Таджики

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Таджики
Тоҷік, تاجیک
Tajik people.jpg
Кількість 18-27 млн осіб
Ареал

Афганістан Афганістан: 8 000 000 (оцінка)[1] Таджикистан Таджикистан: 6 373 834 (перепис 2010)[2]
4 898 382 (перепис 2000)[2][3][4]
Узбекистан Узбекистан: 1 165 713 (оцінка 2000)[5]
або більше 6 000 000 (неофіц. оцінка)[6]
Пакистан Пакистан: 1 000 000 (оцінка)[7]
Росія Росія: 200 303 (2010)[8].
Киргизстан Киргизстан: 46 105 (2009)[9]
Казахстан Казахстан:36 277 (2009)[10]
Україна Україна: 4255 (2001)[11]
Білорусь Білорусь: 871 (2009)[12]
Латвія Латвія: 123 (2010)[13]

Естонія Естонія: 33 (2011)[14]
Раса паміро-ферганська раса великої європеоїдної раси[15]
Походження Согдійці, бактрійці, хорезмійці[16] та інші східно-іранські народи[17][18][19][20].
Близькі до: фарсівани, перси
Входить у іранські народи
Мова таджицька, дарі
Релігія Іслам (переважно сунізм)

Таджики — народ індоєвропейського походження, мова якого споріднена з перською. Таджики здебільшого мусульмани-суніти. Вони мешкають у Таджикистані, в північному Афганістані, де їх найбільше, в Пакистані та в Ірані.

Слово «таджик» тюркського походження й означає «нетюрк». Так називали всіх жителів Середньої Азії, що не належали до тюркських народів.

Таджицька мова настільки споріднена з перською і дарі, що між носіями цих мов можливе взаємне розуміння.

Українсько-таджицькі зв'язки[ред. | ред. код]

Українсько-таджицькі зв'язки виявляються майже винятково у перекладах літературних творів. Першим перекладачем і дослідником тадж. літератури був Агатангел Кримський. Про таджиків писали Леонід Первомайський, Василь Мисик, Іван Калянник.

По війні надруковано твори класиків таджицької і перської літератури: А. Рудакі (858 — 940), А. Фірдоусі (934 — 1020), Гафіза (14 ст.); з новіших: С. Айні, А. Лахуті, Р. Джаліла, М. Турсун-заде, Міршакара та ін. 1962 в Україні проведено тиждень таджицької літератури і видано українською мовою зб. «Таджицька поезія. Антологія». Перекладів з української мови на таджицьку відносно мало: твори Т. Шевченка (А. Лахуті, М. Турсун-заде), І. Франка (Р. Джаліл), О. Корнійчука. До тижня української літератури 1961 в Ташкенті видано «Антологію української поезії».

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. The World Factbook. Central Intelligence Agency
  2. а б Том 3. Национальный состав и владение языками, гражданство населения Республики Таджикистан (2010) Архівовано 14 жовтень 2013 у Wayback Machine. // Агентство по статистике при Президенте Республики Таджикистан
  3. Итоги переписи населения Таджикистана 2000 года: национальный, возрастной, половой, семейный и образовательный составы
  4. Включно із памірськими народами, (шугнанці, рушанці, ваханці, бартангці, язгулямці, хуфці, ішкашимці], усього близько 135 тис. чол.) і ягнобцями (бл. 5 тис.), що за переписами зараховуються до таджиків)(там само)
  5. Этнический атлас Узбекистана Архівовано 23 березень 2014 у Wayback Machine. Институт «Открытое общество», 2002—451 с. (см.)
  6. Lena Jonson, «Tajikistan in the New Central Asia», Published by I.B.Tauris, 2006. pg 108
  7. Ethnologue.com's entry for Languages of Pakistan Архівовано 1 вересень 2004 у Wayback Machine.. В источнике приведено число лиц, говорящих на восточном фарси, при этом национальность не учитывалась.
  8. Всероссийская перепись населения 2010 р. Национальный состав населения Российской Федерации. «Демоскоп». Архів оригіналу за 2012-05-30. Процитовано 2014-05-05. 
  9. Национальный состав населения Киргизии по переписям 1999 и 2009 и по оценке на начало 2010 и 2011
  10. Агентство Республики Казахстан по статистике. Перепись 2009. Архівовано 1 травень 2012 у Wayback Machine. (Национальный состав населения Архівовано 11 травень 2011 у Wayback Machine..rar)
  11. Всеукраинская перепись населения 2001 года. Распределение населения по национальности и родному языку. Государственный комитет статистики Украины. 
  12. Перепись населения Республики Беларусь 2009 года. НАСЕЛЕНИЕ ПО НАЦИОНАЛЬНОСТИ И РОДНОМУ ЯЗЫКУ. belstat.gov.by. Архів оригіналу за 2012-02-03. Процитовано 2014-05-05. 
  13. Распределение населения Латвии по национальному составу и государственной принадлежности на 01.07.2010 (латис.)
  14. Перепис населения Эстонии 2011 р.(англ.)
  15. Народы мира. Историко-этнографический справочник. Главный редактор Ю. В. Бромлей. Москва. Советская энциклопедия. 1988
  16. C.E. Bosworth, «The Appearance of the Arabs in Central Asia under the Umayyads and the establishment of Islam», in History of Civilizations of Central Asia, Vol. IV: The Age of Achievement: AD 750 to the End of the Fifteenth Century, Part One: The Historical, Social and Economic Setting, edited by M. S. Asimov and C. E. Bosworth. Multiple History Series. Paris: UNESCO Publishing, 1998. excerpt from page 23: "Central Asia in the early seventh century, was ethnically, still largely an Iranian land whose people used various Middle Iranian languages. stock and they spoke an Eastern Iranian language called Khwarezmian. The famous scientist Biruni, a Khwarezm native, in his Athar ul-Baqiyah (الآثار الباقية عن القرون الخالية) (p. 47)
  17. Энциклопедия Britannica
  18. Массагеты // БРЭ. Т.19. М.,2011.
  19. Иссык // БРЭ. Т.12. М.,2008.
  20. Андроновская культура // БРЭ. Т.1. М.,2005.

Література[ред. | ред. код]

Енциклопедія українознавства / Наукове товариство імені Шевченка. — Париж, 1955—2003.