Перейти до вмісту

Решко Стефан Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Футболіст
Стефан Решко
Особисті дані
Повне ім'я Стефан Михайлович Решко
Народження 24 березня 1947(1947-03-24)[1] (79 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
  Ключарки, СРСР СРСР
Зріст 182 см
Вага 77 кг
Громадянство  СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1965—1966
1967—1968
1968—1970
1971—1978
СРСР «Верховина»
СРСР «Локомотив» Вінниця
СРСР «Чорноморець» Одеса
СРСР «Динамо» Київ
Усього:
38 (0)
48 (0)
72 (0)
199 (1)
357 (1)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г)
1971—1976
1975—1976
СРСР СРСР (олімп.)
СРСР СРСР
7 (0)
15 (0)
Звання, нагороди
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений майстер спорту СРСР
Заслужений майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 6 березня 2011.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 6 березня 2011.

Сте́фан Миха́йлович Ре́шко (нар. 24 березня 1947, Ключарки, Мукачівський район, Закарпатська область, Українська РСР, СРСР) український радянський футболіст, український футбольний арбітр. Гравець збірної СРСР. Заслужений майстер спорту СРСР (1975).

Біографія

[ред. | ред. код]

Під час навчання в художньо-ремісничому ПТУ серйозно захопився футболом. Після училища працював за фахом червонодеревщиком на фанерно-мебльовому комбінаті. В 1965 році дебютував у «Верховині» з Ужгорода. В 1966 році, не бажаючи проходити військову службу в львівському СКА, перейшов до вінницького «Локомотива». В 1968—1970 роках грав за «Чорноморець» з Одеси, у складі якого двічі (1969, 1970) входив в списки найкращих футболістів УРСР. Будучи гравцем одеської команди почав притягуватися до матчів олімпійської збірної СРСР, зігравши в 1969 році в її складі в 11-ти неофіційних матчах[2]. В кінці 1970 року перейшов до київського «Динамо», де виступав до завершення кар'єри. З київським клубом став 4-разовим чемпіоном СРСР, володарем Кубка Кубків та Суперкубка Європи 1975 року.

В 1971 році зіграв три матчі у складі олімпійської збірної СРСР, в 1975—1976 роках — 15 матчів за головну збірну.

Після завершення футбольної кар'єри в 1979 році закінчив Вищу школу МВС, потім працював в Академії МВС, отримав звання полковника міліції. Зараз — начальник кафедри, доцент національної академії внутрішніх справ України, голова комітету з питань проведення змагань і справедливої гри, контрольно-дисциплінарного комітету Федерації футболу України.

Баптист[3]. Старший брат Володимир — також колишній футболіст. Перша дружина померла в 1988 році від раку. За п'ять років одружився вдруге. Дружина — Лариса, троє дітей: дочка, двоє синів — Стефан (грав у юнацькій команді київського «Динамо») і Євген.

Досягнення

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Виноски

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]