Данська народна партія
| Країна | |
|---|---|
| Голова партії | Мортен Мессершмідтd[1] |
| Дата заснування | 6 жовтня 1995 |
| Штаб-квартира | Крістіансборґ, Копенгаген, Столичний регіон, Данія |
| Ідеологія | Danish nationalismd, націонал-консерватизм, соціальний консерватизм, Правий популізм, євроскептицизм і anti-Islamd |
| Позиція | права політика |
| Молодіжна організація | Youth of the Danish People's Partyd |
| Членство в міжнародних організаціях | European Alliance of People and Nationsd і Ідентичність і демократія[2] |
| Кількість членів | 10 521[3] |
| Місця у законодавчих органах | |
| Фолькетінг | 16 / 179
|
| Європарламент | 1 / 720
|
| Офіційний сайт | danskfolkeparti.dk |
Данська народна партія, ДНП (дан. Dansk Folkeparti, DF) — націонал-консервативна партія Данії, на чолі з Крістіаном Тулесеном Далем (дан. Kristian Thulesen Dahl). ДНП — третя політична партія за чисельністю в парламенті країни.
У 2001–2011 роках Данська народна партія підтримувала тісну співпрацю з правоцентристським урядом, а також з керівними партіями з більшості питань. Взаємини підтримки уряду в парламенті партія отримала можливість законодавчих дій проти іммігрантів і потенційних біженців. З 1999 року ДНП послідовно виступає за виборчу політику імміграції. У портфелі партії знаходиться і робота з відстоювання соціальних програм, особливо, що стосується пенсійного забезпечення літніх людей. Також у політику, що проводиться ДНП, входить протестна боротьба проти популяризації гомосексуальності, легалізації усиновлення дітей одностатевими парами і посилення покарання за розбещення малолітніх.
Партія заснована 6 жовтня 1995 року після того, як майбутні засновники ДНП, Пія Кьєрсгор, Крістіан Тульсен Даль, Пель Нетгард й Уле Доннер залишили Партію прогресу (заснована Могенсом Гліструпом у 1972 році)[4]. Перший з'їзд ДНП відбувся 1 червня 1996 року у Віссенб'єргу, де Пія К'єрсгор була одноголосно обрана лідеркою партії[5]. Партія була створена на знак протесту проти «ситуації анархії» у ППД та її політики «все чи нічого». За короткий час ДНП набрала близько 6500 членів. Керівництво партії, від початку, взяло курс на створення міцного іміджу та репутації своєї політичної структури як відповідальної та здатної до співпраці з іншими організаціями. Створення ДНП стало новим етапом на правій скандинавській політичній арені. ДНП стала першою успішною парламентською партією в Скандинавії, що більше нагадувала французьких «Нових правих», ніж традиційний «м'який» формат скандинавського правого популізму.
Дебют партії відбувся 1998 року під час виборів у данський парламент. ДНП отримала 7,4 % голосів данців або 13 місць у парламенті, проте не змогла взяти участь у формуванні уряду[6].
На виборах 2001 року у Фолькетинг партія отримала 12 % голосів та 22 місця у парламенті. Вона стала третьою за величиною партією в парламенті і набула ключового значення, оскільки разом із Консервативною народною партією та Ліберальною партією «Венстре» могла формувати парламентську більшість. У результаті ДНП підтримала консервативно-ліберальний коаліційний уряд, очолюваний прем'єр-міністром Андерсом Фог Расмуссеном, в обмін на задоволення низки своїх ключових вимог та посилення імміграційної політики.
На виборах у наступні роки популярність партії повільно зростала: 13,2 % голосів та 24 місця у Фолькетингу, 2005 року[7], 13,9 % голосів та 25 місць у 2007 році.
На виборах до Європарламенту 2009 року партія отримала 15,3 % голосів данців і 2 місця. Їх обійняли Мортен Мессершмітт (284 500 особистих голосів) й Анна Росбах Андерсен.
- ↑ https://www.dr.dk/nyheder/politik/morten-messerschmidt-er-valgt-som-ny-formand-dansk-folkeparti
- ↑ https://www.appf.europa.eu/appf/en/patriots.eu-previously-identite-et-democ/products-details/20201022CPU32647
- ↑ TV2.dk
- ↑ Dansk Folkeparti, 1995-. Danmarkshistorien | Lex (дан.). 24 березня 2025. Процитовано 8 липня 2026.
- ↑ værd (7 серпня 2012). Pia K går som DF-formand. Ekstra Bladet (дан.). Процитовано 8 липня 2026.
- ↑ https://www.valg.im.dk/media/18815/folketingsvalget-den-11-marts-1998.pdf
- ↑ https://www.valg.im.dk/media/18819/folketingsvalget-den-8-februar-2005.pdf
- Офіційний сайт [Архівовано 18 березня 2011 у Wayback Machine.]