх рідних.

« Страшно уявити скільки доль як молох перемолола ця каральна машина. Це феномен "каральної психіатрії", коли наука стала на службу цілої каральної системи тоталітарної країни. СССР — зник з карти світу, але його каральна система багато в чому збереглася до сьогодні. Наша ціль — виправити цю історичну несправедливість.

Фактично, до цього моменту все, що ми знаємо про каральну психіатрію, скоріше базується на уявленнях та спогадах колишніх пацієнтів.

 »

Уляна Супрун

Комісія МОЗ вилучила ці архівні документи й передала експертно-перевіряльній комісії, яка має долучити їх до Національного архівного фонду Уркаїни.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]