Рілдо да Коста Менезес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Рілдо
Рілдо
Рілдо
Особисті дані
Повне ім'я Рілдо да Коста Менезес
Народження 23 січня 1942(1942-01-23)
  Ресіфі, Бразилія
Смерть 16 травня 2021(2021-05-16) (79 років)
  Лос-Анджелес, Каліфорнія, США[1]
Зріст 172 см[2]
Вага 65 кг
Прізвисько Rildo
Громадянство  Бразилія
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1959 Бразилія «Ібіс» ? (?)
1960 Бразилія «Спорт Ресіфі» ? (?)
1961–1966 Бразилія «Ботафогу»  ? (?)
1967–1972 Бразилія «Сантус»  ? (?)
1972 Бразилія «Ботафогу»  ? (?)
1972 Бразилія АБС  ? (?)
1973–1976 Бразилія СЕУБ 45 (2)
1977 США «Нью-Йорк Космос» 12 (0)
1978 США «Саутерн Каліфорнія Лейзерс» 24 (0)
1979 США «Каліфорнія Саншайн» ? (?)
1980 США «Клівленд Кобрас» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1963–1969 Бразилія Бразилія 38 (1)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Рілдо да Коста Менезес (порт. Rildo, нар. 23 січня 1942, Ресіфі — 16 травня 2021) — бразильський футболіст, що грав на позиції захисника. Виступав, зокрема, за клуби «Ботафогу» та «Сантус», а також національну збірну Бразилії.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Рілдо почав свою кар'єру в молодіжному складі клубу «Ібіс»[3][4], яку він сам називав «найгіршою командою в світі»[5]. З ранніх днів своєї кар'єри футболіст грав на лівому краю оборони, наслідуючи свого кумира Нілтона Сантоса[6]. Звідти він перейшов до клубу «Спорт Ресіфі».

У 1959 році клуб «Ботафогу» провів товариський матч зі «Спортом». Після закінчення зустрічі, головний тренер «Глоріосо», Жоан Салданья запросив Рілдо в команду[6]. Трансфер футболіст відбувся через п'ять місяців[7] у грудні 1959 року[4]. Спочатку гравець виступав у другій команді, тренуючись з першим складом. Він довгий час на тренуваннях протистояв Гаррінче, який постійно обігрував молодого футболіста[6][7]. У цей період Рілдо був призваний в армію, але туди він не з'явився. Пізніше його спіймали і відправили в 8 артилерійський полк, розквартирований в Леблоні. Там, як дезертир, він перебував в ізоляторі протягом двох місяців[8]. Пізніше «Ботафогу» зміг повернути свого гравця і домогтися скасування призову[7]. Трохи пізніше після повернення Рілдо був введений в основний склад, як резервіст свого кумира Нілтона Сантоса[6]. У 1961 і 1962 роках захисник вигравав з клубом два чемпіонату штату Ріо-де-Жанейро. У 1962 році Рілдо переміг з клубом на турнірі Ріо-Сан-Паулу, а потім повторив цей успіх в 1964 і 1966 роках.

У 1967 році «Ботафогу» став відчувати фінансові проблеми. І партнер по збірній, Карлос Алберто Торрес, запропонував Рілдо перейти в стан його команди — «Сантуса». Переговори між клубами були дуже важкими і довгими. Захисник навіть відмовився від 15 % прав на гроші від продажу контракту, тільки щоб «Сантус» зміг викупити його у «Ботафогу». Зрештою клуби досягли угоди. Клуб надав гравцеві квартиру з видом на океан, а також виплатив половину з 15 %, від яких Рілдо відмовився ще на стадії переговорів[6][7]. Захисник виграв з клубом три чемпіонату штату, Кубок Роберто Гомеса Педрози і Суперкубок міжконтинентальних чемпіонів. Він провів у складі команди 325 матчів і забив 11 голів[9]. Потім він ненадовго повернувся в «Ботафогу»[4], за який провів, в цілому 298 матчів і забив 3 голи[4]. Згодом футболіст грав за клуби АБС і СЕУБ[6]. Рілдо зіграв за АБС тільки одну офіційну гру і був відсторонений спортивним судом Бразилії, оскільки він, а також ще два гравці клубу не мали право виходити на поле, не будучи офіційно гравцями команди[10].

З 1974 по 1976 рік захисник за деякими даними грав за мексиканську «Америку»[11][12]. У 1976 році Пеле запросив Рілдо пограти за «Нью-Йорк Космос», там він провів один сезон, в якому виграв чемпіонат Північноамериканської футбольної ліги, потім грав у США за «Саутерн Каліфорнія Лейзерс»[13] і шоубольний клуб «Клівленд Форс» з Major Indoor Soccer League[14].

У сезоні 1979 року грав за клуб «Каліфорнія Саншайн»[15], а у наступному за «Клівленд Кобрас»[16], обидві — з American Soccer League[en].

Завершив ігрову кар'єру у команді «Лос-Анджелес Ацтекс»[7], за яку виступав протягом 1981 року[6]. По завершенні кар'єри Рілдо залишився жити в США, там він тренував клуби «Каліфорнія Емперорс», «Лос-Анджелес Сальса»[17] і «Сан-Фернандо Вейлі Голден Іглз»[13].

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

До складу національної збірної Бразилії Рілдо викликався з 1962 року. Він, не провівши жодної гри за національну команду, був кандидатом на поїздку на чемпіонат світу 1962 року, але програв конкуренцію Алтаїру[6][7]. Через чотири роки захисник все ж поїхав на чемпіонат світу 1966 року в Англії. Там гравець провів одну зустріч — з Португалією, в якій забив гол, проте його команда програла 1:3 і вибула з турніру.

Рілдо провів всі попередні матчі перед чемпіонатом світу 1970, будучи гравцем стартового складу у Жоана Салданьї. Після відходу Салданьї з поста головного тренера і призначення на його пост Маріо Загалло, Рілдо перестали викликати до складу «Селесао»; причиною назвали медичний огляд, який виявив у захисника проблеми з серцем[6]. Через кілька років Рілдо зажадав у доктора збірної Лідіу де Толеду назвати діагноз, за яким футболіст не міг грати за національну команду. Той нічого конкретного сказати не зміг[6], лише пояснивши, що це захворювання іноді проявляється, а іноді ні[7]. Всього за національну команду Рілдо провів 48 матчів і забив 1 гол[18].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Ботафогу»: 1961, 1962
«Сантус»: 1967, 1968, 1969
«Нью-Йорк Космос»: 1977

Особисте життя[ред. | ред. код]

Рілдо двічі був одружений. Від першої дружини у нього залишилося дві доньки. На другий дружині, Терезі, він одружився в 2003 році[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Morre Rildo, ex-Santos e Botafogo, aos 79 anos // (untranslated) — 1998.
  2. ↑ RSSSF (ред.). World Cup Champions Squads 1930-2006 (англ.). Процитовано 2 aprile 2010.
  3. ↑ Rildo, uma estrela nada solitária
  4. ↑ а б в г Rildo: um lateral esquerdo de fazer inveja
  5. ↑ O «predestinado», Rildo sai do Íbis, vira craque e chega à seleção brasileira
  6. ↑ а б в г д е ж и к л Rildo… figurinhas para o futuro
  7. ↑ а б в г д е ж и Rildo, uma estrela nada solitária[недоступне посилання з Октябрь 2018]
  8. ↑ De férias no Recife, Rildo fala sobre suas alegrias e frustrações no futebol
  9. ↑ Rildo 1967—1972
  10. ↑ CBD PUNE SEVERAMENTE O ABC F. C. DE NATAL
  11. ↑ Профіль на ogol.com.br
  12. ↑ Профіль на bdfa.com.ar
  13. ↑ а б Rildo da Costa Menezes. General Manager & Head Coach. Архів оригіналу за 5 липня 2017. Процитовано 27 листопада 2020.
  14. ↑ ESPECIAL CRAQUES, RILDO
  15. ↑ American Soccer League (Div. 2). Архів оригіналу за 17 лютого 2015. Процитовано 4 жовтня 2017.
  16. ↑ April 16, 1980 Transactions
  17. ↑ Salsa Coach Resigns Under Pressure
  18. ↑ Rildo. Ex-lateral-esquerdo do Botafogo, Santos e Seleção

Посилання[ред. | ред. код]

1 Жилмар (в) • 2 Джалма Сантус • 3 Фіделіс • 4 Белліні (к) • 5 Бріто • 6 Алтаїр • 7 Орландо • 8 Пауло Енріке • 9 Рілдо • 10 Пеле • 11 Жерсон • 12 Манга (в) • 13 Денілсон • 14 Ліма • 15 Зіто • 16 Гаррінча • 17 Жаїрзіньйо • 18 Алсіндо • 19 Сілва • 20 Тостао • 21 Парана • 22 Еду • Тренер: Вісенте Феола
Бразилія
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рілдо_да_Коста_Менезес&oldid=40367282