Рожер I (граф Сицилії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рожер I
Calabria, trifollaro di ruggieri I d'altavilla, 1072-1101.JPG
Народився 1031
Отвіль-ла-Гішар
Помер 22 червня 1101
Мілето, Провінція Вібо-Валентія, Калабрія, Італія
Поховання
Громадянство
(підданство)
County of Sicily[d]
Національність Нормани
Діяльність суверен
Учасник Siege of Amalfi[d]
Титул граф[d]
Рід Готвіль
Батько Tancred of Hauteville[d]
Мати Fressenda of Hauteville[d]
Брати, сестри
У шлюбі з Judith d'Evreux[d], Eremburga of Mortain[d] і Adelaide del Vasto[d]
Діти Mauger, Count of Troina[d], Constance of Sicily[d], Felicia of Sicily[d], Симон, Рожер II, Flandina of Hauteville[d][1], Emma of Hauteville[d], Jordan of Hauteville[d], Geoffrey, Count of Ragusa[d], Matilde di Altavilla[d], Mathilde de Hauteville[d], Muriella di Altavilla[d] і Judith of Hauteville[d]

Рожер I, Роже (Руджеро) Боссо (1031—1101) — молодший з братів Готвіль, протягом 1061—1091 років відвоював у арабів Сицилію і заклав основи майбутнього Сицилійського королівства. З 1072 носив титул великий граф Сицилії.

Ранні роки[ред. | ред. код]

У 26 років (1057) прибув до Мельфі — столиці південноіталійської норманської держави. Тут зустрівся зі своїм рідним братом Робертом Гвіскаром, який щойно став графом Апулії. Брав участь у придушенні баронському заколоту в Апулії, а восени 1057 — у поході Роберта Гвіскара на Реджо. Рожер за відмову дати грошей на виплату воїнам покинув брата і разом зі своїм загоном з 60 воїнів перейшов на службу до іншого брата — Вільгельма з Принчипато. Від Вільгельма на початку 1058 Роджер отримав в феод замок Скалея в Калабрії, звідки постійними набігами розоряв калабрійські володіння свого колишнього сеньйора Роберта.

Завоювання Калабрії[ред. | ред. код]

Навесні 1058 Калабрію вразив надзвичайний голод, за яким прийшло неврожайне літо. У місті Нікастро місцеві жителі відмовилися платити податки і вирізали норманський гарнізон. Бунт швидко розповсюджувався по всій Калабрії. Перед лицем загального повстання Роберт Гвіскар запропонував Рожеру примирення: за умовами угоди брати домовилися поділити навпіл як уже захоплену і уражену повстанням частину Калабрії, так і ту її частину, яку належало завоювати в майбутньому. Після цього Рожер придушив заколот в Калабрії, але угоду між братами не було виконано аж до 1062 року.

Протягом 1059 Роберт Гвіскар і Рожер спільними зусиллями зайняли Россано і Джераче — міста Калабрії, що утримувалися до цього візантійцями. На початку 1060 Рожер осадив Реджо — останній оплот візантійців у Калабрії, а через кілька місяців до нього приєднався Роберт Гвіскар.

За ініціативою Рожера при облозі Реджо нормани побудували стінобитні машини, які до тієї пори використовувалися в Південній Італії лише лангобардами. На очах обох армій відбувся поєдинок між Рожером і гігантського зросту греком, якого Рожер убив одним ударом списа. Після загибелі свого богатиря візантійський гарнізон капітулював. Влітку 1060 вся Калабрія перейшла в руки Роберта Гвіскара і Рожера, які поділили її між собою. Резиденцією Рожера стало місто Мілет.

Завоювання Сицилії: передісторія і особливості[ред. | ред. код]

У серпні 1059 Роберт Гвіскар отримав від папи Миколая II (в обмін за підтримку останнього в боротьбі проти антипапи Бенедикта X) титул герцога Апулії, Калабрії і Сицилії. Жодна з цих областей ніколи не належала Папській державі: підставою для їхньої передачі Роберту Гвіскару виступав виключно «Костянтинів дар» — фальшивий документ, що з'явився в XI столітті, в якому стверджувалося, що Костянтин Великий віддавав Рим і західну частину своєї імперії папі Сильвестру I і його наступникам на папській кафедрі. Більше того, до 1059 року в ряді міст Апулії і Калабрії ще стояли візантійські гарнізони, а Сицилія з IX століття перебувала в руках арабів. Проте отримання Робертом титулу герцога зробило його законним правителем цих областей в очах Заходу і зумовило підготовку до завоювання Сицилії.

Протистояв норманам Сицилійський емірат, який на той момент фактично розпався на три держави. Північно-західною частиною острова (Палермо, Трапані і Мацар) управляв Абдулла Ібн Хаукаль; південно-східну (з Катанією і Сиракузами) — контролював Ібн ат-Тімнах, центр острова зі столицею в Енні перебував під владою Ібн аль-Хаваса. Усі три еміри перебували в стані перманентного конфлікту один з одним і відмовлялися визнавати владу кайруанських Зіридів. Крім того, православні греки становили більшість у східних і впливову меншість у західних областях Сицилії, що дозволяло норманам сподіватися на підтримку на самому острові.

У лютому 1061 Ібн ат-Тімнах особисто прибув до Рожера в Калабрію з проханням про допомогу проти еміра Енни. У разі успіху Ібн ат-Тімнах зобов'язався визнати верховну владу Рожера над Сицилією. Таким чином, Рожер отримав одночасно і зручний привід, і цінного союзника.

Так як Рожер був васалом свого старшого брата Роберта Гвіскара, якому, до того ж, папа вже передав владу над ще не завойованою Сицилією, керувати завоюванням острова повинен був саме Роберт. Насправді, Роберт Гвіскар взяв участь тільки в трьох кампаніях (1061, 1064 і 1071-72 років), так як його постійно відволікали баронські заколоти в Апулії і зовнішні війни. Постійні конфлікти на континенті перешкоджали Роберту надавати істотну допомогу в завоюванні острова; армія Рожера складалася з його калабрійських васалів і прибуваючих у пошуках пригод норманських лицарів, так що вона ніколи не була великою. У зв'язку з цим, завоювання Сицилії розтягнулося на тридцять років (1061—1091 роки) і було справою рук Рожера, хоч він і залишався весь цей час васалом Роберта Гвіскара і Рожера Борса.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Flandina of Hauteville

Посилання[ред. | ред. код]