Російсько-монгольський кордон
Російсько-монгольський кордон — сучасний державний кордон між Російською Федерацією та Монголією. Кордон простягається на південному заході Росії та північному заході Монголії, та майже повністю є сухопутним.
Опис[ред. | ред. код]
Загальна протяжність кордону становить 3485 км, зокрема 2878,6 км сухопутного, 588,3 км річкового і 18,1 км озерного[1][2]. За довжиною поступається тільки російсько-казахстанській і російсько-китайській ділянкам.
Сучасних обрисів кордон набув 29 грудня 1911 року, коли Монголія здобула незалежність від Цінської імперії. До цього він був частиною кордону між Російською та Цінською імперіями. Нині з Монголією межують чотири суб'єкти РФ: Республіка Алтай, Республіка Тува, Республіка Бурятія і Забайкальський край. Значна частина кордону проходить малонаселеною і важкодоступною місцевістю. Головними проблемами на російсько-монгольському кордоні, особливо на його тувинській ділянці, є викрадення худоби та контрабанда м'яса[3].
Пункти пропуску[ред. | ред. код]
На кордоні діють десять автодорожніх і два залізничні пункти пропуску[4][5]:
- з боку Республіки Алтай діє автомобільний пункт пропуску Ташанта;
- з боку Республіки Тува діють автомобільні пункти пропуску Шара-Сур, Цаган-Толгой, Хандагайти (Боршо);
- з боку Забайкальського краю діють автомобільний пункт пропуску Верхній Ульхун, а також автомобільний і залізничний пункт пропуску Соловйовськ;
- з боку Республіки Бурятія діють автомобільні пункти пропуску Монди та Кяхта, залізничний пункт пропуску Наушки.
Прикордонні регіони[ред. | ред. код]
Аймаки Монголії[ред. | ред. код]
Регіони Росії[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сопредельные страны [Архівовано 2016-10-11 у Wayback Machine.] // Росграница
- ↑ Общие сведения о стране/ Географическое положение. Границы [Архівовано 2016-03-26 у Wayback Machine.] // Новая Российская энциклопедия (Россия. Электронный энциклопедический словарь)
- ↑ Потенциал конфликтности в зоне российско-монгольской границы в Туве — Журнал «Международные процессы» (рос.). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2 січня 2011.
- ↑ Новосибирский филиал (рос.). Rosgranstroy. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 7 грудня 2018.
- ↑ Читинский филиал (рос.). Rosgranstroy. Архів оригіналу за 12 жовтня 2019. Процитовано 7 грудня 2018.