Ронні Дейла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Ронні Дейла
Ронні Дейла
Ронні Дейла
Особисті дані
Народження 21 вересня 1975(1975-09-21) (48 років)
  Порсгрунн, Телемарк, Норвегія
Зріст 188
Громадянство Норвегія Норвегія
Позиція захисник
Юнацькі клуби
Норвегія Уредд
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1992–1993 Норвегія Уредд 16 (0)
1993–2004 Норвегія Одд 240 (22)
2004–2005 Норвегія Вікінг 23 (0)
2006–2008 Норвегія Стремсгодсет 43 (6)
2009–2011 Норвегія Спарта/Брагерен 30 (4)
1992–2011 Всего за карьеру 352 (32)
Національна збірна
1992–1993 Норвегія Норвегія (U-17) 9 (0)
1994 Норвегія Норвегія (U-18) 3 (0)
1996 Норвегія Норвегія (U-21) 2 (0)
Тренерська діяльність**
2005 Норвегія Бродд
2006–2008 Норвегія Стремсгодсет асс.тренера
2008–2014 Норвегія Стремсгодсет
2014–2016 Шотландія Селтік
2017–2020 Норвегія Волеренга
2020–2022 США Нью-Йорк Сити
2022–2023 Бельгія Стандард (Льєж)
2023– Бельгія Брюгге
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Ронні Дейла (норв. Ronny Deila ; 21 вересня 1975, Порсгрунн, Телемарк, Норвегія) — норвезький футболіст, тренер. Провів більшу частину своєї ігрової кар'єри в норвезькому клубі Одд. Ставши тренером, вигравав Кубок Норвегії у «Стрьомсгодсет» у 2009 році та чемпіонат Норвегії у 2013 році.

Зараз є головним тренером клубу «Брюгге».

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

«Селтік»[ред. | ред. код]

Дейла був призначений головним тренером клубу шотландської прем'єр-ліги «Селтік» 6 червня 2014.[1] Він підписав однорічний контракт з клубом, назвав своє призначення «чудовою честю» і заявив про своє бажання поставити «атакуючий, захоплюючий та видовищний футбол».[2] Одинадцять днів потому колишній півзахисник «Селтіка» та збірної Шотландії Джон Коллінз був призначений помічником тренера. Дейла назвав Коллінза «першокласним тренером» і заявив, що у нього «є ідеї, які дуже схожі на мої, тому я впевнений, що він стане чудовим доповненням до моєї команди».[3]

Першим офіційним матчем Дейли як головний тренер «Селтіка» став кваліфікаційний матч Ліги чемпіонів проти клубу «Рейк'явік» 15 липня 2014 року, який закінчився перемогою шотландського клубу з рахунком 1:0.[4] Другий матч завершився з рахунком 4:0 на користь «Селтіка».[5] У наступному відбірному раунді «Селтік» програв варшавській "Легії" з рахунком 6:1 за підсумком двох матчів.[6] Однак з'ясувалося, що «Легія» виставила на другий матч гравця, який не був заявлений для участі в Лізі чемпіонів. УЄФА покарав польський клуб, присудивши перемогу «Селтіку» з рахунком 3:0, що забезпечило шотландському клубу прохід до наступного раунду.[7] У наступному відбірному раунді «Селтік» програв «Марібору» і продовжив участь вже в Лізі Європи.[8]

13 серпня Ронні Дейла виграв свій перший матч у шотландській прем'єр-лізі, перемігши «Сент-Джонстон» з рахунком 3:0.[9] У другому матчі Дейли в лізі та в його першій грі на домашньому для клубу стадіоні «Селтік» розгромив «Данді Юнайтед» з рахунком 6:1.[10]

Попри хороший старт, «Селтік» показував непереконливі результати на ранніх стадіях чемпіонату[11], але по ходу сезону став грати краще і вийшов з групи в Лізі Європи.[12] Внаслідок прогресу в результатах Дейла отримав нагороду «Тренер місяця» у листопаді. До лютого 2015 року «Селтік» виграв 15 з 17 останніх матчів у чемпіонаті та переміг «Рейнджерс» з рахунком 2:0 у півфіналі Кубка шотландської ліги.[13] У чемпіонаті «Селтік» 1 березня обіграв «Абердін», що йде на другому місці, з рахунком 4:0 і відірвався на шість очок, маючи гру в запасі.[14] Це була восьма поспіль перемога «Селтіка» у чемпіонаті, і такий поворот у формі клубу змусив колишніх критиків Дейла переглянути свою думку про нього. Колишній нападник «Селтіка» Джон Хартсон у жовтні назвав Дейлу тим, хто «мало розуміється на футболі», але чотири місяці потому заявив, що Дейла «переломив ситуацію», похваливши команду за «блискучий футбол».[15]

Дейла виграв свій перший трофей у «Селтіку» 15 березня. У фіналі Кубка Ліги «Селтік» переміг «Данді Юнайтед» з рахунком 2:0.[16]

«Селтік» виграв шотландську прем'єр-лігу 2 травня 2015 року за три гри до кінця сезону.[17].

У серпні 2015 року «Селтік» не зміг вийти в плей-офф Ліги чемпіонів УЄФА, програвши клубу «Мальме», і знову потрапивши до Ліги Європи.[18] У листопаді «Селтік» вибув з подальшого розіграшу Ліги Європи, посівши останнє місце у своїй групі.[19]

17 квітня 2016 року «Селтік» програв «Рейнджерс» у півфіналі Кубка Шотландії по пенальті. Через три дні після поразки Дейла оголосив, що піде у відставку наприкінці сезону.[20]

«Селтік» завоював титул чемпіона Шотландії 8 травня 2016 року.

«Волеренга»[ред. | ред. код]

13 липня 2016 року Дейла підписав чотирирічний контракт з норвезьким клубом «Волеренга».[21] Більшу частину першого сезону Дейли «Волеренга» знаходилася трохи вище за зону вильоту. Його попередник, К'єтіль Рекдаль, назвав сезон команди «провальним» і висловив побоювання, що команда може вилетіти в інший дивізіон. Футбольний аналітик та колишній гравець Бернт Хульскер назвав команду «надзвичайно слабкою».[22] У підсумку команда посіла восьме місце, що було набагато нижче за завдання, яке Дейла ставив перед собою на початку сезону — місце в першій трійці.[23]

У другому сезоні Дейли «Волеренга» продовжувала виступати невдало, і наприкінці жовтня 2018 року команда здобула лише одну перемогу в семи матчах і опинилася на восьмому місці.[24] Дейла зізнався, що задумався про своє становище у клубі, заявивши: «Я збираюся взяти час і поміркувати над цим. Щось пішло зовсім не так».[24] Перемога над «Ранхеймом» в останньому матчі сезону дозволила клубу фінішувати на шостому місці.[25]

«Нью-Йорк Сіті»[ред. | ред. код]

6 січня 2020 Дейла був призначений головним тренером клубу MLS «Нью-Йорк Сіті», підписавши трирічний контракт.[26] Під його керівництвом клуб у сезоні 2021 став чемпіоном американської ліги, обігравши в матчі за Кубок MLS «Портленд Тімберс» по пенальті.[27]

«Стандард Льєж»[ред. | ред. код]

13 червня 2022 Дейла залишив «Нью-Йорк Сіті»[28], щоб очолити клуб чемпіонату Бельгії «Стандард Льєж».[29] У своїй першій грі 22 липня команда забила наприкінці матчу, зрівнявши рахунок і зігравши внічию 2:2 вдома з «Гентом», залишившись удесятьох після того, як на 15-й хвилині був вилучений Александро Калут.[30]

У травні 2023 року, за два матчі до кінця сезону, він офіційно покинув клуб і перейшов до «Брюгге».[31]

«Брюгге»[ред. | ред. код]

25 травня 2023 року його офіційно представили як тренера клубу «Брюгге» з сезону 2023-24 років. Він підписав 3-річний контракт.[32]

Нагороди[ред. | ред. код]

Як гравець[ред. | ред. код]

Одд

Як тренер[ред. | ред. код]

Стрьомсгодсет

Селтік

Нью-Йорк Сіті

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Celtic appoint Deila as new manager. BBC Sport. Процитовано 22 жовтня 2022.
  2. ↑ "Ronny Deila appointed as new Celtic manager". web.archive.org. Архів оригіналу за 23 березня 2015. Процитовано 22 жовтня 2022.
  3. ↑ Celtic FC. "Celtic appoint John Collins as assistant manager". Celtic FC. Процитовано 22 жовтня 2022.
  4. ↑ KR Reykjavík 0-1 Celtic. BBC Sport. Процитовано 22 жовтня 2022.
  5. ↑ Celtic 4-0 KR Reykjavik (agg 5-0). BBC Sport. Процитовано 22 жовтня 2022.
  6. ↑ Celtic 0-2 Legia Warsaw (agg 1-6). BBC Sport. Процитовано 22 жовтня 2022.
  7. ↑ Guardian staff and agencies (8 серпня 2014). Celtic reinstated to Champions League after Uefa punishes Legia Warsaw. the Guardian (англ.). Процитовано 22 жовтня 2022.
  8. ↑ Celtic 0-1 NK Maribor (agg 1-2). BBC Sport. Процитовано 22 жовтня 2022.
  9. ↑ Scottish Premiership: Celtic open title defence with 3-0 win at St Johnstone. Sky Sports (англ.). Процитовано 22 жовтня 2022.
  10. ↑ Celtic 6-1 Dundee United. BBC Sport. Процитовано 22 жовтня 2022.
  11. ↑ Scottish Premiership: Ronny Deila looking for revenge as Celtic travel to Motherwell. Sky Sports (англ.). Процитовано 22 жовтня 2022.
  12. ↑ Celtic 1-3 Salzburg. BBC Sport. Процитовано 22 жовтня 2022.
  13. ↑ Celtic 2-0 Rangers | Scottish League Cup semi-final. the Guardian (англ.). 1 лютого 2015. Процитовано 22 жовтня 2022.
  14. ↑ Celtic win is mental lift - Deila. BBC Sport. Процитовано 22 жовтня 2022.
  15. ↑ "Celtic legend John Hartson: "I was wrong about Ronny Deila & Celts can lift The Treble". web.archive.org. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 22 жовтня 2022.
  16. ↑ Dundee United 0-2 Celtic. BBC Sport. Процитовано 22 жовтня 2022.
  17. ↑ Dundee United 1-0 Aberdeen. BBC Sport. Процитовано 22 жовтня 2022.
  18. ↑ Celtic’s Champions League exit suggests Ronny Deila roadshow has stalled | Ewan Murray. the Guardian (англ.). 26 серпня 2015. Процитовано 22 жовтня 2022.
  19. ↑ Celtic 'will be ready' for Europe. BBC Sport. Процитовано 22 жовтня 2022.
  20. ↑ Deila to leave Celtic in summer. BBC Sport. Процитовано 22 жовтня 2022.
  21. ↑ Rekdal makes way for Deila | Norway's News in English — www.newsinenglish.no (амер.). Процитовано 21 жовтня 2022.
  22. ↑ Rekdal slakter Vålerenga: – En regelrett fiasko. www.vg.no (nb) . Процитовано 21 жовтня 2022.
  23. ↑ Kan være ferdig i Vålerenga. Eurosport (норв.). 8 грудня 2017. Процитовано 21 жовтня 2022.
  24. ↑ а б Ronny Deila could quit Valerenga as ex-Celtic boss admits '˜something has gone very wrong'. www.scotsman.com (англ.). 29 жовтня 2018. Процитовано 21 жовтня 2022.
  25. ↑ Direktesenter - NTB. resultater.nrk.no. Процитовано 21 жовтня 2022.
  26. ↑ Ronny Deila Named New York City FC Head Coach. New York City Football Club (англ.). 6 січня 2020. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 24 травня 2021.
  27. ↑ Ari Liljenwall (11 грудня 2021). New York City FC win MLS Cup 2021. MLSsoccer.com (англ.). Архів оригіналу за 14 травня 2022. Процитовано 15 червня 2022.
  28. ↑ Ronny Deila joins Standard Liège and Nick Cushing is named Interim Head Coach. New York City Football Club (англ.). 13 червня 2022. Архів оригіналу за 15 червня 2022. Процитовано 15 червня 2022.
  29. ↑ Ronny DEILA nouveau T1 des Rouches. Standard de Liège (фр.). 13-06-22. Архів оригіналу за 13 червня 2022. Процитовано 15 червня 2022.
  30. ↑ D1A: réduit à dix, le Standard arrache le match nul en toute fin de match contre La Gantoise (2-2). Le Soir (фр.). 22 липня 2022. Процитовано 23 червня 2023.
  31. ↑ Ronny Deila leaves Standard Liege and signs three-year deal with Club Brugge - Get Belgian & Dutch Football News. getfootballnewsbene.com (en-GB) . 25 травня 2023. Процитовано 23 червня 2023.
  32. ↑ Reuters (25 травня 2023). Ex-Celtic manager Deila takes charge at Club Brugge. Reuters (англ.). Процитовано 23 червня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

«Брюгге» — поточний склад

4 Ордоньєс · 6 Одой · 7 Сков Ольсен · 8 Скураш · 9 Жутгла · 10 Ветлесен · 11 Барбера · 14 Мейєр · 15 Оньєдіка · 19 Сова · 20 Ванакен  · 21 Бурсік (в) · 22 Міньйоле (в) · 27 Нільсен · 28 Боята · 29 Якерс (в) · 32 Нуса · 33 Шинтон (в) · 39 Баланта · 44 Мехеле · 55 Де Куйпер · 58 Спілерс · 62 Хомма · 64 Саббе · 68 Тальбі · 76 Вермант · 77 Цинкернагель · 99 Ігор Тьяго ·  Отасові · Тренер: Ронні Дейла

«Брюгге» – Тренери

Гутінк (1930–33) · Дельбек (1933–34) · Волкерт (1934–36) · Шренк (1936–38) · Де Вен (1938–39) · Дельбек (1939–45) · Версейп (1945–50) · Кеннеді (1950–51) · Схаві (1951–57) · Геффлінг (1957–63) · Шваннер (1963) · Декенс (1963–65) · Дюпал (1965–67) · Геффлінг (1967–68) · Павич (1968–69) · Де Мюнк (1969–71) · Каньєлс (1971–73) · Де Віт (1973–74) · Гаппель (1974–78) · Береш (1978–79) · Боллен (1979) · Грайзенгаут (1979–80) · Гресс (1980–81) · Кон (1981) · Коппенс (1981) · Мартенс (1981–82) · Кесслер (1982–84) · Гауварт (1984–89) · Лекенс (1989–91) · Броос (1991–97) · Геретс (1997–99) · Вергеєн (1999–2000) · Солльєд (2000–05) · Кулеманс (2005–06) · Феррера (2006–07) · Яневський (2007) · Матейссен (2007–09) · Костер (2009–11) · Даум (2011–12) · Лекенс (2012) · Гаррідо (2012–13) · Прюдомм (2013–17) · Леко (2017–19) · Клемент (2019–22) · Схредер (2022) · Хофкенс (2022–)

«Волеренга» – Тренери

Йогансен (1944) · Серенсен (1944–1946) · Генріксен (1947–1948) · Ульріх (1949) · Йогансен (1949) · Свеннсен (1949–1950) · Ріддер-Нільсен (1950) · Серенсен (1951) · Борген (1952–1953) · Серенсен (1954) · Ган (1955) · Цервени (1956) · Генріксен (1957–1958) · Гульбраннсен (1959–1961) · Ріддер-Нільсен (1961) · Оснес (1962) · Йоганнессен (1963) · Плодерер (1964–1966) · Віндінгстад (1967–1970) · Еріксен (1971–1972) · Вігум (1973) · Йоганнессен (1974–1975) · Генес (1976–1977) · Гофф (1978) · Еріксен (1979–1981) · Рікгейм (1982) · Еріксен (1982) · Бенгтссон (1983) · Шовольд (1984) · Бенгтссон (1984) · Нордін (1985) · Нільссон (1986) · Вестлунн (1986) · Сігернес (1987–1988) · Ноткевич (1988–1989) · Вестлунд (1989–1990) · Нордін (1990–1992) · Давідсен (1993–1997) · Ульсен (1998–1999) · Лоберг (1999) · Нордлі (2000–2001) · Рекдаль (2001–2006) · Мюре (2006–2007) · Обрекк (2007) · Андерсен (2008–2012) · Рекдаль (2013–2016) · Дейла (2017–2019) · Фагермо (2020–2023) · Бакке (2023–)

«Стремсгодсет» – Тренери

Ліндбое-Гансен (1952) · Дальбак (1953) · Віг (1954) · Говде (1955–1959) · К. Нільсен (1960) · Карлсен (1961) · Говде (1962) · Е. Ларсен (1963–1966) · Р. Ларсен (1967) · Сандлі (1968) · Е. Ларсен (1969–1970) · Йогансен (1971) · Оснес (1972) · Еріксен (1973–1974) · Е. Ларсен (1975) · Пресберг (1976–1977) · Матісен (1978) · Петтерсен (1979) · Т. Доккен (1980–1982) · Сігмундстад (1983–1984) · Андерсен (1985) · Еріксен (1986) · Т. Доккен і Фюранд (1987) · Т. Доккен (1988) · Сігмундстад (1989–1990) · Фоссен (1991) · Торесен (1982) · Крістофферсен (1993–1998) · Стотен (1999) · А. Доккен (2000–2002) · Давідсен (2003–2004) · Якобсен (2005) · Фагермо (2006–2007) · Дейла (2008–2014) · Д. Нільсен (2014–2015) · Інгебретсен (2015–2016) · Скуллеруд (2016–2018) · Інгербретсен (2018–2019) · Вібе-Лунд (2019) · Педерсен (2019–2021) · Інгебретсен і Вібе-Лунд (2021–2022) · Існес (2023–)

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Спорт
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ронні_Дейла&oldid=41102893