Рудольф Крейцер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рудольф Крейцер
фр. Rodolphe Kreutzer
Rodolphe Kreutzer by Riedel.jpg
Народився 16 листопада 1766(1766-11-16)[1][2]
Версаль[3]
Помер 6 січня 1831(1831-01-06)[4][2][…] (64 роки)
Женева, Швейцарія[3]
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція
Діяльність диригент, композитор, скрипаль, педагог, музикознавець, музичний педагог, викладач університету, концертмейстер
Вчителі Anton Stamitz[d]
Відомі учні Charles Philippe Lafont[d], Lambert Massart[d], Jean Nicolas Auguste Kreutzer[d] і Pantaléon Battu[d][8]
Володіє мовами французька[2]
Заклад Вища національна консерваторія музики і танцю[d]
Членство Commission des Sciences et des Arts[d] і Q3578005?
Напрямок класична музика
Жанр опера
Magnum opus 42 études ou caprices[d]
Батько Jean Jacob Kreutzer[d]
Мати Elisabeth Trabol[d]
Брати, сестри  • Jean Nicolas Auguste Kreutzer[d]
У шлюбі з Adélaïde-Charlotte Kreutzer[d]
Нагороди
кавалер ордена Почесного легіону

Рудольф Крейцер (Rodolphe Kreutzer, 16 листопада 1766, Версаль — 6 січня 1831, Женева) — французький скрипаль-віртуоз, композитор, диригент та педагог. Людвіг ван Бетховен присвятив йому свою славнозвісну сонату № 9, яку він написав у 1803 р., і з того моменту її почали називати «крейцерівською», хоча сам Крейцер її так жодного разу й не виконав. Крейцер, бувши справжнім віртуозом, написав свої знамениті етюди скрипкової майстерності, які польський скрипаль Генріх Венявський назвав «нашою Біблією».

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #116533676 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б в data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Крейцер Родольф // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. а б Bauer P. Deux siècles d'histoire au Père LachaiseVersailles: 2006. — P. 445. — ISBN 978-2-914611-48-0
  5. Encyclopædia Britannica
  6. Moiroux J. Le cimetière du Père-LachaiseParis: 1908. — P. 208.
  7. Gabrielli D. Dictionnaire historique du Père-Lachaise — 2002. — P. 179. — ISBN 978-2-85917-346-3
  8. Г. Риман Баттю // Musiklexikon: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. ЭнгельМосква: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 1. — С. 87.

Посилання[ред. | ред. код]