Русенборг

«Русенборг» (Тронгейм)

Повна назва	Rosenborg Ballklub
Прізвисько	Маленькі тролі
Засновано	19 травня 1917
Населений пункт	Тронгейм, Норвегія
Стадіон	«Леркендал»
Вміщує	21 850
Президент	Сесілія Йонсен
Головний тренер	Альфред Юганссон
Ліга	Елітесеріен
2025	7 місце
Вебсайт	rbk.no
Домашня Виїзна Запасна

Русенбо́рг (норв. Rosenborg Ballklub) — норвезький футбольний клуб з міста Тронгейм. Найтитулованіший клуб Норвегії. Головні успіхи припадають на 1990-ті та 2000-ні роки.

Історія

Початок (1917—1959)

19 травня 1917 року 12 юнаків з Розенборга в Тронгеймі заснували спортивний клуб «Одд». Назва «Одд» була даниною поваги команді «Одда» зі Шієна, найуспішнішій команді Норвегії на той час. «Одд» провів свої перші кілька років, граючи проти інших місцевих команд, перш ніж спробувати приєднатися до регіональної серії в 1920 році. Як і більшість «дружніх» клубів, сформованих на той час, їм неодноразово відмовляли в доступі. Оскільки багато з цих гравців також грали за більші команди, влада побоювалася можливої нестачі гравців, якщо до клубу буде допущено занадто багато малих клубів. З роками розчаровані гравці почали залишати клуб, і в 1923 році перша команда зіграла лише один матч.

До 1926 року керівництво клубом перейшло до нового покоління членів, і саме завдяки їхнім зусиллям «Одд» нарешті був прийнятий до регіональної серії в 1927 році, через десять років після заснування клубу. Через рік вони мали вступити до Асоціації норвезького футболу, але їх вступ було заблоковано, оскільки асоціація відмовилася мати два клуби-члени з однаковою назвою. Тому 26 жовтня 1928 року клуб отримав свою нинішню назву — «Русенборг Балькклуб». «Русенборг» — це переважно житловий район у Тронгеймі.

Спочатку «Русенборг» мав невеликий успіх, постійно переходячи між нижчими дивізіонами регіональної серії. Однак їхні результати покращувалися, і в 1931 році команда кваліфікувалася до найвищого рівня, а через рік вони вперше зіграли в Кубку Норвегії. Саме в цей час «Русенборг» почав планувати новий домашній стадіон у Леркендалі, хоча цей проект був завершений лише після Другої світової війни.

Прорив (1960—1968)

Молодіжна команда «Русенборга» була однією з найкращих у країні з моменту заснування клубу, і особливо талановите покоління молодих гравців, що виросло в 1950-х роках, заклало основу для успіху першої команди в 1960-х роках і пізніше. У 1960 році «Русенборг» дійшов до фіналу кубка, де зустрівся з «Оддом», командою, від якої вони взяли свою оригінальну назву та кольори в 1917 році. Переможця визначив матч-реванш, але «Русенборг» зміг здобути свій перший трофей. У 1964 році «Русенборг» вдруге виграв кубок Норвегії.

«Русенборг» піднявся з регіональної ліги до групи А головної норвезької ліги в 1960 році. Наступного сезону дві групи вищого дивізіону були об'єднані в одну лігу з 16 команд, а команди, які фінішували в нижній половині, вилітали до 2-го дивізіону. «Русенборг» посів 9-е місце з 16 команд і був виведений до нового 2-го дивізіону, де грав з 1963 року, доки не здобув підвищення, вигравши групу B у 1966 році.

У 1967 році «Русенборг» вперше піднявся до найвищого рівня норвезького футболу – вищого дивізіону. Це виявився дуже успішним роком для клубу. Під керівництвом таких гравців, як Гаральд Сунне, Нільс Арне Егген та талановитий молодий форвард Одд Іверсен, «Русенборг» виграв свій перший чемпіонський титул. Того року Іверсен забив 17 голів у 18 матчах, а в наступному сезоні – цілих 30, хоча сам по собі не зміг запобігти перемозі «Русенборга» над «Люном» у боротьбі за титул. До кінця 1960-х років стало зрозуміло, що «Русенборг» став одним із провідних футбольних клубів Норвегії.

У 1960-х роках «Русенборг» вперше вийшов на європейську арену. Як переможці кубка в 1964 році, клуб дебютував у Кубку володарів кубків наступного року. Через три роки «Русенборг» вийшов у Кубок європейських чемпіонів як переможець ліги.

Злети та падіння (1969—1987)

Перед сезоном 1969 року «Русенборг» найняв тренером англійця Джорджа Кертіса. Кертіс запровадив нову схему 4–4–2 та змістив акцент на тактику та організацію, а не на повністю атакувальний футбол. Цей крок спочатку спрацював добре, оскільки «Русенборг» втретє здобув перемогу в лізі. Однак, коли клуб покинули Одд Іверсен та Гаральд Сунде, «Русенборг» практично перестав забивати голи та не зміг знову виграти в 1970 році. Кертіса критикували за надмірну оборонну спрямованість, і його замінив Нільс Арне Егген, який повернувся до більш привабливого для глядачів стилю гри. Перший з п'яти термінів Еггена на посаді тренера мав приголомшливий успіх — «Русенборг» виграв Дубль.

«Дубль» 1971 року ознаменував кінець першого Золотої доби клубу. «Русенборг» програв фінал кубка два сезони поспіль і почав боротися в лізі. Шквал тренерів (включаючи Еггена) приходив і йшов, не роблячи жодного враження, і в 1977 році команда виграла лише один матч за весь сезон, фінішувавши останньою.

Нільса Арне Еггена потім запросили на третій термін, з 1978 по 1982 рік, і з поверненням 35-річного Одда Іверсена, «Русенборг» наступного року знову піднявся до 1-го дивізіону. У 1979 році Іверсен став найкращим бомбардиром вчетверте у своїй кар'єрі, але на момент завершення кар'єри в 1982 році клуб все ще не повернув собі колишню славу. Це нарешті сталося в 1985 році, коли після 14 років без трофеїв «Русенборг» переміг «Ліллестрем» в останньому матчі сезону та виграв лігу з різницею в одне очко.

Ера Нільса Арне Еггена (1988–2002)

1985 рік, можливо, став поворотним у долі «Русенборга», але саме в 1988 році все по-справжньому почало змінюватися. Клуб отримав свіжий капітал від свого нового головного спонсора та повністю професіоналізувався. Нільс Арне Егген повернувся до Тронгейма, щоб знову стати головним тренером, після того як привів «Мосс» до чемпіонського титулу в 1987 році. Наприкінці 1980-х років клуб двічі перемогу (1988 та 1990).

«Русенборг» продовжував домінувати в норвезькому клубному футболі протягом 1990-х років. На відміну від оборонного та часто критикованого (але дуже ефективного) стилю гри збірної Норвегії того часу, «Русенборг» досяг успіху завдяки суворому дотриманню атакуючого футболу, що приваблював глядачів. Норвезьку Тіппелігу, засновану в 1991 році, команда вигравала 13 сезонів поспіль, починаючи з 1992 року. Також п'ять разів вигравав національний Кубок.

У 1995 році «Русенборг» вперше кваліфікувався до Ліги чемпіонів, що зміцнило фінансове становище клубу. Доходи від наступних європейських кампаній зробили «Русенборг» найбагатшим клубом Норвегії. Здатність клубу пропонувати вищі зарплати та брати участь у європейських змаганнях допомогла залучити найкращих гравців, що сприяло подальшому успіху в національних змаганнях.

Європейські досягнення

Русенборг-Валенсія

«Русенборг» брав участь у груповому етапі Ліги чемпіонів 11 разів протягом 13 років, з 1995 по 2007 рік. Вісім з них були поспіль (з 1995 по 2002 рік), що було рекордом до 2004 року, коли «Манчестер Юнайтед» кваліфікувався до групового етапу дев'ятий рік поспіль.

«Русенборг» двічі вдавалося пройти далі першого групового етапу Ліги чемпіонів. У сезоні 1996–97 років вони були на шляху до дострокового вильоту, але через те, що «Мілан» розтратив цінні очки, все було підготовлено до вирішального матчу на «Сан-Сіро». «Русенборг» переміг «Мілан» з рахунком 2:1, вибивши італійців і вийшовши у чвертьфінал, де програв «Ювентусу» за загальним рахунком 1-3. У сезоні 1999–2000 років «Русенборг» виграв свою групу, забезпечивши собі місце у другому груповому етапі. Найбільш пам'ятною грою була виїзна гра проти дортмундської «Боруссії», яку норвежці виграли з рахунком 3:0.

Серед інших яскравих моментів – перемога над «Реалом» з рахунком 2:0 та перемога над «Олімпіакосом» з рахунком 5:1, обидві гри в сезоні 1997–98. Були також деякі невдалі виступи, особливо проти французьких команд. «Русенборг» програв «Ліону» з рахунком 0:5 у 2002 році та був розгромлений «Парі Сен-Жермен» з рахунком 2:7 у 2000 році.

Норвежці не змогли кваліфікуватися у 2003 році, програвши іспанському «Депортіво», але змогли знову кваліфікуватися у 2004 році після перемоги над «Маккабі» з Хайфи, а у 2005 році – незважаючи на невдалий сезон – вони кваліфікувалися вдесяте, вигравши 4:3 проти румунського «Стяуа».

«Русенборгу» вдалося кваліфікуватися вдесяте у 2007 році. Клуб вразив нічиєю на виїзді з «Челсі» з рахунком 1:1 та перемогою над «Валенсією» з рахунком 2:0 як вдома, так і на виїзді.

У липні 2009 року «Русенборг» вибув з Ліги Європи у другому кваліфікаційному раунді проти азербайджанського «Карабаху». Через рік, у серпні 2010 року, «Русенборг» вибув з Ліги чемпіонів у раунді плей-оф після нічиєї 2:2 проти данського «Копенгагена», який кваліфікувався завдяки правилу голів на виїзді.

Початок ХХІ століття

Наприкінці 2002 року завершив кар'єру Нільс Арне Егген після багатьох успішних років, протягом яких його лише один раз, у сезоні 1998 року, замінив його асистент Тронд Соллід. Еггена замінив Оге Гарейде, який раніше привів шведський «Гельсінгборг» та данський «Брондбю» до чемпіонства у національних лігах.

Під новим керівництвом «Русенборг» виграв лігу, програвши лише три гри та на 14 очок випередивши «Буде-Глімт», що посів друге місце. Клуб здобув свій сьомий поспіль «дубль», знову перемігши «Буде-Глімт» у фіналі кубка. Незважаючи на те, що «Русенборг» не зміг кваліфікуватися до Ліги чемпіонів, він провів ще один чудовий сезон, і здавалося, що початкові реформи Харейде дали результат, але 2003 рік виявився його єдиним сезоном у клубі, оскільки в грудні того ж року він прийняв пропозицію очолити збірну Норвегії. Його замінив його асистент Ула Бю Рісе, відомий колишній воротар і тренер воротарів клубу.

«Русенборг» знову став переможцем ліги у 2004 році, але лише завдяки більшій кількості забитих голів вони змогли претендувати на титул. Контракт Ула Бю Рісе було розірвано в жовтні, хоча йому вдалося вивести команду до Ліги чемпіонів, і деякий час було невідомо, хто візьме на себе керівництво. У листопаді клуб оголосив про повернення Нільса Арне Еггена на посаду радника колишнього помічника менеджера Пера Йоара Гансена, якого було підвищено до головного тренера. Бйорн Гансен та Руне Скарсфьорд також виконували обов'язки помічників тренера.

Проблеми «Русенборга» продовжилися навесні 2006 року. В середині сезону їхній суперник, «Бранн», мав впевнену перевагу в 10 очок. 27 липня Пер-Матіас Хегмо пішов у лікарняний, посилаючись на виснаження. Помічник тренера Кнут Торум взяв на себе кермо. Втретє за три роки клуб очолив асистент. Однак цього разу все пройшло повним успіхом. «Русенборг» виграв вісім ігор поспіль, ліквідувавши лідерство «Бранна» та нарешті обігнавши їх. 22 жовтня, у матчі, який було описано як «найбільше зіткнення з часів битви при Стіклестаді», «Русенборг» переміг «Бранн» на виїзді і отримав перевагу в шість очок за два тури до кінця. Наступних вихідних «Русенборг» переміг «Вікінг», забезпечивши клубу 20-й титул чемпіона. 31 жовтня Пер-Матіас Хьогмо поклав край тривалим спекуляціям щодо свого повернення та на якій посаді, провівши прес-конференцію, на якій заявив, що негайно йде у відставку з посади тренера та повністю залишає футбол. Торум прийняв пропозицію стати головним тренером. Ще одна відставка відбулася 11 лютого 2007 року, коли директор Руне Братсет оголосив про свою відставку, посилаючись, серед іншого, на величезний тиск з боку ЗМІ як причину для відставки. З 1 серпня його замінив Кнут Торбйорн Егген, син колишнього менеджера Нільса Арне Еггена.

Після відставки Торума, «Русенборг» почав переговори з Трондом Соллідом щодо заповнення вакансії головного тренера. Соллід, який після свого відходу в 1998 році став заслуженим тренером у Бельгії, раніше кілька разів повертався до «Русенборга». Після тривалого процесу Соллід відмовився від роботи, давши поштовх тим, хто критикував те, як «Русенборг» вирішував свою проблему з головним тренером в останні роки. 28 грудня «Русенборг» оголосив Еріка Гамрена своїм новим тренером на сезон 2008 року. Хамрен розпочав тренерську роботу в «Русенборзі» 1 червня 2008 року, після того, як закінчив роботу у данському «Ольборгу». За кілька днів до приходу Хамрена Кнут Торбйорн Егген оголосив про свою негайну відставку. ЗМІ припускали, що відставки Еггена вимагав Хамрен, щоб отримати повний контроль над клубом. 27 липня 2008 року «Русенборг» став першою норвезькою командою, яка виграла фінальний матч Кубка Інтертото УЄФА, перемігши нідерландський «НАК Бреда» з рахунком 2:1 за сумою двох матчів. Ця перемога вивела «Русенборг» у 2-й кваліфікаційний раунд Кубка УЄФА 2008–09 років, звідки вони вийшли до групового етапу. Однак Кубок Інтертото вони не виграли — згідно з правилами, встановленими для змагань 2006 року, трофей вручається клубу Кубка Інтертото, який просунеться найдалі в Кубку УЄФА. На груповому етапі «Русенборг» не зміг вразити, посівши останнє місце з двома очками. Клуб також не зміг виступити в Лізі, поспіль посівши невтішне 5-е місце.

Перед сезоном 2009 року Хамрен привів до «Русенборга» кількох нових гравців, одним із яких був Раде Пріца, якого Хамрен добре знав з «Ольборга». Наприкінці сезону «Русенборг» виграв чемпіонат з 69 очками, вигравши у свого найближчого суперника «Мольде» з рахунком 3:2. «Русенборг» програв лише один матч у чемпіонаті - «Старту» з рахунком 3:2. «Русенборг» зупинив свій шлях до дубля у чвертьфіналі кубка «Мольде», програвши з рахунком 5:0. Клуб взяв реванш наприкінці вересня, перемігши «Мольде» в чемпіонаті та забезпечивши собі таким чином свій 21-й чемпіонський титул.

20 травня 2010 року було вирішено, що «Русенборг» у сезоні 2010 року очолить Нільс Арне Егген. Він змінив Еріка Хамрена, який став тренером національної збірної Швеції. Останнім матчем Еріка Хамрена була виїзна перемога 2:1 проти «Вікінг» 24 травня.

24 жовтня 2010 року «Русенборг» виграв лігу в 22-й раз, перемігши «Тромсе» з рахунком 1:0. 7 листопада «Русенборг» зіграв останній матч ліги сезону проти «Олесунна», який завершився нічиєю 2:2.

Ян Єнссон, чий контракт зі «Стабеком» закінчився після сезону 2010 року, був призначений головним тренером перед сезоном 2011 року і очолював команду протягом двох сезонів, де «Русенборг» посів третє місце в лізі та кваліфікувався до групового етапу Ліги Європи кожного разу. Однак клуб був незадоволений результатами Єнссона на посаді головного тренера, і його було звільнено 7 грудня 2012 року.

У червні 2014 року, після невдалого весняного сезону з вильотом з Кубка в третьому раунді проти «Рангейма», відсутністю стабільної гри в лізі та ганебною поразкою від «Слайго Роверз» у Лізі Європи, було вирішено звільнити головного тренера Пера Йоара Хансена та його помічника Барда Віггена. Колишній гравець «Русенборга» та помічник тренера Коре Інгебрігтсен був представлений як тимчасовий тренер 21 липня 2014 року, а спортивний директор Ерік Хофтун був представлений як помічник тренера. «Русенборг» погано грав у перших матчах з новим тренером, програвши три з перших чотирьох під керівництвом Коре Інгебрігстена. Але команда реабілітувалася, вигравши дев'ять з останніх десяти ігор сезону, фінішувавши на другому місці, відстаючи від «Мольде» на одинадцять очок. Чудова гра Інгебрігтсена призвела до того, що 20 листопада 2014 року його було представлено як нового постійного тренера.

2015—

Першою значною зміною, яку вніс Коре Інгебрігтсен, була кількість фізичних навантажень. Він мав таке ж бачення, як і колишній тренер Хансен, але гравці повинні були мати змогу краще виступати. Протягом попередніх двох сезонів «Русенборг» мав тенденцію до колективного зриву в останні десять хвилин матчів через виснаження. Тому Інгебрігтсен вирішив збільшити тренування на 40 відсотків, щоб гравці могли догравати матчі та не пропускати легкі голи. Це положення дало результати негайно - «Русенборг» забив 23 голи та пропустив лише два у своїх перших п'яти передсезонних матчах.

У цьому сезоні «Русенборг» знову виграв титул. Вони вийшли у плей-оф Ліги Європи, перемігши «Дебрецен» з рахунком 3:2 у першому матчі на виїзді в Угорщині. Завдяки грі «Русенборга», яка сподобалася вболівальникам, кількість домашніх глядачів зросла в середньому на 31 відсоток з 13 922 до 18 239.

Наприкінці сезону «Русенборг» виграв свій 23-й титул, випередивши «Стремсгодсет», що посів друге місце, на 12 очок. 22 листопада «Русенборг» переміг «Сарпсборг 08» з рахунком 2:0 у фіналі Кубка, вигравши свій 10-й національний кубок та завершивши свій 8-й національний дубль.

У 2016 році «Русенборг» виграв і чемпіонат, і кубок, ставши першою командою Норвегії, яка виграла дубль два сезони поспіль. Це був 9-й національний дубль «Русенборга».

Склад команди

Станом на 6 березня 2026

№ Поз. Нац. Гравець 1 ВР Леопольд Вальстедт 2 ЗХ Ерленд Даль Рейтан 3 ЗХ Тобіас Даль 4 ЗХ Міккел Конрадсен Сейде 5 ЗХ Гакон Вольден 6 ПЗ Сантері Вяянянен 7 ПЗ Сімен Нордлі 8 ПЗ Івер Фоссум 9 НП Діно Ісламович 10 ПЗ Уле Сельнес 11 НП Ноа Саса 12 ВР Расмус Сандберг 14 НП Єспер Рейтан-Сунне 15 ЗХ Йонас Мортенсен 16 ЗХ Аслак Вітрю

№ Поз. Нац. Гравець 17 ПЗ Мадс Бомгольт 18 НП Амін Шейха (в оренді з «Копенгагена») 19 ЗХ Адріан Перейра 20 ПЗ Александер Боргерсен 21 ЗХ Томаш Немчик 22 ПЗ Йонас Свенссон 24 ВР Гаакон Серум 25 ПЗ Йоган Бакке 28 ПЗ Еліас Слердаль 29 НП Давид Дюриш 30 НП Магнус Голте 35 НП Еміль Конрадсен Сейде 55 ПЗ Еліас Санред 56 ПЗ Ісак Голмен 57 НП Даніель Торстенсен

Досягнення

• Чемпіонат Норвегії:
  • Чемпіон (26): 1967, 1969, 1971, 1985, 1988, 1990, 1992, 1993, 1994, 1995, 1996, 1997, 1998, 1999, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2006, 2009, 2010, 2015, 2016, 2017, 2018
• Кубок Норвегії:
  • Володар (12): 1960, 1964, 1971, 1988, 1990, 1992, 1995, 1999, 2003, 2015, 2016, 2018
• Суперкубок Норвегії:
  • Володар (3): 2010, 2017, 2018
• Переможець Кубка Інтертото: 2008

Стадіон

Панорама «Леркендала»

«Русенборг» проводить свої домашні матчі на стадіоні «Леркендал», стадіоні з сидіннями, розташованому в Леркендалі, за 3 кілометри (1,9 милі) на південь від центру міста. Він має чотири триярусні трибуни без кутів, місткістю 21 426 глядачів, з яких 1338 знаходяться на клубних місцях та у розкішних ложах на центральному ярусі всіх чотирьох трибун. Стадіон є частиною ідреттспарку «Леркендал», який також складається з трьох тренувальних майданчиків, двох повнорозмірних та одного зі штучним покриттям. Офіси клубу розташовані в Бракці, німецьких казармах часів Другої світової війни.

Стадіон «Леркендал» відкрився 10 серпня 1947 року як головний легкоатлетичний та футбольний майданчик у Тронгеймі, що належить муніципалітету. «Русенборг» почав використовувати «Леркендал» з сезону 1957–58 років. Перша велика реконструкція стадіону відбулася перед сезоном 1962 року, коли дерев'яні трибуни були знесені та замінені бетонними з обох довгих боків, а південна трибуна отримала дах. Прожектори було встановлено в 1968 році, щоб дозволити проведення матчів клубного турніру УЄФА на цьому місці. Офіційний рекорд усіх часів на стадіоні «Леркендал» становить 28 569 глядачів, встановлений у матчі ліги сезону 1985 року проти «Ліллестрема». Після сезону 1995 року було збудовано першу частину нинішнього стадіону, щоб забезпечити сучасні умови для матчів УЄФА. Короткі боки були завершені в 2001 році, а остання довга трибуна — в 2002 році. Розширення також призвело до придбання стадіону «Русенборгом» та приватними інвесторами.

Клубні рекорди

Рекордною перемогою клубу є 17:0 у кубковому матчі проти «Бювіка» у 2003 році, рекорд ліги – 10:0 проти «Бранна» у 1996 році, а рекорд Ліги чемпіонів – 6:0 проти «Гельсінгборга» у 2000 році. У лізі команда мала рекордну різницю м'ячів 87–20 у 1997 році, набрала рекордні 69 очок у 2009 році та залишалася непереможеною у 2010 році. «Русенборг» вилетів з елітного дивізіону у сезоні 1977 року, вигравши лише один матч. Рекордна відвідуваність домашніх ігор становить 28 569 глядачів на стадіоні «Леркендал» проти «Ліллестрема» у 1985 році.

Роар Странд, який зіграв 21 сезон в період з 1989 по 2010 роки, зіграв 644 матчі, більше, ніж будь-який інший гравець «Русенборга». Він також виграв найбільшу кількість титулів з клубом, 16 разів вигравав лігу та 5 разів Кубок. З 256 голами Харальд Мартін Браттбакк є найкращим бомбардиром клубу за всю історію та був найкращим бомбардиром ліги протягом шести сезонів. Сігурд Русфельдт є найкращим бомбардиром ліги за всю історію, хоча більшість із цих голів він забив за «Тромсе». Одд Іверсен є рекордсменом за найбільшу кількість голів в одному матчі та сезоні – 6 та 30 відповідно.[38] Клуб отримав найвищу трансферну плату за Джона Кар'ю - вони отримали 75 мільйонів норвезьких крон, коли його продали «Валенсії» у 2000 році.

Посилання

• Офіційний сайт [Архівовано 30 квітня 2016 у Wayback Machine.] (англ.), (норв.)