Ротар Іван Тимофійович
| Іван Тимофійович Ротар | |
|---|---|
| рос. Иван Тимофеевич Ротарь | |
| Народився |
24 лютого 1873 Мліїв, Київська губернія |
| Помер |
2 березня 1905 (32 роки) Катеринодар ·інфаркт |
| Підданство | Російська імперія |
| Діяльність | учитель |
| Відомий завдяки | громадський діяч, письменник |
| Alma mater | Київська духовна семінарія, Московська духовна академія |
| Партія | Революційна українська партія |
Ротар Іван Тимофійович (24 лютого 1873, Мліїв, Київська губернія — 2 березня 1905[1], Катеринодар) — український учитель та громадський діяч на Кубані, письменник.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в родині священика чи фельдшера в містечку Мліїв Київської губернії. Мав брата Петра. Навчався у школі в Городищі У 1894 році закінчив Київську духовну семінарію, а 1898 року — Московську духовну академію.[2]
Працював учителем у Млієві, Городищі, Києві. 1900 року переїхав до Катеринодару, 1902 до нього приєднався брат. Викладав історію та російську мову в жіночому єпархіальному училищі, школах у станицях Полтавській та Ладозькій, з 1903 — у Кубанській учительській семінарії.
Створив та очолив «Чорноморську громаду», яка стала кубанською філією Революційної української партії. Очолював також кубанське відділення «Просвіти». Користувався великою популярністю в українофільних колах.
Помер 1905 року від інфаркту, під час похорону близько 500 осіб влаштували маніфестацію, співали «Ще не вмерла Україна». Некролог опублікував Симон Петлюра.[1] За рік помер і Петро Ротар.
Був одружений. 1918 року дружина Галина Василівна започаткувала українську гімназію в Катеринодарі.
Творчість[ред. | ред. код]
Автор оповідання «Не в руку», збірки поезій «Сопілочка». У 1901 році в журналі «Киевская старина» вийшла монографія Івана Ротара «Епифаній Славинецкій, литературный дЂятель XVII в.». Рецензію на монографію дав Іван Франко.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Чумаченко В. З плеяди кубанських українофілів (Іван Тимофійович Ротар) // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. — Донецьк, 2002. — Т. 2. — С. 132.
- ↑ Ренат Польовий. Кубанська Україна [Архівовано 21 травня 2018 у Wayback Machine.].- К., 2002. — 303 с.
Джерела[ред. | ред. код]
- Білий Д. Д. Українці Кубані в 1792—1921 роках. Еволюція соціальних ідентичностей: Монографія. [Архівовано 21 травня 2018 у Wayback Machine.] — Львів — Донецьк: Східний видавничий дім, 2009. — 543 с., с. 349
- Чумаченко В. З плеяди кубанських українофілів (Іван Тимофійович Ротар) // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. — Донецьк, 2002. — Т. 2. — С. 132.
- Ренат Польовий. Кубанська Україна.- К., 2002. — 303 с.
- Ротар Іван [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.]. Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3., 1973. — Т. 7. — С. 2621-2634.
 |
Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела. |
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |