Референдум про євро в Данії 2000 року

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Результати по номінаційному округу та виборчому округу.
Так:     50–55%     55–60%     60–65%     65–70%
Ні:     50–55%     55–60%     60–65%
Coat of arms of Denmark.svg
Ця стаття є частиною серії статей про
державний лад і устрій
Данії
Категорія КатегоріяІнші країни

28 вересня 2000 року в Данії відбувся референдум про приєднання до єврозони. Його відхилили 53,2% виборців при явці 87,6%.

Передумови[ред. | ред. код]

2 червня 1992 року виборці Данії на референдумі відхилили Маастрихтський договір. 18 травня 1993 року Данія ратифікувала змінений договір відповідно до Единбурзької угоди . Це означало, що серед трьох інших територій Данія не буде частиною Європейського валютного союзу (ЄВС). У березні 2000 року, коли було введено євро, уряд Данії на чолі з Поулом Нірупом Расмуссеном, прихильником єдиної валюти, вирішив провести референдум щодо вступу Данії до валютного союзу. У травні 2000 року уряд вніс законопроект. Відповідно до законопроекту, якщо результат референдуму буде на користь прийняття євро, Данія зможе приєднатися до зони євро з 1 січня 2002 року з євро як «букетними грошима». Банкноти та монети євро будуть введені з 1 січня 2004 року, після чого банкноти та монети в кронах будуть виведені з обігу.[1]

Найбільші політичні партії, включаючи опозиційних лібералів і консерваторів, виступали за вступ до ЄВС. Так само були промисловий і банківський сектори та більшість профспілок. Лише одна національна газета (Ekstra Bladet) виступила проти ЄВС.[2] П'ять політичних партій виступали проти ЄВС: дві праві (Данська народна партія та Партія прогресу), дві ліві (Соціалістична народна партія та Червоно-зелений альянс) і правоцентристська Християнська народна партія. Проте всі ці партії були відносно невеликими і на той час мали лише 39 із 179 місць у парламенті).[2]

Кампанія[ред. | ред. код]

Згідно з опитуваннями, коли було призначено референдум, підтримка сторони «так» була трохи нижче 50%, а сторони «ні» – трохи нижче 40%. Однак громадська думка змінилася, і з червня 2000 року до референдуму у вересні всі опитування показали 15–20 відсотків тих, хто не визначився, і майже п’ятдесят на п’ятдесят розділилися між прихильниками ЄВС і скептиками.[3]

Кілька подій послабили підтримку сторони «так»:[4]

  • Публікація піврічної доповіді Економічної ради Данії в травні, в якій зроблено висновок, що «економічні переваги, які можна отримати від членства в ЄВС, були невизначеними та малими, і що ЄВС найкраще можна описати як політичний проект». Цей звіт мав значний вплив на дебати та підривав наратив кампанії «Так» про те, що ЄВС є життєво важливим для економіки.
  • Санкції ЄС щодо Австрії після формування урядової коаліції між консерватором Вольфгангом Шюсселем і Партією свободи Йорга Гайдера в Австрії були непопулярними в Данії та підірвали довіру як до ЄС, так і до прем’єр-міністра, який погодився на санкції. (Це широко розглядалося як невиправдане втручання в демократичний процес невеликої держави-члена).
  • Євро впав у ціні на 25% відносно долара США з моменту його впровадження в 1999 році, що викликало занепокоєння щодо його життєздатності.
  • Прем'єр-міністр намагався стверджувати, що Данія може в односторонньому порядку вийти з євро, якщо захоче, але йому заперечила Європейська комісія, що знову підірвало його довіру.
  • Керівник Центрального банку Данії Боділ Нібое-Андерсен заявив на телебаченні, що всупереч аргументам сторони «Так», представник Данії в Раді ЄЦБ не виступатиме як представник Данії.
  • Виникли побоювання щодо остаточного впливу ЄВС на данську державу загального добробуту та пенсії, які прем’єр-міністр не міг заспокоїти.
  • Принаймні частина голосів була просто проти уряду, який на той момент перебував при владі вісім років і був усунутий наступної осені 2001 року.

Результати[ред. | ред. код]

Вибір Голосів %
За 1 620 353 46.8
Проти 1 842 814 53.2
Недійсні/пусті голоси 40,358
Усього 3,503,525 100
Зареєстровані виборці/явка 3,999,325 87.6
Джерело: Nohlen & Stöver

По округу[ред. | ред. код]

Регіон За Проти Електорат Голосів
Копенгаген і муніципалітет Фредеріксберг 169,154 201,263 446,155 376,291
Округ Копенгаген 188,824 207,026 450 043 399 864
Графство Фредеріксборг 120 627 117,546 269 775 240,562
Графство Роскілле 74,487 79,871 173 068 155 940
Округ Західна Зеландія 81 899 112,501 223,692 196,344
Повіт Сторстрем 73,936 100 523 200,123 176,294
Округ Борнхольм 11,662 16 752 33,747 28 845
Повіт Фюн 142,461 166,395 357,537 312,237
Південна Ютландія 78 914 83,912 187,254 164,610
Округ Рібе 68,533 74,856 165,339 144,953
Повіт Вейле 107,277 118,464 260 740 229,162
Округ Рінгкйобінг 88 400 86,837 202,362 177,280
Округ Орхус 202,714 213,946 479,278 421,747
Графство Віборг 71,856 79,198 175 053 152,902
Північна Ютландія 139,609 183,724 375,159 326,494
Джерело: European Election Database

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Abildgren, Kim (2010). Monetary History of Denmark 1990–2005. Copenhagen: Danmarks Nationalbank. с. 219. 
  2. а б Marcussen, Martin; Mette Zølner (2003). The Danish EMU Referendum 2000: Business as Usual. Government and Opposition 36 (3): 379–402 [386]. doi:10.1111/1477-7053.00071. 
  3. Marcussen and Zølner, 390.
  4. Marcussen and Zølner, 389-394.