Річард I (герцог Нормандії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Річард I
фр. Richard Ier de Normandie
Народився 28 серпня 933(09330828)
Фекам
Помер 20 листопада 996
Фекам
Країна  Нормандське герцогство
Національність норман
Діяльність військовослужбовець
Титул герцог Нормандії
Посада Герцог Нормандії[d]
Термін 943—996 роки
Попередник Вільгельм I Нормандський
Наступник Річард II
Конфесія католицтво
Рід Нормандська династія
Батько Вільгельм I Довгий Меч
Мати Спрота Бретонська
Брати, сестри Rodulf of Ivryd[1]
У шлюбі з Емма Капет
Гуннора де Крепон
Діти 5 синів і 8 доньок

Річард I (*Richard Sans-Peur 28 серпня 933  —20 листопада 996) — 1-й герцог Нормандії у 943996 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Був сином Вільгельма I, графа Руана, та Спроти Бретонської. Через деякий час Річарда відправлено до Байє, де той став номінальним намісником. Після вбивства у 942 році батька малолітнього Річарда було оголошено новим графом Руану.

В свою чергу Людовик IV Заморський, король франків, рушив до Руану, намагаючись захопити Нормандію замість Річарда I. Він відвіз останнього до свого двору, помістивши під фактичний арешт у місті Лан, після чого став прагнути до повного підпорядкування Нормандії. Але невдовзі Річард втік за допомогою низки франків та норманів.

Нормани розділилися, почалася боротьба баронів: нормандської та профранкської партій. Король і Гуго Паризький, якому була обіцяна частина Нормандії, вступили в неї, але на допомогу нормандській партії прийшов данський король Гаральд Синьозубий. Людовик IV зазнав поразки й потрапив у полон до норманів. За умовами угоди франкський король визнав самостійність Нормандії, надав Річарду I титул герцога.

947 року між Нормандією і франками знову почалися протиріччя, оскільки Людовик IV був наляканий заручинами герцога Річарда з дочкою Гуго Паризького. Король закликав Оттона I, короля Східно-Франкського королівства, та Арнульфа I, графа Фландрії. Втім Річард I відбив напад на Руан, а потім завдав ворогам поразки у битві при Амьєні.

Відносини між Нормандією і королівською владою залишалися ворожими і при новому королі — Лотарі, що посів трон 954 року. Останній також воював з Річардом I, який знову закликав на допомогу Гаральда Синьозубого. 955 року стає опікуном брата дружини Гуго Капета.

З метою зміцнення свого становища в Нормандії усіляко підтримував католицьку церкву. У 960 році за власні кошти відновив Фонтенельське абатство, згодом Мон-Сен-Мішель. У Фекамі, де народився, створює власну резиденцію.

962 року біля Руану було переможено Тібо I, графа Блуа, що атакував норманські володіння за намовою Лотаря III. Зрештою у 969 році було укладено новий мирний договір. При цьому частина норманів, що прийшли з Гаральдом, залишилася в Нормандії і хрестилася. З 985 році розпочав політику відновлення церковної ієрархії в Нормандії, яку було завершено до 990 року.

Вступ на королівський престол Гуго Капета, графа Паризького, шварга Річарда I, у 987 році змінив на краще відносини між королем і Нормандією. Річард I помер в 996 році, призначивши своїм спадкоємцем сина Річарда.

Родина[ред. | ред. код]

1. Дружина — Емма, донька Гуго Великого, графа Парижу, Орлеану, герцога Аквітанії

дітей не було

2. Дружина — Гуннора, донька Хербаста де Крепона, володаря Байє. Була коханкою за життя першої дружини, після смерті Емми Паризької було оформлено церковний шлюб.

Діти:

3. Коханки: Діти:

  • Жоффруа (953—1015), граф де Бріон, граф д'Е
  • Вільгельм (972—1057/1058), граф д'Е,
  • Фразенда, дружина Танкреда д'Отвіля
  • Моріелла, дружина Танкреда д'Отвіля
  • Папія, дружина Жоффруа де Сен-Валері

Родовід[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Eleanor Searle: Predatory Kinship and the Creation of Norman Power. 840—1066. University of California Press, Berkeley CA u. a. 1988, ISBN 0-520-06276-0.
  • The Normans in Europe, ed. & trans. Elisabeth van Houts (Manchester University Press, 2000), p. 47 n. 77
  • Pierre Bauduin, la Première Normandie (Xe-xie siècle), Presses Universitaires de Caen, 2002
  • François Neveux. A Brief History of The Normans (Constable & Robbinson, Ltd, London, 2008), pp. 73. 74
  1. Kindred Britain