Романов Андрій Анатолійович
| Андрій Романов Романов Андрій Сергійович | |
|---|---|
 Капітан | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
м. Луцьк, Волинська область |
| Смерть |
31 березня 2022 поблизу с. Забуччя Києво-Святошинського району на Київщині (загинув у ході російського вторгнення в Україну 2022 року) |
| Громадянство |
 Україна |
| Національність | українець |
| Псевдо | Тренер |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2020—2022 |
| Приналежність |
Україна |
| Формування | Добровольчий розвідувальний батальйон «Сонечко» |
| Війни / битви | Російсько-українська війна |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Андрій Анатолійович Романов — капітан добровольчого розвідувального батальйону «Сонечко», учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Життєпис[ред. | ред. код]
Андрій Романов народився у Луцьку на Волині. Він був активним учасником фан-руху футбольного клубу «Волинь», регулярно вболівав за улюблену команду в фанатському сектор, регулярно входив до виїзного активу луцьких ультрас. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну ніс військову службу в складі добровольчого батальйону «Сонечко». Разом з співслуживцями виконував розвідувальні та штурмові завдання. Обіймав військову посаду командира підрозділу. На чолі групи атакував окупантів у районі села Забуччя Києво-Святошинського району на Київщині. Ворог відступив у напрямку Рубежівки. У звільненому селі добровольці вивісили український прапор й чекали на підхід підрозділів Збройних сил України, аби зачистити населений пункт. Допустили помилку, коли прийняли за своїх два танки, що увійшли до села. Загинув 31 березня 2022 року разом з товаришами від пострілу прямою наводкою російського танку. Кілька співслуживців отримали важкі поранення". Чин прощання з Андрієм Романовим проходив 8 та 9 квітня 2022 року в Луцьку в Будинку панахиди та на Театральному майдані. Після прощання прах загиблого, за його заповітом, було розвіяно[1][2][3][4][5][6].
Родина[ред. | ред. код]
У загиблого залишилася брат Олександр, дружина Анна та троє маленьких дітей, найменшому сину на час загибелі батька було менше року.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ НА КИЇВЩИНІ В БОЮ ЗАГИНУВ ДОБРОВОЛЕЦЬ З ЛУЦЬКА АНДРІЙ РОМАНОВ. Волинські новини (укр.). 8 квітня 2022. Процитовано 30 грудня 2022.
- ↑ Галецька, Юлія (8 квітня 2022). В бою за Україну загинув Герой з Луцька Андрій Романов. Перший канал соціальних новин (укр.). Процитовано 30 грудня 2022.
- ↑ Микитюк, Вікторія (11 квітня 2022). «Ти завжди будеш нашим сонечком»: на Волині попрощались із загиблим під Києвом добровольцем, батьком трьох дітей. Факти (укр.). Процитовано 30 грудня 2022.
- ↑ У Луцьку віддали останню шану добровольцю Андрію Романову. https://rayon.in.ua (укр.). 9 квітня 2022. Процитовано 30 грудня 2022.
- ↑ За Україну загинув ультрас ФК «Волинь». ВісникК (укр.). 8 квітня 2022. Процитовано 30 грудня 2022.
- ↑ Парай, Олена (9 квітня 2022). У Луцьку попрощалися з загиблим командиром добровольчого спецпідрозділу Андрієм Романовим. Суспільне Новини (укр.). Процитовано 30 грудня 2022.
- ↑ Ковкрак, Нава, Варшинін та інші: президент нагородив гвардійців і поліцію з Маріуполя. 45 – посмертно. Новинарня (укр.). 18 травня 2022. Процитовано 30 грудня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 343/2022 «Про відзначення державними нагородами України»