Повітряні сили Збройних сил України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Повітряні Сили ЗС України
Emblem of the Ukrainian Air Force.svg
Емблема Повітряних сил України
На службі 13.грудня.1917 року — 21.листопада.1921 року,
відтворені 12.грудня.1991 року
Країна Україна Україна
Належність Emblem of the Ukrainian Armed Forces.svg Збройні сили України
Вид повітряні сили
Роль панування в повітрі,
повітряна розвідка,
авіаційна підтримка
Чисельність 20,000 особового складу
Командування General Staff of the Ukrainian Armed Forces.svg ГШ Збройних сил України
Гарнізон/Штаб Flag of Vinnycia.svg Вінниця
Штандарт блакитний, золотий         
Ювілеї * 13.грудня.1917 року
* 1-а неділя серпня
* 14 жовтня
Війни/битви Радянсько-українська війна 
Польсько-українська війна 
Миротворчі операції 
Російська збройна агресія проти України:
Командири
Командувач Standard of Ukrainian AF Commander.png генерал-лейтенант
Дроздов С.С.[1]
Начальник штабу генерал-лейтенант
[[]]
Начальник логістики полковник
[[]]
Визначні
командири
Віктор Павленко
Відзнаки
Прапор Ensign of the Ukrainian Air Force.svg
Кругляк Roundel of the Ukrainian Air Force.svg
Знак на кіль літаків Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg
Авіація
Штурмовик Су-25
Бомбард. Су-24М
Винищувач Міг-29, Су-27
Літак-розвідник Ан-30, ВР-2, ВР-3, Су-24МР
Навчальний літак Л-39, ХАЗ-30
Військово-транспортний літак Ан-24, Ан-26, Ту-134, Іл-76
Гелікоптер Мі-8МТ

Commons-logo.svg Повітряні сили Збройних сил України у ВікіСховищі


Пові́тряні Си́ли Збро́йних сил Украї́ни  — вид збройних сил, який існує у складі Збройних Сил України з 2004 року. Створений шляхом об'єднання двох видів: Військово-повітряних сил та Військ протиповітряної оборони країни.

Зміст

Призначення[ред.ред. код]

Повітряні сили України — один з головних носіїв бойового потенціалу Збройних сил України. Цей високоманеврений вид збройних сил призначений, спільно з військами Протиповітряної оборони, для охорони повітряного простору держави, ураження з повітря об'єктів противника, авіаційної підтримки своїх військ (сил), висадки повітряних десантів, повітряного перевезення військ і матеріальних засобів та ведення повітряної розвідки.

Основні завдання Повітряних Сил України :

  1. завоювання переваги у повітрі;
  2. прикриття угруповань військ і об'єктів від ударів противника з повітря;
  3. авіаційна підтримка Сухопутних військ та забезпечення бойових дій Військово-морських Сил зрив маневру військ противника та його перевезень
  4. висадка повітряних десантів та боротьба з десантами противника на землі і у повітрі;
  5. ведення повітряної розвідки;
  6. здійснення повітряних перевезень своїх військ і матеріальних засобів;
  7. руйнування та знищення військових, військово-промислових, енергетичних об'єктів, вузлів і комунікацій противника.

Історія[ред.ред. код]

Українські повітряні сили в добу національно-визвольних змагань[ред.ред. код]

Французький одномісний біплан-винищувач SPAD-7cl на озброєнні авіації УНР, 1919 рік
Nieuport 17c УГА

Ще до початку збройної боротьби за незалежність УНР станом на осінь 1917 року на українській території дислокувались досить значні, як на той час, сили російської військової авіації, що нараховували до 330 бойових літаків. Вони і склали кістяк української повітряної армії, формування якої проходило в надзвичайно складних умовах. Основними проблемами, які стояли на заваді створенню міцного авіаційного корпусу, були: насамперед — відсутність у політичного керівництва країни чіткої концепції розвитку Збройних сил в цілому і військово-повітряних формувань зокрема, брак кадрів, незадовільний технічний стан і недостатня кількістю літаків та іншого авіаційного майна, а також більшовицька агресія щодо України.

Павленко Віктор Олексійович — командувач української авіації

Незважаючи на всі незгоди, 13 грудня 1917 року Центральна Рада офіційно утворила Повітряний флот. Його командувачем було призначено підполковника-авіатора Віктора Павленка. Йому підпорядкувались інспектори (командувачі) авіації та повітроплавання: перший завідувач усіма справами пов'язаними з літаками, другий — діяльністю повітроплавних частин, які на повітряних балонах («ковбасах») піднімалися на велику відстань над землею та здійснювали розвідку і коригування артилерійського вогню. Важливим завданням українського військового керівництва стала передислокація авіаційних частин з прифронтової смуги, де відчутними були впливи більшовиків, до внутрішніх районів України.

Станом на початок січня 1918 року в реєстрах управління української авіації вже числилось 188 літаків різних типів. Командування української авіації вживало максимальних зусиль щодо збереження матеріальних та кадрових ресурсів, але затяжна війна поступово зменшувала кількість боєздатних літаків та пілотів.

Періодом відносного спокою та мирної розбудови Повітряних сил був Гетьманат Павла Скоропадського.

Після приходу до влади Директорії ситуація змінилася: кількість боєздатних літаків зменшилась, але вони продовжували ефективно протидіяти ворогові аж до завершення визвольних змагань.

Друга світова війна[ред.ред. код]

Під час Другої світової війни себе проявили льотчики уродженці та мешканці України, зокрема звання Героя Радянського союзу отримали:

Кожедуб Іван Микитович (08.06.1920, с. Ображіївка Шосткинського р-ну Сумської обл. — 08.08. 1991, м. Москва, Росія) — тричі Герой Радянського Союзу, маршал авіації. Назагал І. Кожедубом було здійснено 330 бойових вильотів, він взяв участь у 120 повітряних боях і вийшов переможцем у 62 двобоях, один із збитих ним вже в Німеччині літаків був реактивним. За роки війни І. Кожедуб пройшов шлях від старшого льотчика до заступника командира винищувального авіаційного полку.

Кожедуб Іван Микитович

Глінка Борис Борисович народився 14 (27) вересня 1914 року в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області (Україна). 24 травня 1943 за мужність і відвагу, проявлені в боях з ворогами, удостоєний звання Героя Радянського Союзу.14 липня 1944 збитий у повітряному бою, через отримані травми більше не літав. Всього виконав близько 300 бойових вильотів, збив 31 літак супротивника.

Могильчак Іван Лазаревич, 1917 р.н. с. Демидівка, Тростянецького району, Вінницької обл. Герой Радянського Союзу, Указ від 4 лютого 1944 року. Загинув 13.02.1945 р. над Будапештом.

Брандис Анатолій Якович (12 серпня 1923 Катеринослав (нині Дніпропетровськ) — 23 березень 1988, Москва) — двічі Герой Радянського Союзу, льотчик-штурмовик. Воював в небі Мелітополя, Крима, Білорусі, Литви і Східної Пруссії. Загалом зробив 228 бойових вильотів.

Таран Павло Андрійович 18.10.1916 — 14.08.2005 Народився в с. Шолохове Нікопольського району Дніпропетровській області (Україна), двічі Герой Радянського Союзу. Павло Андрійович зробив за час війни 368 бойових вильотів. Бомбив військово-промислові об'єкти Німеччини, Фінляндії, Румунії. Екіпаж Павла Тарана знищив на землі 12, в повітряних боях 11 літаків ворога (7 з них вночі).

Доліна Марія Іванівна, 18.12.1922 р., д. Шарівка нині Полтавського району Омської області в сім'ї переселенця з України. З кін. 20-х рр.. проживала в с. Михайлівка Запорізької обл. Літала на пікіруючому бомбардувальнику Пе-2 (штурман Галина Джунковська). 72 успішних бойових вильоти. У 6-і повітряних боях збила в групі три винищувачі противника. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 18 серпня 1945.

Бабак Іван Ілліч 26.07.1919 — 24.06.2001. Народився у с. Олексіївка Нікопольського району Дніпропетровської області (Україна) За час участі у Великій Вітчизняній війні Іван Ілліч Бабак збив тридцять п'ять німецьких літаків і чотири у парі. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 листопада 1943 року був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

Гончар Іван Олексійович 21.09.1921 — 20.04.1945. Народився у м. Нікополі Дніпропетровській області (Україна). Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 капітану Івану Олексійовичу Гончару посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Киселенко Петро Євдокимович 01.08.1919 — 10.06.1975. Народився в с. Ісайки Богуславського району Київської області (Україна). Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 серпня 1945 року за виконання 106 бойових вильотів і проявлені при цьому мужність і героїзм старшому лейтенанту Киселенко Петру Євдокимовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 7 989).

Носаль Євдокія Іванівна 13.03.1918 — 23.04.1943. Народилася в с. Бурчак(нині Михайлівський район, Запорізька область, Україна) гвардії молодший лейтенант Носаль Є. І. здійснила 354 бойових вильоти на бомбардування об'єктів противника, знищення його живої сили і техніки. Загинула 23 квітня 1943 при виконанні бойового завдання на південному заході від міста Новоросійська.

Молодчий Олександр Гнатович народився 27.6.1920 в Луганську (Україна), двічі Герой Радянського Союзу. Здійснив 311 бойових вильотів на бомбардування важливих військових об'єктів в районах Демянска, Пскова, Новгорода, Курська, Брянська, Кенігсберга, Будапешта, Берліна.

Недбайло Анатолій Костянтинович (28 січня 1923, Ізюм — 13 травня 2008, Київ) — радянський офіцер, двічі Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни командир ескадрильї 75-го гвардійського штурмового авіаційного полку 1-ї гвардійської штурмової авіаційної дивізії, 1-ї повітряної армії, 3-го Білоруського фронту, гвардії капітан.

Роберт Олійник (9 березня 1911 — 29 жовтня 1988) — німецький ас українського походження. Вважається[Ким?][Джерело?], що він збив перший радянський літак 22 червня 1941 року.

Меклін Наталія Федорівна (* 8 вересня 1922, Лубни, Полтавська губернія, УСРР — † 5 червня 2005, Москва, Росія) — радянська льотчиця, Герой Радянського Союзу. Із травня 1942 року до кінця війни здійснила 980 літако-вильотів на бомбардування ворожих об'єктів.

Після ліквідації СРСР[ред.ред. код]

Процес знищення Ту-22М3, 2002 рік

Української військово-повітряні сили були створені 17 березня 1992 року, відповідно до директиви начальника Генерального штабу Збройних Сил. Штаб 24-ї повітряної армії радянських ВПС у Вінниці послужив основою для створення командування українських військово-повітряних сил. Тоді на території України знаходилися 5, 14, та 17-та повітряна армія колишнього СРСР повітряних армій. Відновлені повітряні сили Незалежної України успадкували ряд стратегічних ракетоносців Ту-160 «Blackjack», які базувалися на авіабазі в Прилуках. Частина з них була передана в Росію, а інша — знищена за сприяння уряду США. На території України залишився лише один Ту-160, який знаходиться в Полтавському музеї дальньої авіації[2]. Україна також мала Ту-22М і Ту-95/Ту-142, які за винятком декількох музейних експонатів були списані на початку 2000-х рр.

Авіація ППО на 1992 рік[ред.ред. код]

24-а Повітряна армія ВГК (Південно-Західний ТВД), Вінниця[ред.ред. код]

Історія створення якісно нового виду[ред.ред. код]

Метою перетворень у військовій сфері стало створення сучасної моделі Збройних Сил України — оптимальних за чисельністю, мобільних, добре озброєних, всебічно забезпечених і навчених військ і сил, які спроможні були б виконати покладені на них завдання у будь-яких умовах обстановки.

На початку 2005 року Збройні Сили України перейшли на тривидову структуру — Сухопутні Війська, Військово-морські Сили та Повітряні Сили.

Формування Повітряних Сил стало важливим складовим елементом загальної програми реформування Збройних Сил України. Головною метою створення цього нового виду було визначено підвищення рівня ефективності виконання завдань, притаманних як Військово-повітряним Силам, так і Військам Протиповітряної оборони, за рахунок ліквідації дублюючих елементів управління загальним процесом захисту вітчизняного повітряного простору.

Слід відзначити, що створення Повітряних Сил не стало механічним злиттям двох раніше існуючих видів ЗС України. У першу чергу воно було обумовлене прагненням військово-політичного керівництва країни підняти рівень ефективності захисту повітряного простору на новий, якісніший щабель.

Структура[ред.ред. код]

Повітряні Сили мають в своєму складі роди військ:

Повітряні Сили України включають роди авіації:

  • Бомбардувальна

Має на озброєнні літаки Су-24 та Су-24M. Є основним ударним засобом ВПС і призначена для ураження угрупувань військ, авіації, ВМС, зруйнування важливих воєнних, воєнно-промислових, енергетичних об'єктів у стратегічній і оперативній глибині. У 19911999 роках Україна мала на озброєнні літаки Ту-160, і до 2001 року літаки Ту-22М і Ту-95/Ту-142.

  • Штурмова.png Штурмова

Має на озброєнні літаки Су-25 і вертольоти Мі-24. Є засобом авіаційної підтримки військ і призначена для ураження військ, наземних (морських) об'єктів переважно на передньому краї у тактичній глибині.

  • Винищувальна.png Винищувальна

Має на озброєнні літаки Су-27 та МіГ-29. Є одним з основних засобів боротьби з повітряним противником і призначена для ураження літаків, вертольотів, крилатих ракет у повітрі, а також ураження наземних (морських) об'єктів.

  • Розвідувальна

Має на озброєнні літаки Су-24 МР, Ан-30. Призначена для ведення повітряної розвідки противника, місцевості та погоди.

  • Військово-транспортна.png Транспортна

Має на озброєнні літаки Іл-76, Ан-12, Ан-24, Ан-26, Ан-30, Ан-32, Ан-72, вертольоти Мі-6, Мі-8, Мі-17, Мі-26. Призначена для десантування повітряних десантів, перевезення військ і матеріальних засобів повітрям.

Роди військ авіації Повітряних сил (ПС)[ред.ред. код]

Винищувальна авіація[ред.ред. код]

Винищувальна авіація призначена для завоювання переваги в повітрі, знищення повітряних цілей (літаків, гелікоптерів, крилатих ракет), захисту території країни та забезпечення бойових дій інших родів авіації.

Має на озброєнні два типи літаків: Су-27  — важкий всепогодний фронтовий багатоцільовий винищувач.

МіГ-29 — всепогодний фронтовий багатоцільовий винищувач.

  Су-27 МіГ-29
Силова установка 2 × ТРДДФ АЛ-31Ф 2 × ТРДДФ РД-33
Злітна вага макс., кг 30000 18100
Максимальна швидкість, км/год 2500 2450
Практична стеля, м 18500 18000
Дальність польоту (без ПБ), км 3800 1200
Озброєння: гармата 1 × 30 мм ГШ-30-1 1 × 30 мм ГШ-30-1
Озброєння: ракети 10 ракет «повітря-повітря» 6 ракет «повітря-повітря»
Озброєння: бомби, кг до 8000 до 3000

Девіз винищувальної авіації — «Швидкість, маневреність, вогонь».

Бомбардувальна авіація[ред.ред. код]

Бомбардувальна авіація є головною ударною силою ВПС. Призначена для ураження та знищення наземних і морських об'єктів в оперативній і тактичній глибині за будь-яких погодних умов як вдень, так і вночі. На їх озброєнні знаходиться Су-24М — надзвуковий всепогодний фронтовий бомбардувальник з крилом змінної геометрії (від 16 до 69 градусів).

ТТД

  • Тип літака — Су-24М
  • Силова установка — 2ТРД
  • Екіпаж — 2 чол.
  • Бомбове навантаження макс. — 7500 кг
  • Злітна вага макс. — 39700 кг
  • Максимальна швидкість — 1320 км/год
  • Практична стеля — 12000 м
  • Радіус дії — 320 км

Девіз бомбардувальної авіації — «Точність, досяжність, міць».

Військово-транспортна авіація[ред.ред. код]

Військово-транспортна авіація призначена для перекидання та десантування аеромобільних й повітряно-десантних підрозділів, повітряних перевезень військ і бойової техніки, доставки вантажів, евакуації поранених тощо. На її озброєнні знаходяться три основні типи літаків.

  Іл-76МД Ан-12 Ан-26
Макс. злітна вага, тонн 190 61 24
Макс. вага вантажу, тонн 43 10 5
Макс. дальність польоту, км 7500 4000 2200
Вантажна кабіна, м 19/3,4/3,4 13,5/2,9/2,2 15,5/2,8/1,9

У найближчому майбутньому планується замінити три вищезгадані типи одним середнім транспортним літаком нового покоління Ан-70, створеним в Україні.

ТТД Ан-70

  • Кількість двигунів — 4
  • Екіпаж — 2-3 чол.
  • Довжина ВПП, м — 1700
  • Максимальна вага вантажу, т — 47
  • Дальність польоту, км — 3800
  • Витрата пального, г/ткм — 150

Задачі, які можуть виконувати літаки цього типу: заправка паливом, дальнє радіоспостереження, пошук та рятування, морське патрулювання.

Девіз військово-транспортної авіації — «Потужність, надійність, всесвіт».

Розвідувальна авіація[ред.ред. код]

Су-24МР

Розвідувальна авіація призначена для ведення повітряної розвідки наземних та морських об'єктів в оперативній та тактичній глибинах для забезпечення дій усіх видів Збройних Сил. На озброєнні має два типи літаків та безпілотні засоби.

  • СУ-24МР — розвідувальний варіант бомбардувальника СУ-24М з підвищеною до 1900 км дальністю польоту. Основне призначення — збір усіх видів розвідувальної інформації (фотографічної, радіотехнічної, телевізійної тощо) в оперативній глибині.
  • СУ-17М4Р — всепогодний тактичний літак — розвідник.
  • ВР-2 «Стриж» — безпілотний тактичний літак для збору розвідувальної інформації в умовах активної протидії засобів ППО супротивника.
ТТД Су-17М4Р Су-24МР ВР-2 «Стриж»
Екіпаж, чол. 1 2 0
Макс. швидкість, км/год 1600 1320 1100
Практична стеля, м 14000 12000 6000[3]
Практичний радіус дії, км 1500 1900 900

Девіз розвідувальної авіації — «Оперативність, пильність, достовірність».

Штурмова авіація[ред.ред. код]

Штурмова авіація має призначення уражати та знищувати наземні та морські об'єкти у тактичній глибині, забезпечувати безпосередню підтримку бойових дій сухопутних військ, військово-морських сил та ВПС. На озброєнні має один тип літака — дозвуковий фронтовий штурмовик Су-25.

ТТД

  • Силова установка — 2 × ТРД Р-95Ш
  • Екіпаж — 1 чол.
  • Озброєння: двохдульна 30 мм гармата ГШ-30-2, авіабомби до 4000 кг
  • Злітна вага макс. — 17350 кг
  • Максимальна швидкість — 1000 км/год
  • Практична стеля — 7000 м
  • Практичний радіус дії — 260 км

Девіз штурмової авіації — «Раптовість, влучність, удар».

Спеціальна авіація[ред.ред. код]

Спеціальна авіація

Організаційно-штатна структура[ред.ред. код]

Повітряні командування в Україні:
   Повітряне командування «Захід»
   Повітряне командування «Центр»
   Повітряне командування «Південь» і тактична група «Крим»

Організаційно повітряні сили України складаються з таких підрозділів:

Транспортна авіація:

Територіально Повітряні сили розділені на три командування і тактичну групу:

   Повітряне командування «Захід»
  • 11-й зенітний ракетний полк (Шепетівка, Хмельницька обл., «Бук-М1»)
  • 223-й зенітний ракетний полк (Стрий, Львівська обл., «Бук-М1»)
  • 540-й зенітний ракетний полк (Кам'янка-Бузька, Львівська обл., С-200, С-300)
   Повітряне командування «Центр»
   Повітряне командування «Південь»
  • 43-й окремий полк зв'язку і управління (Одеса)
  • 14-а радіотехнічна бригада (Одеса)

Тактична група «Крим»

  • 40-а радіотехнічна бригада (Любимівка, біля Севастополя)
  • 50-й зенітний ракетний полк (Феодосія, С-300, С-200)
  • 55-й зенітний ракетний полк (Євпаторія, «Бук-М1»)
  • 174-й зенітний ракетний полк (Деркачі, біля Севастополя, 3 дивізіони С-300)

До складу повітряних сил також входять:

Особовий склад[ред.ред. код]

Одна з основних проблем української військової авіації полягає в незначному нальоті льотних екіпажів тих підрозділів, які не входять до Об'єднаних сил швидкого реагування, що не дає змоги в повному обсязі вирішувати завдання щодо відтворення прошарку високопідготовлених льотчиків.

Підготовкою нових кадрів, в тому числі й бойових пілотів, для військової авіації України займається Харківський університет Повітряних сил[4].

Командувачі[ред.ред. код]

Штандарт Командувача Повітряних Сил України

Командувачі військ Протиповітряної оборони України[ред.ред. код]

Командувачі Військово-повітряних сил України[ред.ред. код]

Командувачі Повітряних сил ЗС України[ред.ред. код]

Військові звання та відзнаки[ред.ред. код]

Оскільки Україна не є країною-членом, кодування звань армій НАТО наведено для співставлення

Код НАТО OF-10 OF-9 OF-8 OF-7 OF-6 OF-5 OF-4 OF-3 OF-2 OF-1 OF(D) Student Officer
Україна Україна
(Ред.)
UA OF10-GenArmy 2009.jpg UA OF9-ColGen 2009.jpg UA OF8-LtGen 2009.jpg UA OF7-MajGen 2009.jpg Без відповідника UA OF5-Col 2009.jpg UA OF4-LtCol 2009.jpg UA OF3-Maj 2009.jpg UA AF OF2-Cap 2009.jpg UA OF1a-FstLt 2009.jpg UA OF1b-Lt 2009.jpg UA OF1c-SubLt 2009.jpg Без відповідника UA AF-OF(D)-Kursant 2009.jpg .jpg
Генерал армії України Генерал-полковник Генерал-лейтенант Генерал-майор Полковник Підполковник Майор Капітан Старший лейтенант Лейтенант Молодший лейтенант Курсант
Код НАТО OR-9 OR-8 OR-7 OR-6 OR-5 OR-4 OR-3 OR-2 OR-1
Україна Україна
(Ред.)
UA-CWO-GSB.jpg UA-WOF-GSB.jpg UA-MSGT-GSB.jpg UA-SSGT-GSB.jpg UA-SGT-GSB.jpg UA-JSGT-GSB.jpg UA-PFC-GSB.jpg Без
відповідника
UA-PVT-GSB.jpg
Старший прапорщик Прапорщик Старшина Старший сержант Сержант Молодший сержант Старший солдат Солдат

Оснащення Повітряних сил Збройних сил України[ред.ред. код]

Проблеми та перспективи розвитку[ред.ред. код]

Загальний стан та проблеми[ред.ред. код]

Існує чітка тенденція щодо погіршення загального стану всіх складових авіаційної системи Збройних сил України, які безпосередньо впливають на безпеку польотів військових літальних апаратів та рівень боєздатності авіації. Складність проблеми полягає у недостатньому ресурсному забезпеченні бойової підготовки, яка не дозволяє мати високий професійний рівень льотного складу, не забезпечує справність авіаційної техніки та засобів управління і забезпечення польотів. Проблемним питанням також є низька надійність авіаційної техніки через тривалий термін експлуатації, її моральне і фізичне старіння.

Перерви у польотах призводять до втрати практичних навичок у виконанні видів підготовок авіаційної техніки інженерно-технічним складом. Відбувається зменшення висококласного льотного складу та інших фахівців управління і забезпечення польотів, втрата мотивації молодих військовослужбовців на льотну роботу через відсутність можливості для професійного росту, особливо льотчиків, не включених до складу Об'єднаних сил швидкого реагування. Не вирішуються соціально-побутові проблеми. Відбувається поступове зниження методичного та практичного рівня командного складу у керівництві профілактичною роботою щодо запобігання авіаційним подіям. Недостатнє фінансування потреб Повітряних сил України відповідно призводить до недопостачання ресурсів для матеріально-технічного забезпечення польотів, утримання і підготовки аеродромів, їх інфраструктури, наземних засобів забезпечення польотів.

2000–2009 роки[ред.ред. код]

2008 року, за даними, оприлюдненими президентом Віктором Ющенком, з 116 винищувачів Су-27 та МіГ-29 боєздатні 31, із 24 бомбардувальників Су-24М — 10, з 12 літаків-розвідників Су-24МР — 6, з 36 штурмовиків Су-25 — 8 (близько 30% від усього складу військової авіації)[6][7]. Один з найнижчих показників реальної боєготовності серед ВПС європейських держав.

2010–2015 роки[ред.ред. код]

У 2010 році ситуація дещо покращилася і в лад Збройних Сил України вдалося повернути 36 літаків, 18 безпілотних літальних апаратів і 47 авіаційних двигунів. Якщо протягом 2008–2009 років для відновлення справності та проведення модернізації авіаційної техніки виділявся лише один відсоток від необхідного обсягу фінансування, то 2010-му році сума виділених на ці цілі коштів на порядок перевищувала попередні показники. За неофіційними даними, середньорічний наліт пілота у ВПС України 2010 року склав 17 годин, що є вкрай низьким показником.

2011 року на модернізацію та ремонт авіаційної техніки було заплановано виділити 203 млн грн., які планувалося спрямувати на відновлення справності 9 бойових літаків, літака військово-транспортної авіації Іл-76МТ, 6 гелікоптерів і 16 навчально-бойових літаків[8].

2012 року ситуація у ВПС України помітно покращилася: так, середній наліт значно зріс у порівнянні з попередніми показниками та склав в середньому 42 години на одного пілота[9]. Для порівняння середній річний наліт льотчика в ВПС Росії за аналогічний період склав 100–120 годин, в НАТО — 120–180 годин[10]. До регулярного складу ВПС після ремонту та модернізації в загальному вдалося повернути більше 50 машин. Всі літаки і ЗРК, які були повернуті до складу ВПС пройшли капітально-відновлювальний ремонт або середню модернізацію на підприємствах України.

До 2015 року передбачається здійснити модернізацію близько 40 бойових літаків та відремонтувати майже таку ж кількість. Про це заявив командувач Повітряних Сил ЗС України генерал-полковник Сергій Онищенко під час розширеного засідання колегії Міністерства оборони України[11].

Наприкінці 2014 року у ЗМІ з’явилися повідомлення, що Канада запропонувала подарувати 20 літаків McDonnell Douglas CF-18 Hornet Повітряним Силам Збройних Сил України та надати 10 пілотів-інструкторів для навчання українських пілотів[12][13], але українська сторона відмовилась від цієї пропозиції через дорогу експлуатацію і неможливість швидко перевчити пілотів[14]. Згодом цю інформацію було спростовано послом Канади в Україні[15].

З початку проведення АТО по 07.04.2015 відновлено та відремонтовано понад 200 одиниць техніки Повітряних сил, з них 72 літака і 42 вертольота.[16].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. [1]
  2. Музейна експозиція літаків ВПС України. м. Полтава
  3. Авіаційна енциклопедія «Уголок неба»(рос.)
  4. Харківський університет Повітряних Сил — офіційний веб-сайт
  5. З лютого по червень 2015р ВПС очолював тво командувача генерал- лейтенант Сергій Дроздов
  6. Правительству добавили реализма(рос.)
  7. К чему готовы украинские Воздушные силы(рос.)
  8. В 2010 році до строю ЗС України вдалося повернути 36 літаків, 18 БПЛА і 47 авіаційних двигунів
  9. Показатели налета ВВС Украины в 2012 году(рос.)
  10. ВВС России во Второй Чеченской войне(рос.)
  11. У 2010 до строю ПСУ повернули 36 літаків — Український мілітарний портал
  12. Канада подарує Україні винищувачі
  13. Канада готова передать Украине 20 самолетов-истребителей (рос.)
  14. Канада хотіла продати Україні свої винищувачі, Міноборони відмовилося
  15. Посол Канади в Україні Роман Ващук: «У Канаді нікому не треба пояснювати, що таке Україна»
  16. Ремонтні підрозділи всі і підприємства оборонно-промислового комплексу постійно проводять ремонт і модернізацію наявних зразків озброєння і військової техніки.

Посилання[ред.ред. код]