Рух за громадянські права афроамериканців у США

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Рух за громадя́нські права́ в США — громадянський рух в Сполучених Штатах Америки за зрівняння чорношкірих і білошкірих громадян у правах у 50-60х роках XX століття.

Передісторія[ред.ред. код]

Ця боротьба не виявилася для Америки несподіванкою, навпаки, проблема була настільки давньою і застарілою, що вибух спротиву з боку чорношкірих громадян був тільки питанням часу. США була утворена як рабовласницька держава у 1776 році, та після скасування рабства американські лідери неодноразово намагалися позбутися ганебного минулого цілими низками законів, але це не могло повністю виправити ситуацію в країні. Звісно, численний громадянський рух, що охопив усю країну в 1950-1960х роках не міг виникнути безпідставно, але настільки давній проблемі було достатньо лиш малого поштовху.

Причини[ред.ред. код]

1.Расова дискримінація чорношкірих американців, особливо в південних штатах, політика сегрегації. 2.Активізація громадянської позиції афроамериканців завдяки участі в Другій світовій війні. 3.Зростання національно-визвольної боротьби в колоніальних і залежних країнах Африки.

Підчас великої депресії та ІІ світової війни проблема рівності чорношкірих не була на першому місці, та після перемоги у всіх країнах світу збільшився вплив СРСР і хоч у Америці його вчасно і вправно придушили, ідеї загальнонаціональної рівності встигли сколихнути суспільство. Правлячі кола США діяли за принципом, сформульованим ще в 1938 р. У. Ф. Джорджем, сенатором штату Джорджия: "Ми дуже ретельно дотримуємося американської конституції, але у нас вистачає розуму і хитрості, щоб не дотримуватися духу тих її виправлень і положень, що могли б вселити негру переконання в його рівності з білою людиною" . Тобто, незважаючи на прийняття законів, що нібито зрівнювали громадян у деяких правах, ці закони існували тільки на папері. Так за прийнятим рішенням Верховного суду США 1954 року роздільне навчання для дітей різних рас було скасоване, проте коли чорношкірі школярі намагалися відвідувати школу школу, у якій навчалися білі діти, расисти вдалися до терору. Глибокі корені пустила політична дискримінація чорних громадян США. На Півдні чорношкіре населення (біля чверті всього населення цього регіону) не мало в конгресі США жодного свого представника, а на Півночі - було фактично позбавлене можливості займати відповідальні посади в органах влади, у поліції, національній гвардії, в армії, у комісіях з реєстрації виборців тощо. Навіть за неповними офіційними даними, в 11 південних штатах приблизно 4 млн. негрів після другої світової війни були позбавлені виборчих прав.Расисти змушували підприємців не брати на роботу тих чорношкірих, котрі намагалися зареєструватися в списках виборців. Багатьом афро-американцям подібні спроби коштували звільнення з роботи. Знущання, або й часом фізична розправа загрожували кожному, хто насмілювався порушити неписані закони расової сегрегації.

Розвиток подій[ред.ред. код]

1950-ті[ред.ред. код]

1.Перевага мирних методів боротьби. 2.Бойкоти громадського транспорту чорношкірими американцями. 3.1957 р. - створення Конфедерації християнського керівництва Півдня, очолюваної баптистським священиком Мартином Лютером Кінгом, яка очолила боротьбу за громадянські права. 4.Організація "рейдів свободи", "сидячих демонстрацій" проти расової дискримінації.

1960-ті[ред.ред. код]

У 60-х роках негритянський рух досяг небаченого розмаху. З південних штатів воно поширилося на північ і на захід. Від ненасильницьких форм боротьби (бойкот міського транспорту, магазинів, сегрегованих шкіл, масові демонстрації тощо) чорношкіре населення перейшло до стихійних повстань, що охопили багато великих міст у десятках штатів країни. Похід на Вашингтон у 1963 році – демонстрація на захист рівноправності чорношкірих американців – зібрав 250 тисяч учасників. На багатьох гаслах демонстрантів – вимоги ширшого доступу до праці ( див. додаток 1). Поліція і національна гвардія жорстоко розправлялися з учасниками цих виступів, що вийшли з-під контролю негритянських організацій. Реакційні, расистські сили залякували біле населення погрозою негритянської революції в країні. У ході боротьби були висунуті вимоги надання чорним американцям рівних прав з білими в економічній, політичній і соціальній областях, зокрема забезпечення рівноправ’я при одержанні роботи та освіти, поліпшення житлових умов, пропорційне представництво в місцевих і федеральних органах влади. Тиск негритянського руху змусив конгрес прийняти ряд законів про громадянські права. Літо 1967 року ознаменувалося масовими вбивствами борців за права чорних. У попередні кілька років населення негритянських гетто піднімалося проти расової дискримінації і гноблення чорних. Де б не виникали вогнища боротьби, влада мала одну відповідь - кулі, сльозоточивий газ та поліцейські кийки. У негритянських кварталах Уоттса в Лос-Анджелесі 34 убитих, 4000 заарештованих. У липні 1967 року в Ньюарке (штат Нью-Джерсі) вбито 26 чоловік, поранено 1200. Через тиждень п'яте за величиною місто в США Детройт стало ареною найжорстокішого насильства. 43 чоловік убитих, 2000 поранених, 7200 арештованих, більш чотирьох тисяч пожеж знищили більшу частину міста [11,130]. У 1963-1968 роках під час розправ з демонстрантами, що домагалися дотримання прав людини для чорношкірого населення і протестували проти війни у В'єтнамі, було убито 220 чоловік.


Мартін Кінг Лютер[ред.ред. код]

Найбільш значною фігурою серед ідеологів цього руху став священик Мартін Лютер Кінг, лідер Конференції християнського керівництва на Півдні, відзначений за свої заслуги Нобелівською премією миру. Кінг був прихильником ненасильницьких дій. Під впливом боротьби чорних американців і змін, що відбувалися у світі, він прийшов до розуміння необхідності союзу негритянського народу і робочого руху як вирішальної умови успіху визвольної боротьби своїх співгромадян. Під керівництвом Кінга рух проти расизму оформляється організовано у виді "Конференції християнського керівництва на Півдні". У квітні 1968 р. У Мемфісі (штат Теннессі) Мартін Лютер Кінг був убитий. Його поховання, в якому брали участь близько 150 тис. чоловік, перетворилося в політичну демонстрацію протесту проти сваволі відносно чорношкірого населення.

Наслідки[ред.ред. код]

У 1964 р. вступив у дію закон про заборону расової дискримінації в громадських місцях. У наступному році конгрес прийняв закон, що усунув найбільш істотні перешкоди при здійсненні чорними громадянами права на участь у виборах. Спеціальним законом у 1966 р. була заборонена дискримінація при оренді житла. На даний момент у США права чорношкірих та білих є абсолютно однаковими.


Історія США Це незавершена стаття з історії США.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.