Рустам

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рустам та Ісфандіяр

Рустам (перс. رستمРостам, арабська транслітерація: Рустам, тюркська транслітерація: Рустем) — легендарний герой ірано-таджицького народного епосу, одна з центральних фігур твору Фірдоусі «Шах-наме».

Сюжет[ред. | ред. код]

Поема про богатира Рустама (та його сина Сухраба) в «Шах-наме» займає більше третини від загального обсягу. Рустам з Сіявушем та Ісфандіяром — головні епічні герої. Основним матеріалом для Фірдоусі при створенні образу ви'явився цикл сакко-согдійських оповідей про легендарного богатира.

Рустам народився в Забулістані (перс. زابلستان‎), країні, що лежить на межі Ірану і Афганістану. З'явився на світ майбутній герой з допомогою кесаревого розтину, зробити який порадив його батькам чарівний птах-сокіл Сімург. Рустам проявив себе, ще дитиною, володіючи незвичайною силою, мужністю, розумом і шляхетністю. Син Ірану, що зображується в поемі як «країна світла», він постійно протистоїть Турану, країні мороку й демонів, і його повелителю Афрасіабу. Знаходячись на службі у нерозумного й злостивого шаха Персії Кай Кабуса, Рустам скоює безліч подвигів, постійно виручаючи свого повелителя: перемагає дракона і лева, руйнує підступні плани злої чаклунки, перемагає і вбиває девів і демонів, звільняє з полону шаха, засліпленого чаклунством Білого Дева.

Великою поміччю для героя є його бойовий кінь Рахма (Блискавка) — вірний, могутній і мудрий. Коли, знаходячись на полюванні в Турані, під час сну Рустама, Рахму викрав загін тюрків, герой у пошуках свого коня приходить в місто Саманган. Тут він закохався у доньку місцевого шаха Тахміну, і одружився на ній. Знайшовши Рахму, Рустам наступного дня після шлюбної ночі покидає свою дружину і виїжджає до Ірану, а Тахміна народжує через «сорок семиднівок» сина Сухраба. Коли хлопчик підріс, мати розповідає йому про батька і дає браслет з дорогоцінним рубіном, який спеціально залишив Рустам і по якому той повинен був взнати сина. Сухраб відправляється на пошуки батька, скоює безліч подвигів, але унаслідок випадковості гине на поєдинку з власним батьком, що взнав його лише потім за каменем на браслеті. Згідно з легендою, Рустам прожив більше ніж 500 років, після чого загинув через зраду з боку членів своєї ж родини.

Переказ про Рустама й Сухраба має багато спільного з німецькими і кельтськими героїчними легендами і міфами.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  1. Фирдоуси А., «Шах-наме». Критический текст, т.т.1-9, Москва 1960—1971. (рос.)
  2. Бертельс Е. Э. «История персидско-таджикской литературы. Избранные труды», Москва 1960. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Тексти[ред. | ред. код]

Мініатюри[ред. | ред. код]