Мліїв
| село Мліїв | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Черкаська область |
| Район | Черкаський район |
| Громада | Мліївська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA71080270010024541 |
| Облікова картка | gska2.rada.gov.ua |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1499 рік |
| Населення | 4 356 чоловік (на 1 січня 2010 року)[1] |
| Територія | 120,04 км²[2] |
| Площа | 15,85 км²[2] |
| Густота населення | 274,8 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 19511, 19512 |
| Телефонний код | +380 4734 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°20′51″ пн. ш. 31°32′11″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
81 — 90 м[3] |
| Водойми | річка Вільшанка |
| Відстань до обласного центру |
39,1 (фізична) км[4] 45 (автошляхами) км[2] |
| Відстань до районного центру |
10 км[2] |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с.Мліїв, вул. Данила Кушніра, 63 |
| Сільський голова | Микитенко Василь Вікторович |
| Карта | |
  Мліїв | |
 Мліїв | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Млі́їв (давні назви — Мгліїв, Імліїв, Ітомгліїв) — село Черкаського району Черкаської області в Україні, центр Мліївської сільської громади.
Село розташоване на берегах річки Вільшанки за 10 км від міста Городище та за 45 км від обласного та районного центру — міста Черкаси. Площа населеного пункту — 1585 га, територія колишньої Мліївської сільської ради — 12 004 га. Населення — 4 356 осіб.
Історія[ред. | ред. код]
Перша писемна згадка про Мліїв належить до 1499 року[5], коли він належав Васьковичам, проте є припущення, що історія поселення сягає часів Київської Русі.
На початку 17 століття у власності Христини Коренівської у дівоцтві Зубрик, з 28 березня 1633 — коронного гетьмана Станіслава Конецпольського[6].
Існує переказ про мліївського селянина Данила Кушніра, страченого шляхтичами за відмову прийняти католицьку віру. Кушніра катували, а потім облили смолою й підпалили. Цей акт був спрямований на те, щоб залякати населення, яке піднялося на боротьбу.
В 1648 році Млієвом оволоділи війська Богдана Хмельницького і він став ранговим містечком гетьмана[7].
У першій половині січня 1654 року для приведення до присяги володарю царю та великому князю Олексію Михайловичу брацлавського полку, серед інших ґородів і у ґородах Новий та Старий Мгліїв, був посланий князь Федір Барятинський[8]. У ґороді Новий Мгліїв присягу склали: 1 сотник, 1 сотенний отаман, 1 сотенний осавул, 208 козаків, 13 міщан. У ґороді Старий Мгліїв поисягу склали: 1 сотенний отаман, 1 сотенний осавул, 40 козаків, 34 міщанина[9].
В 1661 році, за постановою сейму, Мліїв знову був закріплений за Конецпольським. З початку XVIII століття Мліїв з округою належав князю Любомирському.
На початку XIX століття Мліїв перейшов у власність до Єлизавети Браницької, дружини князя Воронцова.
В роки визвольних змагань Мліїв був ареною боротьби загонів українських повстанців проти більшовиків та інших загарбницьких сил. На початку 1920-х років село — центр Мліївської республіки.
В ході Другої світової війни село окуповане німецькими військами 2 серпня 1941 року. 6 лютого 1944 року частини 72-ї та 254-ї стрілецьких дивізій 52-ї армії СРСР підійшли до села і з боями 9 лютого відвоювали його, відновивши радянську окупацію.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923—1933 та 1946–1947 роках.
Восени 2016 року на будинку, де з 1870 по 1873 рік проживав автор слів Гімну України Павло Чубинський, встановили пам'ятну дошку.[10]
Економіка[ред. | ред. код]
У селі працює два цегельні заводи, два лісництва з цехом переробки деревини державного підприємства «Смілянське лісове господарство». Подальшого розвитку набуває приватне підприємство з переробки деревини та виробів повсякденного вжитку, приватна науково-виробнича фірма «Міком», «Ліга ЛТД» з охолодження молока.
У сільськогосподарському виробництві діють СТОВ «Симиренківське» (колишній колгосп імені Симиренка), три селянсько-фермерські господарства — фірма «КСВ», СФГ «Україна», СФГ «ВМС», два приватні підприємці, які спеціалізуються з виробництва зернових і технічних культур, а СТОВ «Симиренківське» — ще й виробництва молока і м'яса. ТОВ «Петрус» здійснює виробництво товарного яйця на базі найновіших світових технологій.
Для забезпечення потреб жителів промисловими виробами та продуктами харчування в селі працює 57 приватних підприємців, частина з яких мають у користуванні 35 закладів торгівлі та громадського харчування.
Типовим представником промислового виробництва є ВАТ «Мліївський ЗТО». Підприємство засноване в 1920 році. Відкрите акціонерне товариство «Мліївський завод технологічного обладнання» створено відповідно до рішення Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України від 05.05.1994 р. № 682, шляхом перетворення державного підприємства Мліївський завод технологічного обладнання у відкрите акціонерне товариство.
Діяльність підприємства спрямована на виробництво та реалізацію виробів з деревини, у тому числі столярних виробів; виробництво та реалізацію запасних частин до сільськогосподарських машин та іншого автотранспорту; виробництво та ремонт меблів; виробничу діяльність, пов'язана з виробництвом продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання; ремонт сільськогосподарської техніки; надання послуг по технічному обслуговуванню автотранспорту; виробництво та реалізацію продукції виробничо-технічного призначення; виробництво та реалізацію, окрім своїх потреб також на потреби інших структур та організацій, теплової та електричної енергії; організацію та проведення науково-дослідницьких та пошукових робіт; фінансові операції та операції з цінними паперами; залучення інвестицій у виробництво та будівництво, реалізація завершених або незавершених об'єктів будівництва; монтаж, демонтаж та ремонт металоконструкції, вантажопідіймальних кранів із застосуванням зварювальних робіт та кранів; експертне обстеження вантажопідіймальних кранів та проведення неруйнівного і руйнівного контролю металів та зварних з'єднань; виготовлення будівельних матеріалів; організація ремонту механізмів та транспортних засобів підприємств, установам та населенню тощо
Наука[ред. | ред. код]
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
1. Як у Млієві на Черкащині з'явився сорт яблук Ренет Симиренка // Канал «Українська правда» на YouTube, 16 жовтня 2020. |
Мліївський Інститут помології імені Л. П. Симиренка НААН має 200 га землі. Головна його робота — створення нових сортів плодово-ягідних культур. У Державному реєстрі сортів рослин України — сорти мліївської селекції, яких близько 30-ти. Також тут проводиться розробка інтенсивних технологій виробництва плодів і ягід, розробляються методики захисту багаторічних насаджень від шкідників та хвороб, здійснюються економічні дослідження: маркетингу садівничої продукції, розсадництва. При інституті працює державне дослідне господарство, що спеціалізується з впровадження розробок у виробництво. На його території розташовано дендропарк Мліївської дослідної станції.
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
У селі працюють дві загальноосвітні школи І-ІІІ ступенів, дві дитячі дошкільні установи, два центри культури і дозвілля з будинками культури та бібліотеками, дільнична лікарня та лікарська амбулаторія, два відділення зв'язку, дві філії Ощадбанку, дві аптеки, ветдільниця та ветаптечний кіоск.
Релігія[ред. | ред. код]
У селі діють:
- Храм Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України (храм освячено 25 жовтня 2009 року);
- Троїцька церква Православної церкви України в реставрованому приміщенні родинної церкви Симиренків;
- молитовний дім євангельських християн-баптистів.
Пам'ятки природи[ред. | ред. код]
Модрина — лісовий заказник місцевого значення.
У мистецтві[ред. | ред. код]
Назва села згадується у романі Ліни Костенко «Берестечко»:
|
О Дар-Надія! Ждани та Бояни. Іркліїв. Мліїв. Злобин. Веремій. |
|
Відомі люди[ред. | ред. код]
Уродженці[ред. | ред. код]
У 18-ому столітті Мліїв відомий як батьківщина мліївського титаря Данила Кушніра, якого заживо було спалено польською шляхтою напередодні Коліївщини. Образ Данила Кушніра, борця за віру і свій народ, використав Тарас Шевченко в поемі «Гайдамаки».
- Кошеленко Йосип Якимович (2 листопада 1887 — ?) — член Української Центральної Ради.
- Крижанівська Олеся Прокопівна (1956) — кандидат філософських наук, доцент кафедри політології, соціології та соціальної роботи НТУУ «Київський політехнічний інститут»;
- Курінна Тетяна Миколаївна (1958) — кандидат історичних наук, краєзнавець, журналіст, викладач Київського Центру підвищення кваліфікації працівників сфери управління Міністерства соціальної політики України.
- Лисенко Віталій Пилипович (1950) — заслужений працівник освіти України, доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри автоматики та робототехнічних систем Національного університету біоресурсів і природокористування України.
- Симиренко Володимир Левкович (1891—1938) — український помолог і селекціонер плодових культур, агроеколог.
- Симиренко Левко Платонович (1855—1920) — український вчений-помолог, садівник, світовий авторитет в галузі садівництва, меценат.
- ігумен Феодосій (Палієнко) (1867 — ?) — намісник Виноградського Ірдинського Успенського чоловічого монастиря з 1910 по 1921 рр.
Пов'язані з Млієвом[ред. | ред. код]
- Симиренко Василь Федорович (1835—1915) — промисловець, інженер-конструктор та технолог в галузі цукроваріння, визначний меценат;
- Ротар Петро Тимофійович (1880—1906) — український громадський діяч, поет і педагог;
- Ротар Іван Тимофійович (1873—1905) — український громадсько-політичний діяч, педагог, літератор;
- Шевченко Василь Миколайович (1897—1981) — український вчений-фітопатолог, доктор сільськогосподарських наук, заслужений діяч наук УРСР;
- Потупейко Михайло Миколайович (1922—2007) — український письменник, літературознавець і громадський діяч, кандидат філологічних наук;
- Кравченко Михайло Лаврентійович (1925—2006) — український вчений-селекціонер, доктор біологічних наук.;
- Горідько Микола Якович (1938—2001) — український вчений в галузі фізичного матеріалознавства, кандидат фізико-математичних наук.
- Горідько Микола Антонович — депутат Верховної Ради УРСР 9—10-го скликань.
- Павло Чубинський — автор слів Державного Гімну України, проживав у Млієві.
Тут бували громадські діячі та вчені — Микола Костомаров, Михайло Драгоманов
Герої соціалістичної праці[ред. | ред. код]
- Карпенко Ганна Семенівна (1942—1990) — доярка колгоспу ім. В. Симиренка, Заслужений працівник сільського господарства УРСР
- Матвійко Василь Макарович (1922—1987) — бригадир садівників колгоспу ім. Леніна
Герої Радянського Союзу[ред. | ред. код]
- Мученик Данило Мліївський (Куншір) — пам'ять 11 серпня (н.с.)[11][12];
- Священномученик Авраам (Шморкун) — пам'ять 26 травня (н.с.) в Соборі святих новомучеників Черкаських[13]
З Млієвом пов'язана визначна подія в культурному житті українського народу, як видання 1860 року «Кобзаря» Тараса Шевченка. Дружба пов'язувала поета з родиною Симиренків, яка виділила кошти на це видання. В 1840 — 1850-х роках Шевченко не раз гостював у Млієві.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сайт Городищенської районної ради. Архів оригіналу за 25 квітня 2012. Процитовано 5 жовтня 2010.
- ↑ а б в г who-is-who.com.ua[недоступне посилання]
- ↑ Погода в Україні. Архів оригіналу за 26 березня 2008. Процитовано 26 вересня 2007.
- ↑ maps.vlasenko.net [Архівовано 23 жовтня 2007 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Грамоти великих князів литовських з 1390 по 1569 рік / Під редакцією В.Антоновича та К.Козловського. — К., 1868. — X + II + 166 с. [Архівовано 15 травня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Стаття Horodyszcze у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том III C.146 з 1895 року [Архівовано 29 квітня 2014 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ О. С. Компан. Міста України в другій половині XVII ст. Київ, 1963, стор. 145
- ↑ Акты относящіеся къ исторіи Южной и Западной Россіи. Т. X. С.-Петербургъ. Тип. бр. Пантелеевыхъ. 1978. С. 239—240(рос. дореф.)
- ↑ Акты относящіеся къ исторіи Южной и Западной Россіи. Т. X. С.-Петербургъ. Тип. бр. Пантелеевыхъ. 1978. С. 296(рос. дореф.)
- ↑ Осипенко О. Вшанували Чубинського [Архівовано 10 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Голос України. — 2016. — № 213 (6467) (9 лист.). — С. 16. — (З пошти).
- ↑ Святий мученик Данило Мліївський. Архів оригіналу за 20 серпня 2013. Процитовано 26 червня 2014.
- ↑ ДАНИИЛ КУШНИР — ЧЕРКАССКОЙ ЗЕМЛИ СВЯТОЙ МУЧЕНИК. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 26 червня 2014.
- ↑ Новомученики Черкаські: життя, подвиги, страждання. Видання Черкаської єпархії Української Православної Церкви. — Черкаси, 2009, стор. 13 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 вересня 2016. Процитовано 26 червня 2014.
Література[ред. | ред. код]
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
Посилання[ред. | ред. код]
- Мліїв [Архівовано 28 лютого 2021 у Wayback Machine.] // ЕСУ
- Мліїв // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 269-270.
- Мліїв на who-is-who.com.ua[недоступне посилання з квітня 2019]
- Мліївська республіка [Архівовано 17 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- село Мліїв [Архівовано 16 червня 2020 у Wayback Machine.]
- Mlijów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 520. (пол.)
- Mlijów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 342. (пол.)
| ||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||