Рудольф Крейцер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рудольф Крейцер
фр. Rodolphe Kreutzer
Rodolphe Kreutzer by Riedel.jpg
Народився 16 листопада 1766(1766-11-16)[1][2][3]
Версаль, Королівство Франція[4][3]
Помер 6 січня 1831(1831-01-06)[5][2][…] (64 роки)
Женева, Швейцарія[4][3]
Поховання
Країна Flag of France (1794–1815, 1830–1958).svg Франція
Діяльність диригент, композитор, скрипаль, педагог, музикознавець, музичний педагог, викладач університету, концертмейстер
Вчителі Anton Stamitzd
Відомі учні Charles Philippe Lafontd, Lambert Massartd, Jean Nicolas Auguste Kreutzerd і Pantaléon Battud[9]
Знання мов французька[2]
Заклад Вища національна консерваторія музики і танцюd і Паризька вища національна консерваторія музики й танцю
Членство Commission des Sciences et des Artsd і Q3578005?
Напрямок класична музика
Жанр опера
Magnum opus 42 études ou capricesd
Батько Jean Jacob Kreutzerd
Мати Elisabeth Trabold
Брати, сестри Jean Nicolas Auguste Kreutzerd
У шлюбі з Adélaïde-Charlotte Kreutzerd
Нагороди
кавалер ордена Почесного легіону

Рудольф Крейцер (Rodolphe Kreutzer, 16 листопада 1766, Версаль — 6 січня 1831, Женева) — французький скрипаль-віртуоз, композитор, диригент та педагог. Людвіг ван Бетховен присвятив йому свою славнозвісну сонату № 9, яку він написав у 1803 р., і з того моменту її почали називати «крейцерівською», хоча сам Крейцер її так жодного разу й не виконав. Крейцер, бувши справжнім віртуозом, написав свої знамениті етюди скрипкової майстерності, які польський скрипаль Генріх Венявський назвав «нашою Біблією».

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #116533676 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б в Archivio Storico Ricordi — 1808.
  4. а б Крейцер Родольф // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. а б Bauer P. Deux siècles d'histoire au Père LachaiseVersailles: 2006. — P. 445. — ISBN 978-2-914611-48-0
  6. Encyclopædia Britannica
  7. Moiroux J. Le cimetière du Père-LachaiseParis: 1908. — P. 208.
  8. Gabrielli D. Dictionnaire historique du Père-Lachaise — 2002. — P. 179. — ISBN 978-2-85917-346-3
  9. Г. Риман Баттю // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. ЭнгельМосква: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 1. — С. 87.

Посилання[ред. | ред. код]