Повітряні сили Збройних сил України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Повітряні Сили ЗС України
Emblem of the Ukrainian Air Force.svg
Емблема Повітряних сил України
На службі 13.грудня.1917 року — 21.листопада.1921 року,
відтворені 12.грудня.1991 року
Країна Україна Україна
Вид Emblem of the Ukrainian Armed Forces.svg Збройні сили України
Тип повітряні сили
Роль панування в повітрі,
повітряна розвідка,
авіаційна підтримка
Чисельність 20,000 особового складу
У складі General Staff of the Ukrainian Armed Forces.svg ГШ ЗС України
Штаб Flag of Vinnycia.svg Вінниця
Штандарт блакитний, золотий         
Річниці * 13.грудня.1917 року
* 1-ша неділя серпня
* 14 жовтня
Конфлікти Радянсько-українська війна 
Польсько-українська війна 
Миротворчі операції 
Російська збройна агресія проти України
Командування
Командувач Штандарт КПС ЗСУ.png генерал-лейтенант
Дроздов С. С.[1]
Визначні
командувачі
Віктор Павленко
Знаки розрізнення
Прапор Ensign of the Ukrainian Air Force.svg
Кругляк Roundel of the Ukrainian Air Force.svg
Знак на кіль літаків Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg
Авіація
Ударні літаки Су-25
Бомбард. Су-24М
Винищувачі МіГ-29, Су-27
Універсальні
гелікоптери
Мі-8МТ
Розвідники Ан-30, ВР-2, ВР-3, Су-24МР
Навчальні літаки Л-39, ХАЗ-30
Транспорт Ан-24, Ан-26, Ту-134,[Ан-70],Іл-76

Commons-logo.svg Повітряні сили Збройних сил України у Вікісховищі

Пові́тряні Си́ли Збро́йних сил Украї́ни  — вид збройних сил, який існує у складі Збройних Сил України з 2004 року. Створений шляхом об'єднання двох видів: Військово-повітряних сил та Військ протиповітряної оборони країни.

Місія[ред.ред. код]

Повітряні сили України — один з головних носіїв бойового потенціалу Збройних сил України. Цей високоманеврений вид збройних сил призначений, спільно з військами Протиповітряної оборони, для охорони повітряного простору держави, ураження з повітря об'єктів противника, авіаційної підтримки своїх військ (сил), висадки повітряних десантів, повітряного перевезення військ і матеріальних засобів та ведення повітряної розвідки.

Основні завдання Повітряних Сил України :

  1. завоювання переваги у повітрі;
  2. прикриття угруповань військ і об'єктів від ударів противника з повітря;
  3. авіаційна підтримка Сухопутних військ та забезпечення бойових дій Військово-морських Сил зрив маневру військ противника та його перевезень
  4. висадка повітряних десантів та боротьба з десантами противника на землі і у повітрі;
  5. ведення повітряної розвідки;
  6. здійснення повітряних перевезень своїх військ і матеріальних засобів;
  7. руйнування та знищення військових, військово-промислових, енергетичних об'єктів, вузлів і комунікацій противника.

Історія[ред.ред. код]

Радянсько-українська війна[ред.ред. код]

Французький одномісний біплан-винищувач SPAD-7cl на озброєнні авіації УНР, 1919 рік
Nieuport 17c УГА

Ще до початку збройної боротьби за незалежність УНР станом на осінь 1917 року на українській території дислокувались досить значні, як на той час, сили російської військової авіації, що нараховували до 330 бойових літаків.

Вони і склали кістяк української повітряної армії, формування якої проходило в надзвичайно складних умовах. Основними проблемами, які стояли на заваді створенню міцного авіаційного корпусу, були: насамперед — відсутність у політичного керівництва країни чіткої концепції розвитку Збройних сил в цілому і військово-повітряних формувань зокрема, брак кадрів, незадовільний технічний стан і недостатня кількістю літаків та іншого авіаційного майна, а також більшовицька агресія щодо України.

Незважаючи на всі незгоди, 13 грудня 1917 року Центральна Рада офіційно утворила Повітряний флот. Його командувачем було призначено підполковника-авіатора Віктора Павленка. Йому підпорядкувались інспектори (командувачі) авіації та повітроплавання: перший завідувач усіма справами пов'язаними з літаками, другий — діяльністю повітроплавних частин, які на повітряних балонах («ковбасах») піднімалися на велику відстань над землею та здійснювали розвідку і коригування артилерійського вогню.

Павленко Віктор Олексійович — командувач української авіації

Важливим завданням українського військового керівництва стала передислокація авіаційних частин з прифронтової смуги, де відчутними були впливи більшовиків, до внутрішніх районів України.

Станом на початок січня 1918 року в реєстрах управління української авіації вже числилось 188 літаків різних типів. Командування української авіації вживало максимальних зусиль щодо збереження матеріальних та кадрових ресурсів, але затяжна війна поступово зменшувала кількість боєздатних літаків та пілотів.

Періодом відносного спокою та мирної розбудови Повітряних сил був Гетьманат Павла Скоропадського.

Після приходу до влади Директорії ситуація змінилася: кількість боєздатних літаків зменшилась, але вони продовжували ефективно протидіяти ворогові аж до завершення визвольних змагань.

Друга світова війна[ред.ред. код]

Під час Другої світової війни себе проявили льотчики уродженці та мешканці України, які служили в лавах Червоної армії та отримали найвищу нагороду — звання Героя Радянського Союзу:

  • Кожедуб Іван Микитович (8 липня 1920, Ображіївка, Сумська обл. — 8 серпня 1991, Москва) — тричі Герой Радянського Союзу, маршал авіації. Кожедубом було здійснено 330 бойових вильотів, він взяв участь у 120 повітряних боях і вийшов переможцем у 62 двобоях, один із збитих ним вже в Німеччині літаків був реактивним;
  • Глінка Борис Борисович (14 (27) вересня 1914, Кривий Ріг — 11 травня 1967, Московська область, СРСР). Всього виконав близько 300 бойових вильотів, збив 31 літак супротивника;
  • Глінка Дмитро Борисович (10 грудня 1917;Кривий Ріг-1 березня 1979,Москва,СРСР)-,здійснив близько 300 бойових вильотів.брав участь в близько 100 повітряних боїв,збив 50 літаків супротивника;
  • Могильчак Іван Лазаревич (1917, Демидівка, Вінницька обл. — 13 лютого 1945, Будапешт);
  • Брандис Анатолій Якович (12 серпня 1923, Катеринослав — 23 березня 1988, Москва) — двічі Герой Радянського Союзу. Воював в небі Мелітополя, Крима, Білорусі, Литви і Східної Пруссії. Загалом зробив 228 бойових вильотів;
  • Таран Павло Андрійович (18 жовтня 1916, Шолохове, Дніпропетровська обл. — 14 серпня 2005) — двічі Герой Радянського Союзу. За час війни — 368 бойових вильотів. Бомбив військово-промислові об'єкти Німеччини, Фінляндії, Румунії. Екіпаж Павла Тарана знищив на землі 12, в повітряних боях 11 літаків ворога (7 з них вночі);
  • Доліна Марія Іванівна (18 грудня 1922, Шарівка, нині Омська область — ?);
  • Бабак Іван Ілліч (26 липня 1919, Олексіївка, Дніпропетровська обл. — 24 червня 2001) — за час участі у німецько-радянській війні Іван Ілліч Бабак збив тридцять п'ять німецьких літаків і чотири у парі;
  • Гончар Іван Олексійович (21 вересня 1921, Нікополь — 20 квітня 1945). Звання Героя Радянського Союзу присвоєно посмертно;
  • Киселенко Петро Євдокимович (1 серпня 1919, Ісайки, Київська обл. — 10 червня 1975) — виконав 106 бойових вильотів;
  • Носаль Євдокія Іванівна (13 березня 1918, Бурчак, нині Запорізька область — 23 квітня 1943, поблизу Новоросійська) — здійснила 354 бойових вильоти на бомбардування об'єктів противника, знищення його живої сили і техніки;
  • Молодчий Олександр Гнатович (27 червня 1920, Луганськ — ?) — двічі Герой Радянського Союзу;
  • Недбайло Анатолій Костянтинович (28 січня 1923, Ізюм — 13 травня 2008, Київ) — двічі Герой Радянського Союзу;
  • Меклін Наталія Федорівна (* 8 вересня 1922, Лубни — † 5 червня 2005, Москва, Росія).

Крім того слід виділити визначного німецького аса українського походження Роберта Олійника (9 березня 1911 — 29 жовтня 1988), що здійснив 680 бойових вильотів та збив 42 літаки[2].

Незалежна Україна[ред.ред. код]

Процес знищення Ту-22М3, 2002 рік

Українські військово-повітряні сили були створені 17 березня 1992 року, відповідно до директиви начальника Генерального штабу Збройних Сил. Штаб 24-ї повітряної армії радянських ВПС у Вінниці послужив основою для створення командування українських військово-повітряних сил. Тоді на території України знаходилися 5, 14, та 17-та повітряна армія колишнього СРСР повітряних армій. Відновлені повітряні сили Незалежної України успадкували ряд стратегічних ракетоносців Ту-160 «Blackjack», які базувалися на авіабазі в Прилуках. Частина з них була передана в Росію, а інша — знищена за сприяння уряду США. На території України залишився лише один Ту-160, який знаходиться в Полтавському музеї дальньої авіації[3]. Україна також мала Ту-22М і Ту-95/Ту-142, які за винятком декількох музейних експонатів були списані на початку 2000-х рр.

Авіація ППО на 1992 рік[ред.ред. код]

24-а Повітряна армія ВГК (Південно-Західний ТВД), Вінниця[ред.ред. код]

Реформування[ред.ред. код]

Метою перетворень у військовій сфері стало створення сучасної моделі Збройних Сил України — оптимальних за чисельністю, мобільних, добре озброєних, всебічно забезпечених і навчених військ і сил, які спроможні були б виконати покладені на них завдання у будь-яких умовах обстановки.

На початку 2005 року Збройні Сили України перейшли на тривидову структуру — Сухопутні Війська, Військово-морські Сили та Повітряні Сили.

Формування Повітряних Сил стало важливим складовим елементом загальної програми реформування Збройних Сил України. Головною метою створення цього нового виду було визначено підвищення рівня ефективності виконання завдань, притаманних як Військово-повітряним Силам, так і Військам Протиповітряної оборони, за рахунок ліквідації дублюючих елементів управління загальним процесом захисту вітчизняного повітряного простору.

Слід відзначити, що створення Повітряних Сил не стало механічним злиттям двох раніше існуючих видів ЗС України. У першу чергу воно було обумовлене прагненням військово-політичного керівництва країни підняти рівень ефективності захисту повітряного простору на новий, якісніший щабель.

Структура[ред.ред. код]

Повітряні Сили мають в своєму складі роди військ:

Роди авіації[ред.ред. код]

  • Дальня.png Бомбардувальна. Має на озброєнні літаки Су-24 та Су-24M. Є основним ударним засобом ВПС і призначена для ураження угрупувань військ, авіації, ВМС, зруйнування важливих воєнних, воєнно-промислових, енергетичних об'єктів у стратегічній і оперативній глибині. У 19911999 роках Україна мала на озброєнні літаки Ту-160, і до 2001 року літаки Ту-22М і Ту-95.
  • Штурмова.png Штурмова. Має на озброєнні літаки Су-25 і гелікоптери Мі-24. Є засобом авіаційної підтримки військ і призначена для ураження військ, наземних (морських) об'єктів переважно на передньому краї у тактичній глибині.
  • Винищувальна.png Винищувальна. Має на озброєнні літаки Су-27 та МіГ-29. Є одним з основних засобів боротьби з повітряним противником і призначена для ураження літаків, гелікоптерів, крилатих ракет у повітрі, а також ураження наземних (морських) об'єктів.

Командувачі[ред.ред. код]

Командувачі військ Протиповітряної оборони України

Командувачі Військово-повітряних сил України

Командувачі Повітряних сил ЗС України

Організація[ред.ред. код]

Повітряні командування в Україні:
   Повітряне командування «Захід»
   Повітряне командування «Центр»
   Повітряне командування «Південь» і тактична група «Крим»

Організаційно повітряні сили України складаються з таких підрозділів:

Транспортна авіація:

Територіально Повітряні сили розділені на три командування і тактичну групу:

   Повітряне командування «Захід»
   Повітряне командування «Центр»
   Повітряне командування «Південь»
  • 43-й окремий полк зв'язку і управління (Одеса)
  • 14-а радіотехнічна бригада (Одеса)

Тактична група «Крим»

  • 40-а радіотехнічна бригада (Любимівка, біля Севастополя)
  • 50-й зенітний ракетний полк (Феодосія, С-300, С-200)
  • 55-й зенітний ракетний полк (Євпаторія, «Бук-М1»)
  • 174-й зенітний ракетний полк (Деркачі, біля Севастополя, 3 дивізіони С-300)

До складу повітряних сил також входять:

Особовий склад[ред.ред. код]

Одна з основних проблем української військової авіації полягає в незначному нальоті льотних екіпажів тих підрозділів, які не входять до Об'єднаних сил швидкого реагування, що не дає змоги в повному обсязі вирішувати завдання щодо відтворення прошарку високопідготовлених льотчиків.

Підготовкою нових кадрів, в тому числі й бойових пілотів, для військової авіації України займається Харківський університет Повітряних сил[5].

Військові звання та відзнаки[ред.ред. код]

Оскільки Україна не є країною-членом, кодування звань армій НАТО наведено для зіставлення

Код НАТО OF-10 OF-9 OF-8 OF-7 OF-6 OF-5 OF-4 OF-3 OF-2 OF-1 OF(D) Student Officer
Україна Україна
(Ред.)
UA OF10-GenArmy 2009.jpg UA OF9-ColGen 2009.jpg UA OF8-LtGen 2009.jpg UA OF7-MajGen 2009.jpg Без відповідника UA OF5-Col 2009.jpg UA OF4-LtCol 2009.jpg UA OF3-Maj 2009.jpg UA AF OF2-Cap 2009.jpg UA OF1a-FstLt 2009.jpg UA OF1b-Lt 2009.jpg UA OF1c-SubLt 2009.jpg Без відповідника UA AF-OF(D)-Kursant 2009.jpg
Генерал армії України Генерал-полковник Генерал-лейтенант Генерал-майор Полковник Підполковник Майор Капітан Старший лейтенант Лейтенант Молодший лейтенант Курсант
Код НАТО OR-9 OR-8 OR-7 OR-6 OR-5 OR-4 OR-3 OR-2 OR-1
Україна Україна
(Ред.)
UA-CWO-GSB.jpg UA-WOF-GSB.jpg UA-MSGT-GSB.jpg UA-SSGT-GSB.jpg UA-SGT-GSB.jpg UA-JSGT-GSB.jpg UA-PFC-GSB.jpg Без
відповідника
UA-PVT-GSB.jpg
Старший
прапорщик
Прапорщик Старшина Старший
сержант
Сержант Молодший
сержант
Старший
солдат
Солдат

Оснащення[ред.ред. код]

Проблеми та перспективи розвитку[ред.ред. код]

Існує чітка тенденція щодо погіршення загального стану всіх складових авіаційної системи Збройних сил України, які безпосередньо впливають на безпеку польотів військових літальних апаратів та рівень боєздатності авіації. Складність проблеми полягає у недостатньому ресурсному забезпеченні бойової підготовки, яка не дозволяє мати високий професійний рівень льотного складу, не забезпечує справність авіаційної техніки та засобів управління і забезпечення польотів. Проблемним питанням також є низька надійність авіаційної техніки через тривалий термін експлуатації, її моральне і фізичне старіння.

Перерви у польотах призводять до втрати практичних навичок у виконанні видів підготовок авіаційної техніки інженерно-технічним складом. Відбувається зменшення висококласного льотного складу та інших фахівців управління і забезпечення польотів, втрата мотивації молодих військовослужбовців на льотну роботу через відсутність можливості для професійного росту, особливо льотчиків, не включених до складу Об'єднаних сил швидкого реагування. Не вирішуються соціально-побутові проблеми. Відбувається поступове зниження методичного та практичного рівня командного складу у керівництві профілактичною роботою щодо запобігання авіаційним подіям. Недостатнє фінансування потреб Повітряних сил України відповідно призводить до недопостачання ресурсів для матеріально-технічного забезпечення польотів, утримання і підготовки аеродромів, їх інфраструктури, наземних засобів забезпечення польотів.

2008 року, за даними, оприлюдненими президентом Віктором Ющенком, з 116 винищувачів Су-27 та МіГ-29 боєздатні 31, із 24 бомбардувальників Су-24М — 10, з 12 літаків-розвідників Су-24МР — 6, з 36 штурмовиків Су-25 — 8 (близько 30% від усього складу військової авіації)[6][7]. Один з найнижчих показників реальної боєготовності серед ВПС європейських держав.

У 2010 році ситуація дещо покращилася і в лад Збройних Сил України вдалося повернути 36 літаків, 18 безпілотних літальних апаратів і 47 авіаційних двигунів. Якщо протягом 2008–2009 років для відновлення справності та проведення модернізації авіаційної техніки виділявся лише один відсоток від необхідного обсягу фінансування, то 2010-му році сума виділених на ці цілі коштів на порядок перевищувала попередні показники. За неофіційними даними, середньорічний наліт пілота у ВПС України 2010 року склав 17 годин, що є вкрай низьким показником.

2011 року на модернізацію та ремонт авіаційної техніки було заплановано виділити 203 млн грн., які планувалося спрямувати на відновлення справності 9 бойових літаків, літака військово-транспортної авіації Іл-76МТ, 6 гелікоптерів і 16 навчально-бойових літаків[8].

2012 року ситуація у ВПС України помітно покращилася: так, середній наліт значно зріс у порівнянні з попередніми показниками та склав в середньому 42 години на одного пілота[9]. Для порівняння середній річний наліт льотчика в ВПС Росії за аналогічний період склав 100–120 годин, в НАТО — 120–180 годин[10]. До регулярного складу ВПС після ремонту та модернізації в загальному вдалося повернути більше 50 машин. Всі літаки і ЗРК, які були повернуті до складу ВПС пройшли капітально-відновлювальний ремонт або середню модернізацію на підприємствах України.

До 2015 року передбачається здійснити модернізацію близько 40 бойових літаків та відремонтувати майже таку ж кількість. Про це заявив командувач Повітряних Сил ЗС України генерал-полковник Сергій Онищенко під час розширеного засідання колегії Міністерства оборони України[11].

Наприкінці 2014 року у ЗМІ з'явилися повідомлення, що Канада запропонувала подарувати 20 літаків McDonnell Douglas CF-18 Hornet Повітряним Силам Збройних Сил України та надати 10 пілотів-інструкторів для навчання українських пілотів[12][13], але українська сторона відмовилась від цієї пропозиції через дорогу експлуатацію і неможливість швидко перевчити пілотів[14]. Згодом цю інформацію було спростовано послом Канади в Україні[15].

З початку проведення АТО по 07.04.2015 відновлено та відремонтовано понад 200 одиниць техніки Повітряних сил, з них 72 літака і 42 вертольоти.[16].


Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. [1]
  2. Major Robert Olejnik (1911–1988)
  3. Музейна експозиція літаків ВПС України. м. Полтава
  4. З лютого по червень 2015р ВПС очолював тво командувача генерал- лейтенант Сергій Дроздов
  5. Харківський університет Повітряних Сил — офіційний веб-сайт
  6. Правительству добавили реализма(рос.)
  7. К чему готовы украинские Воздушные силы(рос.)
  8. В 2010 році до строю ЗС України вдалося повернути 36 літаків, 18 БПЛА і 47 авіаційних двигунів
  9. Показатели налета ВВС Украины в 2012 году(рос.)
  10. ВВС России во Второй Чеченской войне(рос.)
  11. У 2010 до строю ПСУ повернули 36 літаків — Український мілітарний портал
  12. Канада подарує Україні винищувачі
  13. Канада готова передать Украине 20 самолетов-истребителей (рос.)
  14. Канада хотіла продати Україні свої винищувачі, Міноборони відмовилося
  15. Посол Канади в Україні Роман Ващук: «У Канаді нікому не треба пояснювати, що таке Україна»
  16. Ремонтні підрозділи всі і підприємства оборонно-промислового комплексу постійно проводять ремонт і модернізацію наявних зразків озброєння і військової техніки.

Посилання[ред.ред. код]