Нормани

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Докладніше: Вікінги
Норманські завоювання в 12 ст.

Норма́ни — означає «люди з півночі», або «люди північного вітру» — германомовні жителі Скандинавії (Норвегії, Швеції, Данії), які спочатку були відомі своїми розбійними набігами на землі Західної і Південної Європи з VIII по XI століття, а згодом заснуванням цілої низки держав - в Британії, Нормандії (територія сучасної Франції), у Східній Європі (Києво-Новгородське князівство, Гардарики), на Сицілії (Південій Італії) і деякий короткий час в Палестині (див.: Єрусалимське королівство, Перший хрестовий похід). Первинні причини, або мотиви їх експансії досі нез'ясовані. В західній Європі їх також називали «вікінгами», в Східній Європі - «варягами»[1][2].

Загальна характеристика[ред.ред. код]

«Нормани» — термін, що використовувався з VIII по XI століття франками — жителями християнського півдня Європи, стосовно язичників півночі Європи, тому що термін нормани не має етнічної основи, а буквально означає «люди з півночі». До вікінгів Скандинавії, до данів в Англії, до словенів на Русі термін «нормани» франками застосовувався тільки як узагальнюючий (люди з півночі), що спустошували з VIII по XI століття морськими розбійницькими набігами християнські міста півдня Європи. Ліутпранд Кремонський, посол італійського короля Беренгарія у Візантії в 949 році, описуючи розгром флоту Ігоря Рюриковича в 941 році, відзначає, що: «...У північних краях є народ, який греки по його зовнішньому вигляду називають Ρουσιος, ми ж по їхньому місці проживання кличемо норманами». Закінченням західно-європейської епохи норманнських завоювань є дата: 25 вересня 1066 року в битві при Стемфорд-Брідж, близько міста Йорк, у бої з військами короля Англії Гарольда Годвінсона, був смертельно поранений стрілою в горло король Норвегії Харальд III Хардроде — зять Ярослава Мудрого великого князя Київського. Після дати 25 вересня 1066 року західно-європейські хроніки більш не відзначають фактів вторгнень язичників під іменем «нормани» на територію півдня й заходу Європи. Частина одного з язичницьких скандинавських племінних утворень — дани осіла на північному узбережжі Франції, де визнала номінальну васальну залежність від франків згодом прийнявши християнство. Ця провінція стала іменуватися Нормандія. При прямій підтримці Папою римським Олександром II, уже через три дні після битви при Стемфорд-Брідж, на територію Англії висадилася армія нормандського герцога Вільгельма. У битві при Гастінгсі 14 жовтня 1066 року король Гарольд був убитий, а Вільгельм I Завойовник став наступним англійським королем, відкривши нову еру в історії Англії.

Експансія норманів[ред.ред. код]

Докладніше: Епоха вікінгів

Нормани — учасники морських походів на територію франків наприкінці VIII — середини XI століття. Історики описують норманів як людей жадібних, войовничих, витривалих, красномовних, схильних до змішування із чужорідним населенням.

Перший період експансії норманів (кінці VIII—IX ст.) характеризувався розрізненими експедиціями проти Франкскої держави, нападами на береги Англії, Шотландії, Ірландії і їх переселеннями на Оркнейські, Фарерські, Гебридські й Шетлендські острови, трохи пізніше — в Ісландію. З кінця IX століття на Францію й Англію нападають більші загони норманів, що переходять від грабежу й збору данини до заселення завойованих територій. У Північній Франції вони заснували герцогство Нормандія (911), підкоряють північно-східну Англію. На початку XΙ століття вся Англія була підлегла данським королям. Походи норманів припинилися близько середини ΧΙ століття. Нащадки норманів — вихідці з Нормандії — підкорили в 2-й половині ΧΙ століття Англію (Нормандське завоювання Англії 1066), а також Південну Італію і Сицилію, заснувавши тут (1130) Сицилійське королівство.

Виноски[ред.ред. код]

  1. Lexikon des Mittelalters. In 10 Bde,- Bd. VI, S.1250.
  2. Brockhaus. in 3 Bde., Band 2, S.800.

Посилання[ред.ред. код]