Кабінет доктора Калігарі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кабінет доктора Калігарі
Das Cabinet des Dr. Caligari
Жанр трилер
притча
фільм жахів
Режисер Роберт Віне
Продюсер Рудольф Майнерт
Еріх Поммер
Сценарист Ганс Яновіц
Карл Майєр
У головних
ролях
Вернер Краус
Конрад Фейдт
Фрідріх Фейєр
Ліль Даговер
Оператор Віллі Хамайстер
Композитор Giuseppe Becced
Кінокомпанія Decla-Bioscop AG
Дистриб'ютор Babelsberg Studiod і Netflix
Тривалість 67 хв.
Мова німецька
Країна Веймарська республіка Веймарська республіка
Рік 1920
Кошторис Бл. 20 тисяч марок
IMDb ID 0010323
CMNS: Кабінет доктора Калігарі у Вікісховищі

«Кабіне́т до́ктора Каліга́рі» (нім. Das Cabinet des Dr. Caligari) — знаменитий німий фільм, що започаткував німецький експресіонізм. Перший в історії кіно фільм, що передавав на екрані змінені стани людської свідомості. Прем'єра фільму відбулася в Берліні 26 лютого 1920 року. Він мав грандіозний успіх в усьому світі.

Сюжет[ред. | ред. код]

У саду на лавочці сидять двоє досить зажурених чоловіків. Один з них, літній, повідомляє своєму молодшому співрозмовникові, Францу (Фрідріх Фейєр), що їх оточують духи, які не дають йому повернутися додому, до дружини і дитини. На садовій доріжці з'являється дівчина (Ліль Даговер) у вільній білій сукні, схожій на саван, і відчужено проходить повз. Франц розповідає, що це була його наречена і що на їх долю випали жахливі переживання, розповідь про яких слідує далі.

Все почалося в маленькому містечку Хостенвіллі на щорічному ярмарку, на якому уперше з'явився таємничий доктор Калігарі (Вернер Краус). Він прийшов в міську управу за дозволом показати на ярмарку свою дивину — сомнамбулу. Галасливий чиновник примушує доктора довго чекати, а потім виявляється, що потрібно звертатися не до нього. Вночі відбувається перше таємниче вбивство — чиновника знаходять зарізаним в його спальні.

Молода людина на ім'я Алан (Ханс Генріх фон Твардовскі) спокушається на заклики ярмаркових листівок і умовляє свого приятеля Франца піти з ним. На ярмарку вони заходять у балаган під назвою «Кабінет доктора Калігарі», де доктор показує публіці сомнамбулу Чезаре (Конрад Фейдт), який спить ось уже 23 роки і прокидається тільки за наказом Калігарі. Калігарі стверджує, що Чезаре ясновидець і може передбачати майбутнє, і пропонує публіці ставити йому питання. Алан запитує у Чезаре, скільки йому залишилося жити. Чезаре відповідає, що Алану залишилося жити лише до світанку.

Ввечері приятелі повертаються з ярмарку і зустрічають красуню Джейн, в яку обоє миттєво закохуються. Вони домовляються, що кого б з них дівчина не вважала кращим, вони залишаться друзями. Вночі невідомий пробирається в спальню Алана і вбиває його. Дізнавшись про загибель друга, приголомшений Франц згадує про пророцтво Чезаре. Він повідомляє поліцію про свої підозри. Потім він іде до Джейн і розповідає про загибель Алана їй. Батько Джейн, доктор Олсен, обіцяє добитися дозволу на допит Чезаре.

Наступної ночі на місці злочину спійманий вбивця, і усі вирішують, що попередні злочини скоєні ним же. Повідомлення про це перериває затіяне Францем і доктором Олсеном розслідування, коли вони вже прийшли до Калігарі і намагаються розбудити сомнамбулу. Давши Калігарі і Чезаре спокій, вони вирушають у поліцейський відділок, щоб бути присутнім при дізнанні. Проте спійманий вбивця стверджує, що він не має стосунку до перших двох убивств — навпаки, він розраховував, що його злочин також спишуть на таємничого нічного вбивцю.

Джейн, не дочекавшись повернення Франца і батька, сама вирушає на ярмарок. Калігарі запрошує її в шатер і лякає, показуючи Чезаре, що прокинувся. Джейн втікає. Вночі Франц пробирається на ярмарок, заглядає у віконце фургона і бачить Калігарі, який спить, сидячи поряд з Чезаре, що нерухомо лежить. Франц залишається чергувати біля фургона.

Але в цей же самий час Чезаре крадеться вулицями міста, зливаючись з тінями. З ножем в руці він пробирається в спальню до Джейн. Проте замість того, щоб убити її, він, уражений її красою, викрадає її і виносить дахами будинків. Крики Джейн будять доктора Олсена. Той піднімає тривогу. Рятуючись від гонитви, знесилений Чезаре кидає дівчину і потім сам втрачає свідомість.

Дізнавшись від Джейн, що на неї напав Чезаре, Франц ніяк не може їй повірити — адже він весь цей час стежив за Калігарі і Чезаре. Він переконується, що спійманий вбивця як і раніше сидить у в'язниці, і повертається з поліцейськими на ярмарок. Вони вимагають, щоб Калігарі пред'явив їм сомнамбулу. Виявляється, що в ящику лежить не Чезаре, а лялька, що зображує його. Калігарі втікає і ховається від переслідуючого його Франца в психіатричній лікарні. Франц довідується у лікарів, чи є у них пацієнт на ім'я Калігарі. Йому пропонують поговорити з директором клініки, яким виявляється сам Калігарі.

Франц розповідає лікарям про те, що сталося у місті. Вночі вони обшукують кабінет директора клініки і знаходять старовинний трактат про сомнамбулізм з оповіддю про доктора Калігарі, який в 1703 році у Північній Італії організував серію вбивств руками сомнамбули Чезаре, а також щоденник директора, де той пише про досліди з сомнамбулою і про те, що сплячого можна змусити робити все що завгодно проти його волі. Дізнавшись про таємниці сомнамбулізму, мріє в щоденнику директор, він зможе стати новим Калігарі.

У цю мить приходить санітар і повідомляє, що сомнамбулу знайшли мертвим у лісі. Франц пред'являє Чезаре директорові клініки і вимагає, щоб той визнав, що Калігарі — це він. Директор впадає у буйність, на нього надягають гамівну сорочку. «Відтоді, — закінчує Франц свою розповідь, — божевільний так і сидить у своїй клітці».

Франц і його співрозмовник входять в загальну залу психіатричної клініки, де знаходяться Джейн, Чезаре і інші психічно хворі. Франц запитує Джейн, коли ж вона вийде за нього заміж, але дівчина відповідає, що «королеви не повинні наслідувати веління своїх сердець», вона божевільна. У залу спускається директор клініки, якого Франц звинувачує в тому, що він, — той самий Калігарі. На Франца надівають гамівну сорочку. Він — божевільний, і уся його розповідь — маячні видіння.

Директор клініки говорить, що тепер, зрозумівши характер манії Франца, він може йому допомогти. Директор надягає окуляри і стає схожим на Калігарі.

В ролях[ред. | ред. код]

До початку зйомок[ред. | ред. код]

Сценарій[ред. | ред. код]

Сценарій фільму був задуманий Карлом Майером і Гансом Яновіцем як метафора безумства влади, яка ввергає підлеглий їй «сплячий» народ в страшні лиха, — малася на увазі, звичайно, програна Німеччиною світова війна. Крім того, на сценарій зробили вплив твору Гофмана і Стівенсона, фільми «Гомункулус» і «Голем», німецька міфологія. Ім'я «Калігарі» було запозичене з рідкісної книги «Невідомі листи Стендаля». Одного разу французький письменник, щойно повернувшись з поля битви, зустрів у міланському театрі «Ла Скалла» офіцера на ім'я Калігарі. Сценаристам це ім'я сподобалось — і вони вирішили нарікти ним головного антигероя фільму, химерного доктора-психопата[1].

Також в основу сценарію були покладені особисті переживання сценаристів, їх життєві події і досвід. Наприклад, Яновіц осіннього вечора 1913 року в Гамбурзі випадково забрів в погано освітлений парк розваг. Побачивши красиву дівчину, він попрямував за нею і прийшов у безлюдне місце, дівчина ж зникла в заростях кущів. Коли він вирішив, що вже втратив її, з кущів швидко вийшла і відразу сховалася людина в темному одязі. Наступного дня в газетах повідомлялася новина, що саме в цьому місці була по-звірячому убита молода дівчина. Деякі елементи цієї історії згодом були використані в сценарії.[2]

Карл Майєр також вклав у сценарій елементи свого життєвого досвіду: його психічно хворий батько покінчив життя самогубством, деякий час він був бродягою, працював в театрі, також йому доводилося стикатися з армійськими лікарями-психіатрами.[2]

Робота над фільмом[ред. | ред. код]

Спочатку режисером фільму повинен був стати Фріц Ланг, але він до початку зйомок виявився зайнятий в іншому проекті. Проте саме Лангу належить ідея «закільцювати» сюжет фільму епізодами у божевільні і тим самим кардинально змінити його трактування[3].

Фільм знімався цілком в далеких від реальності декораціях із спотвореними пропорціями, що пояснюється прагненням зображувати на екрані свідомість психічно хворої людини, що неадекватно сприймає дійсність. Від акторів з тих же причин вимагали гротескно перебільшеної жестикуляції і міміки.

Протести проти фільму у США[ред. | ред. код]

У США, щоб зірвати демонстрацію фільму, конкуренти компанії, яка займалася прокатом, навіть організували марші протесту ветеранів війни під гаслом «не дивитимемося фільми, зняті ворогами Америки».[4]

Відгуки[ред. | ред. код]

Увесь цей фільм — декорація, не що інше, як натюрморт, в якому живі елементи знищені помахом кисті

Жан Епштейн[2]

цьому варварському святі самознищення здорової людської основи в мистецтві, в цій братській могилі здорових кінематографічних основ, в цьому поєднанні німої історії дії, асортименті розфарбованих полотен, намальованих декорацій, розписаних вулиць, протиприродних зламів і вчинків, жахливих химер.

Сергій Ейзенштейн[5]

  • Кеннет МакГоуен, американський кінокритик:
Цей фільм набагато більш захопливий і такий, що полонить, ніж уся наша незліченна кінопродукція.[6]
  • Уіллард Хантінгтон Райт, американський мистецтвознавець:
«Кабінет доктора Калігарі» представляє ту неминучу лінію, за якою розвиватиметься кіно. Перший же американський продюсер, який зрозуміє це і, набравшись розуму і хоробрості, рушить в цьому напрямі, не лише фінансово досягне успіху, але і увійде в історії як по-справжньому значна фігура американської кінопромисловості.[6]

Фільм у популярній культурі[ред. | ред. код]

  • Група Bauhaus помістила кадр з фільму на обкладинку свого синглу «Bela Lugosi's Dead[ru]»[7], що вважається першим готик-роковим записом.[8]
  • Група Rainbow використала стилістику фільму у своєму кліпі «Can't Let You Go».
  • У одній зі сцен фільму «Правила сексу», коли один з головних героїв Шон прийшов до музиканта-наркомана вимагати свій борг в 500 доларів, позаду Шона по телевізору демонструвався цей фільм.
  • У мультфільмі «Смішарики. Початок» головного лиходія в телешоу звуть Калігарі.
  • Група Rob Zombie використала стилістику фільму у своєму кліпі «Living Dead Girl».
  • Група Red Hot Chili Peppers використала візуальну стилістику фільму у своєму кліпі «Otherside[ru]».
  • Кадр великим планом ока Чезаре, що відкрилося, використаний як одна з фотографій злочинців в картотеці Шерлока Холмса у фільмі Ігоря Масленникова «Шерлок Холмс і доктор Ватсон».

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мусский, И.А. (2006). 100 великих зарубежных фильмов (російською мовою). Москва: Вече. с. 480; с. 17. ISBN 5-9533-1400-0. 
  2. а б в Янина Маркулан. «Киномелодрама. Фильм ужасов». — Ленинград: Издательство «Искусство», 1978. — С. 130
  3. Fritz Lang — Movie and Film Biography and Filmography — AllRovi.com. Архів оригіналу за 4 грудня 2011. Процитовано 7 листопада 2014. 
  4. Дэвид. Дж. Скал. Книга ужаса: История хоррора в кино. — СПб.: Амфора, 2009. — С. 34-35.
  5. Эйзенштейн С. Избранные произведения в 6-ти томах. М., 1968, т.5, с.135
  6. а б Дэвид. Дж. Скал. Книга ужаса: История хоррора в кино / СПб.: Амфора, 2009. — С. 36.
  7. Becker, Matthew P. The edge of darkness: Youth culture since the 1960s. — ProQuest, 2007. — 230 с. — ISBN 9780549204251.
  8. Steel, Valerie; Park, Jennifer. Gothic: Dark Glamour. — Yale University Press, 2008. — 179 p. — ISBN 0300136943.

Посилання[ред. | ред. код]